УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Хопти С.Ф.,

суддів Мережко М.В., Оношко Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії,

встановила:

У вересні 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право як непрацюючий пенсіонер на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, але відповідачем вказана доплата проводиться в значно нижчому розмірі. Просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення з 01.01.2007 року.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року позов задоволено.

Визнано дії відповідача щодо відмови в перерахунку доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірним. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення починаючи з 9 липня 2007 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати.

В апеляційній скарзі УПФУ в м. Білій Церкві просить скасувати постанову та постановити нове судове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ у м. Білій Церкві, як непрацюючий пенсіонер, що сторонами не оспорюється.

Статтями 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачена доплата до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований і постійно проживає в Білій Церкві, яке згідно постанови КМ України від за № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /в редакції до 01.01.2008 року/ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.

Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону має право на допомогу до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводилася відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст. 39 Закону та іншим нормам Законів.

Так, згідно Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік і в жодному з цих законів не було обмежень щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік» було вказано на те, що до прийняття ВР України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, КМ України здійснювати перегляд цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

В Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» було дано доручення КМ внести пропозиції про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата.

Але, як вказано вище, жодних законодавчих актів з цих питань КМ України починаючи з 1996 року не приймалося, незважаючи на те, що розмір мінімальної заробітної плати за період з 1996 року неодноразово змінювався, вказана доплата залишалася незмінною протягом всього цього часу.

Дію положень ст. 39 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .

Так. в разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.

Згідно ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який мас вищу юридичну силу.

Згідно ст. 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" КМ України в 2007 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Але, як вказано вище в постанові, починаючи з 1996 року розмір доплати за проживання на території радіоактивного забруднення залишався незмінним по даний час, не змінювався цей розмір КМ України і на 2007 рік.

Крім того, відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено наступні зміни, а саме: частину першу та другу статті 39 замінено однією частиною такого змісту: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених КМ України, у зв'язку з цим частину третю вважати частиною другою.

Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними деякі положення Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. і п.28 розділу 2 Закону, відповідно до якого були внесені зміни до ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач набула з 22.05.2008 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Про це також вказано і в п.3 зазначеного рішення Конституційного Суду.

Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року-440 гривень, з 1 жовтня 2007 року-460 гривень.

Відповідно ст. 59 Закону України«Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року-515 грн., з 1 квітня -525 грн., з 1 жовтня -545 грн., з 1 грудня -605 грн.

Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року - 605 гривень, з 1 квітня 2009 року — 625 гривень, з 1 липня 2009 року— 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року— 650 гривень, з 1 листопада 2009 року— 744 гривень на місяць.

Отже, з врахуванням всього наведеного суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно.

Вказану доплату повинні здійснювати саме органи ПФУ, які проводять виплату та призначення доплати за проживання на території радіоактивного забруднення до пенсії непрацюючим пенсіонерам в розмірі, передбаченому постановою КМ України, крім того, саме органам ПФУ централізовано перераховуються з Державного бюджету кошти для проведення вказаних виплат.

Відповідно до п.4 постанови КМ України від 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження^ Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплата особам за роботу /службу/ на території зон радіоактивного забруднення відповідно до ст.ст. 39,40 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних /міських/ держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам.

Але вказаною постановою врегульовано порядок виплати доплати за роботу на територіях радіоактивного забруднення, яка також передбачена ст. 39 вищевказаного Закону, тоді як предметом даного спору є підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам за проживання на територіях радіоактивного забруднення, виплата якого проводиться органами ПФУ.

Крім того, в п.11 ст. 37 Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що у 2008 році кошти отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються в т.ч. і на дотацію Пенсійному Фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, І призначених за різними пенсійними програмами.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ст. 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п. 30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів обґрунтовано не взяті судом до уваги, скільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Відповідно до вимог абз.5 ч.1 Закону України «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус судців» № 2748-УІ від 2 грудня 2010 року щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, апеляційні скарги щодо таких спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу II Закону України від 18 лютого 2010 року № 1691- VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області відхилити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: