Код суду 0555

Справа № 2-А-336/2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

9 червня 2009 року   Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:             головуючого - судді     Доброріза А.В.

      при секретарі       Зайцевій О.В.

   розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ясинуватському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,

                                                     В С Т А Н О В И В:  

6 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ясинуватському районі (далі - УПФУ) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни». В обґрунтування позову позивач вказав, що він віднесений до категорії дітей війни і відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 року має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач в порушення цього Закону не підвищував йому пенсію, внаслідок чого виникла заборгованість за 2006 – 2007 роки у розмірі 2733 гривні 30 копійок. Просив поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком починаючи з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 2733 гривні 30 копійок.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав заперечення, у відповідності з якими свої дії вважав правомірними, оскільки у 2006 році стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не застосовувалася, відповідно до ст.110 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року підвищення пенсії «дітям війни» запроваджувалося у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але у 2006 році порядок урядом не визначався, а тому спірна допомога не нараховувалася. Крім того, визнання рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року неконституційними положень п.12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” не потягло за собою виділення коштів на виплату зазначеної допомоги, відповідні видатки на підвищення допомоги дітям війни не передбачено. Ч. 2 ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Оскільки Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не передбачено фінансування соціальних гарантій дітей війни, Пенсійний фонд не має можливості виплачувати зазначені кошти, тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.  

Вислухавши у судовому засіданні позивача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV (далі - Закон № 2195-ІV) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_1 являється пенсіонером, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням ( а.с.3),  знаходиться на обліку в УПФУ в Ясинуватському районі та отримує пенсію за віком. Відповідно до Закону № 2195-ІV має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, але таке підвищення протягом 2006-2007 років відповідачем не проводилося.

Відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 -ІV  дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року пункт 17 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було виключено. Статтею 110 даного Закону встановлено, що стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вводиться у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінет Міністрів України протягом 2006 року так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», отже у 2006 році пільги дітям війни, що передбачені ст.6 Закону № 2195-ІV , запроваджені не були.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року за № 489-V дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік зупинена.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в порядку, що передбачений ч.3 ст.62 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Частиною 3 статті 62 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Отже, з 9 липня 2007 року норма ст.6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» про підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком підлягала застосуванню. Оскільки дія Закону про бюджет на 2007 рік закінчується 31 грудня 2007 року то й перерахунок пенсії повинен вчинятися до ціє дати – до 31 грудня 2007 року.

Посилання відповідача на відсутність та суперечливість законодавства суд не приймає з огляду на наступне. Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Згідно ч.7 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

    Суд не приймає посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної допомоги до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України. Крім того, відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами ПФУ за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону № 2195-ІV, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.

В ст. 99 КАС України передбачений річний строк звернення до суду. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду 6 жовтня 2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення Донецькому окружному адміністративному суду. Про суми виплати пенсії позивачу було відомо, тобто з 9 липня 2007 року він не був позбавлений можливості звернутися до суду з зазначеним позовом.  Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Таким чином, вимоги позивача зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період до 6 жовтня 2007 року не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача  щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 6 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Керуючись ст.ст. 86, 160-163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Ясинуватському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 6 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В решті позовних вимог позивачу відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути  оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Ясинуватський  міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до Ясинуватського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Ясинуватського міськрайонного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя