Справа № 2-2901/09

                                                                               

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03 червня 2009 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Литвиненко В.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

                                                              В С Т А Н О В И В:

      16 квітня 2009 року позивачка звернулася з позовом до відповідача  про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що відповідач є батьком її неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1  народження. Рішенням суду з відповідача стягнені аліменти на утримання дочки в розмірі ј частини всіх видів заробітку. Відповідач платив аліменти нерегулярно, а з 2006 році зовсім перестав платити, внаслідок чого станом на 01 квітня 2009 року утворив заборгованість в сумі 6852 грн. Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного Кодексу України, вона просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з серпня 2006 року по 01 квітня 2009 року в сумі 32358,19 грн, а також судові витрати.  

      У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

      Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, у своєму письмовому запереченні позов не визнав, зазначивши, що не мав можливості сплачувати аліменти позивачці, оскільки ніде не працює, стан його здоров'я поганий, він має на утриманні іншу неповнолітню дитину та непрацюючу дружину, які також хворіють, крім того його непрацездатні батьки та сестра, яка є одинокою матір'ю, потребують матеріальної допомоги.

      Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

      Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

       Як зазначено у ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, неустойка може бути стягнена з того, хто винен у простроченні сплати аліментів.

       За аналогією з цивільним законодавством у цьому разі слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання. В зв'язку з цим на неї покладено тягар доказування протилежного.

        Надані відповідачем документи не доводять, що несплата аліментів була наслідком тяжкої хвороби або іншої незалежної від нього обставини. Тому немає підстав для звільнення відповідача від сплати неустойки.

       Виходячи з принципу розумності та справедливості при вирішенні даної справи, суд вважає неприпустимим стягнути неустойку у повному розмірі, оскільки виконання рішення про стягнення такої великої суми є завідомо неможливим при існуванні ще не погашеної основної заборгованості по аліментам.

      Крім того, суд враховує наявність у відповідача іншої неповнолітньої дитини та непрацездатних батьків, яких він зобов'язаний утримувати незалежно від свого матеріального стану.

       Що стосується дружини та сестри відповідача, то він зобов'язаний їх утримувати за умови, що вони є непрацездатними і він може надавати матеріальну допомогу ( ч.2 ст.75, ч.2 ст.267 Сімейного кодексу України). Але з наданих відповідачем документів не вбачається, що його дружина та сестра є непрацездатними. З тексту письмового заперечення видно, що матеріальний стан відповідача важкий і він ніде не працює (а.с.14-15).

        Тому суд вважає доцільним обмежити розмір неустойки загальним розміром заборгованості, що складає 6852 грн (а.с.8).

       У судовому засіданні встановлено, що відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 940 грн, не надавши квитанцій державному виконавцю, тому розмір неустойки повинен бути зменшений на цю суму.

       Таким чином, розмір неустойки, що підлягає стягненню складає: 6852 – 940 = 5912 грн.

       Судові витрати, понесені позивачкою при подачі позовної заяви в сумі 81 грн підтверджуються квитанціями (а.с.1-2) і підлягають стягненню з відповідача на її користь.

       Судовий збір був сплачениий позивачкою в сумі 51 грн, але пропорційно до задоволених позовних вимог він повинен складати 59 грн 12 коп.

       Недоплачена сума судового збору 8 грн 12 коп підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

       Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 131, 212, 214  ЦПК України, суд

                                                                   В И Р І Ш И В:

      Позов ОСОБА_2  задовольнити частково.

      Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2  неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 5912 грн (п'ять тисяч дев'ятсот дванадцять грн), судові витрати в сумі 81 грн (вісімдесят одна грн).

      Стягнути з ОСОБА_3  судовий збір на користь держави у розмірі 8 грн 12 коп (вісім грн 12 коп).

      В іншій частині позову відмовити.

      Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

      Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                       В.М. Литвиненко