АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7137/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Мостецька А.А.

Провадження № 11-кп/789/447/15 Доповідач - Демченко О.В.

Категорія - ч.1 ст.367 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Демченко О.В.

Суддів - Свачій І. М., Римар Т. М.,

при секретарі - Дмитрів О.М.

за участю прокурора - Левчука А.О.

обвинуваченої - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Левчука А.О. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 6 жовтня 2015 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Милівці, Чортківського району, Тернопільської області, жителька АДРЕСА_1, громадянку України, з вищою освітою, одружену, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, працюючу начальником відділу реєстрації об'єктів ДЗК головного управління Держземагенства в Тернопільській області, раніше не судиму, -

визнано не винуватою по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.367 КК України, та виправдано у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що займаючи, відповідно до наказу в.о. начальника Головного Управління Держкомзему у Тернопільській області, посаду заступника начальника Управління Держкомзему у Тернопільському районі, будучи наділена повноваженнями щодо виконання організаційно-розпорядчих адміністративно-господарських функцій, тобто являючись службовою особою, в період серпня по грудень 2012 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки визначені положенням про управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської області та посадовою інструкцією заступника начальника управління Держкомзему у Тернопільському районі, через несумлінне ставлення до них, вчинила службову недбалість, що спричинило незаконне вилучення та надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,64 га, розташованої в межах населеного пункту Ступківської сільської ради при наступних обставинах.

Відповідно до наказів начальника головного управління Держкомзему у Тернопільській області № 100-кв, № 101-кв від 02.08.2012 р. та відповідно до наказу начальника управління земельних ресурсів Тернопільському районі Тернопільської області № 31 від 12.12.2008 «Про розподіл обов'язків між начальником та заступниками начальника управління», ОСОБА_1 виконувала обов'язки начальника управління Держкомзему у Тернопільському районі на час перебування начальника Управління ОСОБА_4 у відпустці у період з 06.08.2012 по 06.09.2012.

Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №509 від 12.05.2010 надано дозвіл ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,64 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу - рілля) за межами населеного пункту на території Ступківської сільської ради Тернопільського району. Вказаним рішенням передбачалася безоплатна передача у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та було зобов'язано землекористувача подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розгляд та затвердження у встановленому законом порядку.

Тобто, вказане рішення органу виконавчої влади, згідно ст. 22 ЗУ «Про землеустрій» стало підставою для здійснення землеустрою, проведення якого згідно ст. 20 вказаного закону є обов'язковим в разі надання, вилучення земельних ділянок.

Пунктом «в» ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про землеустрій» визначено, що здійснення землеустрою і державного контролю за його проведенням належить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, тобто Управління Держкомзему в Тернопільському районі.

Положенням п. д ч. 1 ст. 184 Земельного кодексу України передбачено, що землеустрій включає складання проектів відведення земельних ділянок.

17.05.2010 р. від імені ОСОБА_3 було укладено договір №274 із ліцензованим розробником TOB «Геоземсервіс» на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до якого вказаним товариством було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3, який включав текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені технічним завданням № 510 від 19.05.2010 на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки, за зверненням останньої подано комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Відповідно до Типового положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 23.12.2009, у разі наявності зауважень членів комісії, результати роботи комісії оформлюються висновком про відмову у погодженні документації із землеустрою з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти і нормативні документи.

Враховуючи, що земельна ділянка площею 0,64 га, яка відводилася згідно проекту землеустрою у власність ОСОБА_3, відповідно до Проекту встановлення меж і утворення території Ступківської, Чернилів-Руської сільських рад народних депутатів затвердженого Тернопільською обласною радою народних депутатів у 1991 році, Технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років Ступківської сільської ради, розробленого у 1997 році та Проекту землеустрою, щодо встановлення меж адміністративного утворення села Ступки на території Ступківської сільської ради затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради № 1375 від 14.06.2010 року, розташована в межах населеного пункту села Ступки Тернопільського району, тому в силу статті 12 Земельного кодексу України та п. 12 розділу X Перехідних положень ЗКУ, розпорядником даної земельної ділянки є Ступківська сільська рада.

У зв'язку з цим, положення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,64 га Тернопільською районною державною адміністрацією, не відповідають вимогам ст. 17 Земельного кодексу України та п. 12 розділу X Перехідних положень ЗКУ, що є підставою для відмови у його погодженні.

Крім вищевикладеного, досудовим розслідуванням встановлено, що вище вказана земельна ділянка відведена за рахунок земель загального користування в межах населеного пункту села Ступки Тернопільського району, які відповідно до ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність.

Однак, незважаючи на вказані порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_1, 15.08.2012 на засіданні комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, діючи відповідно до п.13. Типового положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою затвердженого Постановою КМУ №1420 від 23.12.2009, як уповноважений на підписання та скріплення печаткою відповідних висновків представник Управління Держкомзему у Тернопільському районі та будучи відповідно до п.14 вказаного положення головою даної комісії, внаслідок неналежного виконання, своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, підписала та завірила гербовою печаткою висновок № 597, яким вирішено погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,64 га у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Ступківської сільської ради (за межами населеного пункту) Тернопільського району.

Після цього, проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності, на підставі п. в ч. 1 ст. 186 Земельного кодексу України, затверджується органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

20 серпня 2012 року на виконання розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації № 509 від 12.05.2010 від імені ОСОБА_3, подано заяву на ім'я голови Тернопільської районної державної адміністрації, про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,64 га для ведення особистого селянського господарства на території Ступківської сільської ради (за межами населеного пункту).

Для перевірки відповідності поданого проекту землеустрою вимогам земельного законодавства та погодження проекту розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації, вказану заяву 31.08.2012 направлено виконувачу обов'язків начальника управління Держкомзему у Тернопільському районі ОСОБА_1, оскільки, відповідно до п. в ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про землеустрій» та абзацу 4 частини 3 положення про управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської області здійснення землеустрою і державного контролю за його проведенням належить до повноважень управління Держкомзему в Тернопільському районі.

На виконання вищевказаних вимог, ОСОБА_1, виконуючи обов'язки начальника Управління Держкомзему у Тернопільському районі, підписала аркуш погодження розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3, яке суперечить вимогам ст. 17 Земельного кодексу України та п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка розташована в межах населеного пункту села Ступки Тернопільського району, а також відноситься до земель загального користування населеного пункту.

Тому ОСОБА_1, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, відповідно до ч. 8 положення про Управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської несла персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань,

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1, головою Тернопільської районної державної адміністрації 10.12.2012 року видано розпорядження № 1328-од про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Ступківської сільської ради, на підставі якого було незаконно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,64 га. вартістю 57 216 грн., що завдало істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам територіальної громади села Ступки Тернопільського району.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.367 КК України, службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

В апеляційній скарзі старший прокурор відділу прокуратури Тернопільської області Левчук А.О. просить вищевказаний вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченог ч.1 ст.367 КК України, за якою призначити покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн. через невідповідність висновків, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що органами досудового слідства зібрано достатньо доказів, які дають достатні підстави вважати обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведеним.

Згідно вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються, окрім іншого, формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Висновок суду про необхідність виправдання ОСОБА_1 через відсутність в її діянні складу кримінального правопорушення є неправильним та не грунтується на доказах, досліджених під час судового розгляду.

Суд не надав оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, всупереч вимог ч.1 ст.94, ч.1 ст.370, п.1 ч.3 ст.374 КПК України, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зокрема, не спростував показання ОСОБА_1, дані нею 14.05.2015, в ході її першого допиту, в яких вона вину у скоєну визнавала, знала про зміну меж населеного пункту (села Ступки), але самого рішення не бачила. Не звірила і підписала аркуш погодження розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3, через велику кількість роботи.

Також, обвинувачена зазначила, що картографічний матеріал містить суперечності щодо знаходження земельної ділянки, але вона сама не могла встановити де знаходиться земельна ділянка, в межах чи за межами населеного пункту .

Однак, обвинувачена зробила категоричний висновок, про те, що вищезазначена земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Що стосується рішення сорок третьої сесії п'ятого скликання Тернопільської обласної ради від 14.06.2012 за № 1375 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж адмінутворення села Ступки на території Ступківської сільської ради Тернопільського району» (а.с.98), яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж адмінутворення села Ступки на території Ступківської сільської ради Тернопільського району, загальною площею 724,12 га. та рекомендовано управлінню Держкомзему у Тернопільському районі внести відповідні зміни в земельно - облікові документи, то відповідно до штампу, що міститься на вказаній копії рішення, управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської області отримало його 25.06.2012 року. Тому обвинувачена, при належному виконанні покладених на неї обов'язків, мала змогу ознайомитись із вищезазначеним проектом про зміну меж та рішенням яким його затверджено.

Крім того зазначив, що суд безпідставно відмовив стороні обвинувачення у витребуванні і оцінці Проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського підприємства «Зоря» Тернопільського району від 1995 року, з метою усунення розбіжностей Проекту встановлення меж і утворення території Ступківської, Чернилів-Руської сільської ради народних депутатів від 1991 року.

В запереченнях обвинувачена ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.

При цьому зазначає, що всі подані для розгляду голові комісії документи, стверджували про знаходження земельної ділянки, яка відводилась ОСОБА_3 саме за межами населеного пункту Ступківської сільської ради, а викопіювання на плані відведення було зроблено у такому масштабі, що візуально встановити де саме на місцевості знаходилась земельна ділянка не було можливості. Виїзд комісії безпосередньо на місцевість не здійснювався і чинним законодавством не передбачений. Інші додаткові документи нею, як головою комісії для встановлення місця розташування земельної ділянки, не досліджувались, оскільки сумнівів щодо правильності підготовлених та поданих для розгляду комісії документів не виникло. Тому нею, як виконуючою обов'язки голови комісії було погоджено комплексний висновок від 15.08.2012 року за № 597 щодо відведення у власність гр.. ОСОБА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 0,64 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель с/г призначення (землі запасу-рілля) за межами населеного пункту на території Ступківської сільської ради Тернопільського району.

Також при погодженні проекту розпорядження, нею додаткові матеріали не досліджувались, оскільки весь проект відведення розроблявся як за межами села, будь-яких відомостей про зміну меж села вона не мала, ні під час погодження висновку, ні підчас візування розпорядження голови РДА.

Інформацію щодо наявності Проекту землеустрою щодо встановлення меж адміністративного утворення села Ступки на території Ступківської сільської ради, затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради від 14.06.2012 року № 1375, вона отримала лише підчас досудового розслідування. Дане рішення їй до відома і використання в роботі доведено не було,

Не заперечує, що нею дійсно були вчинені дії, які спричинили негативні наслідки, що тягнуть за собою настання кримінальної відповідальності.

Однак, зауважує, що при злочинній недбалості, яка їй інкримінується, має місце обов'язок і можливість усвідомлення наслідків вчиненого діяння, а саме заподіяння шкоди інтересам громади с. Ступки та завдання матеріальної шкоди. Під час погодження комплексного висновку і проекту розпорядження голови РДА, вона в силу своїх знань, досвіду роботи та посадових обов'язків не могла і не повинна була передбачити, що вказана земельна ділянка вже згідно рішення обласної ради знаходиться в межах населеного пункту с.Ступки. Тобто в даному випадку відсутня одна з ознак визначених ст. 11 КК України, а саме вина. Тому вважає, що шкода заподіяна нею за обставин, що не залежали від неї.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який в судових дебатах, просив апеляційну скаргу задовольнити, вирок щодо ОСОБА_1 скасувати та ухвалити новий, яким її визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, за якою призначити покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн., обвинувачену ОСОБА_1, яка в судових дебатах та останньому слові просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються, окрім іншого, формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до роз'яснень п.п. 17, 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верхового Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

У мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти, окрім іншого, результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається.

Згідно з вимогами ст.411 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і підлягає скасуванню коли висновки суду не підтверджуються доказами дослідженим в судовому засіданні, коли суд не взяв до уваги докази, як могли істотно вплинути на його висновки, коли при наявності суперечливих доказів, що мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, коли висновки суду, викладені у вироку містять істотні суперечності.

Перевіркою матеріалів провадження колегією суддів встановлено, що вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Аналіз вироку та дослідження матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про відсутність в діях обвинуваченої ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, не надавши оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і що, відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст.409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.

Суд першої інстанції не оцінив критично твердження обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що при погодженні 15.08.2012 року комплексного висновку за № 597 щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 0,64 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель с/г призначення (землі запасу - рілля) за межами населеного пункту на території Ступківської сільської ради Тернопільського району та погодженні проекту розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації від 10.12.2012 року № 1328 їй було не відомо про розташування вказаної земельної ділянки у межах населеного пункту.

Однак при цьому зазначає, що відповідно до наданих та досліджених судом доказів, зокрема ксерокопії відповіді відділу Держземагенства у Тернопільському районі Тернопільської області від 13.10.2014 року № 14-01-13/1969 (а.с.36), відповіді Ступківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 20.10.2014 року № 208 (а.с. 40), ксерокопії відповіді Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області від 12.02.2015 року № 05-06/248 (а.с.44), ксерокопії викопіювання із графічної частини Проекту землеустрою щодо встановлення меж адмінутворення села Ступки на території Ступківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 14.06.2012 року № 1375 (а.с. 39), встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,6401 га відведена для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі загального користування), що була передана у власність ОСОБА_3 знаходиться в межах населеного пункту с. Ступки згідно Проекту землеустрою щодо встановлення меж адмінутворення села Ступки на території Ступківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 14.06.2012 року № 1375.

Що стосується рішення сорок третьої сесії п'ятого скликання Тернопільської обласної ради від 14.06.2012 за № 1375 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж адмінутворення села Ступки на території Ступківської сільської ради Тернопільського району» (а.с.98), яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж адмінутворення села Ступки на території Ступківської сільської ради Тернопільського району, загальною площею 724,12 га. та рекомендовано управлінню Держкомзему у Тернопільському районі внести відповідні зміни в земельно - облікові документи, то відповідно до штампу, що міститься на вказаній копії рішення, управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської області отримало його 25.06.2012 року.

Отже, зазначене свідчить про те, що управління Держкомзему у Тернопільському районі станом на 15.08.2012 було проінформованим про зміну меж села Ступки.

Тому обвинувачена, при належному виконанні покладених на неї обов'язків, мала змогу ознайомитись із вищезазначеним проектом про зміну меж та рішенням яким його затверджено.

Крім того суд наголосив на тому, що Проект встановлення меж і утворення території Чернелів-Руської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області, затверджений рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів у 1991 році, примірники якого досліджувалися в судовому засіданні за участю спеціаліста ОСОБА_5, не містить однозначної відповіді щодо розташування земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_3

Згідно експлікації вказана земельна ділянка може знаходитися в числі земель, віднесених до пасовищ, в межах населеного пункту, однак як вбачається з умовних позначень вказана земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту. Спеціаліст звернув увагу суду на те, що вказаний Проект суперечить сам собі в частині експлікації та умовних позначень (масив затонований салатовим кольором, що згідно умовних позначень до карти позначає землі для сінокосіння, випасання худоби розташовані за межами населеного пункту, однак він обведений синім контуром, як це було передбачено для земель, які входили до меж населених пункті), а отже з вказаних примірників Проекту встановити де саме знаходиться земельна ділянка, в межах населеного пункту чи поза ним, не видається можливим.

Однак, обвинувачена зробила категоричний висновок про те, що вищезазначена земельна ділянка знаходиться саме за межами населеного пункту.

Як вбачається, відповідно до п.13. Типового положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою затвердженого Постановою КМУ №1420 від 23.12.2009, ОСОБА_1, будучи головою комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, діяла як уповноважений представник Управління Держкомзему у Тернопільському районі на підписання та скріплення печаткою відповідних висновків та була відповідно до п.14 вказаного положення головою комісії.

Тому заява ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою від 20.08.2012 року для перевірки відповідності поданого проекту вимогам Закону 31.08.2012 року направлена в.о. начальника управління Держкомзему у Тернопільському районі ОСОБА_1, оскільки, відповідно до п. в ч.1 ст.14 ЗУ «Про землеустрій» та абзацу 4 ч.З положення про управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської області здійснення землеустрою і державного контролю за його проведенням належить до повноважень управління Держкомзему в Тернопільському районі.

Суд також не дав належну оцінку таким законодавчим актам, як ЗК України, ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», Положенню про Управління Держкомзему у Тернопільському районі затвердженому наказом Держкомзему від 08.11.201 №7, яким визначено обов'язки начальника Управління.

Зокрема, пунктом в ч.1 ст.14 ЗУ «Про землеустрій» визначено, що здійснення землеустрою і державного контролю за його проведенням належить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, тобто Управління Держкомзему в Тернопільському районі.

Відповідно до ч.8 положення про Управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської начальник управління несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань.

Крім того, прослуховуванням технічного носія фіксації судового провадження встановлено, що суд першої інстанції, розпочавши судовий розгляд, здійснив обмеження дослідження доказів в порядку ч.3 ст.349 КПК України та визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, зокрема, обвинуваченою ОСОБА_1, яка в судовому засіданні 14.05.2015 року, вину у скоєну визнавала повністю, ствердила, що знала про зміну меж населеного пункту (села Ступки), але самого рішення не бачила. Не звірила і підписала аркуш погодження розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3, через велику кількість роботи. Також, зазначила, що картографічний матеріал дійсно містить суперечності щодо знаходження земельної ділянки, але вона сама не могла встановити де знаходиться земельна ділянка, в межах чи за межами населеного пункту.

В подальшому суд з невідомих на те причин, після проведення судових дебатів та надання обвинуваченій останнього слова поновлює судове слідство та встановлює повний порядок дослідження доказів.

Обвинувачена при повторному допиті змінила свої показання, в яких вже вину не визнала, однак суд поклав їх в основу виправдувального вироку, належним чином не з'ясувавши причину зміни перших показань та не спростував їх.

Враховуючи наведене, частково погоджуючись з доводами викладеними прокурором в апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що виправдувальний вирок постановлений з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства, наявності у вироку суперечностей та невідповідностей висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що унеможливило постановлення законного та обгрунтованого вироку.

За змістом ч.3 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції, за клопотанням учасників судового провадження, зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. В даному випадку суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути виявлені порушення, оскільки клопотань про повторне дослідження обставин кримінального провадження від учасників судового провадження не надходило, а тому вирок суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Оскільки, підстав для ухвалення апеляційним судом нового вироку чи закриття провадження у справі немає, колегія суддів вважає необхідним у даному випадку відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду, за результатами якого провести судовий розгляд кримінального провадження в повному обсязі, врахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей розглянути доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, та дотримуючись вимог кримінально процесуального закону, прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч.2 ст.415 КПК України, апеляційний суд не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, тому інші доводи апеляційних скарг підлягають перевірці при новому судовому розгляді.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 124 ч.2, 404, 405, 407, 409, ч.1 ст.412, 419, 426 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Левчука А.О. задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 06 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суддів.

Ухвала апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.В. Демченко