Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

м. Дніпрозержинськ, вул. Петровського, 166, 51918, (0569) 55-28-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарях Усовій Л.М., Волошиній (Білицькій) О.М.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дорожник», третя особа Дніпродзержинський міський центр зайнятості, про стягнення заробітної плати та зобов'язання повернути робочий інвентар,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до КП «Дорожник», в якому просила: Заплатити їй по 10.06.10 року включно за два робочих місця (прибиральника території, оклад 989 грн., точно не пам'ятає, оговорено було при прийомі на роботу з майстром чи директором, 8-ми годинний робочий день по тарифу 5,95 грн. на годину); повернути віник ватрістю 15-18 грн. і пакети для сміття вартістю 2 грн. за один. Доповнивши свій позов 21.09.2010 року, позивачка просила поновити її на попередньому місті роботи.

В обгрунтування позову зазначила, що з 14.05.2010 року, за направленням Дніпродзержинського міського центру зайнятості, вона була прийнята на роботу в КП «Дорожник» робітником з благоустрою. Вона прибирала біля пам'ятників, виконуючи великий обсяг робіт та використовуючи свої пакети для сміття та віник, які прийшли у непридатний стан. В кінці травня 2010 року вона приїхала КП «Дорожник», де майстер видав їй інший віник. Працювала вона щоденно з п'ятої до дванадцятої або тринадцятої години. 10.06.2010 року вона приїхала в КП «Дорожник» де їй сказали, що її звільнили з роботи 20.05.2010 року, оскільки вона не знаходилася на робочому місті. Не погоджуючись з тим, що її не було на робочому місці та, що вона не працювала 10.06.2010 року вона звернулася в міськвиконком, оскільки 16-18 травня, працівник виконкому, що відповідає за чистоту пам'ятників бачив її біля обеліска «Слави». 10.06.2010 року вона також зверталася до Дніпродзержинського міського центру зайнятості з приводу її незаконного звільнення і там їй обіцяли все влаштувати. КП «дорожник» виплатило їй заробітну плату за один тиждень роботи по 20.05.2010 року включно в сумі 244 грн.

05.01.2011 року позивачка надала суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про поновлення її на роботу в КП «Дорожник» на «громадські роботи».

В судовому засіданні позивачка підтримувала заявлений позов, надала пояснення аналогічні його обгрунтуванню та пояснила також, що поступаючи на роботу в КП «Дорожник згідно направлення Дніпродзержинського міського центру зайнятості, вона підписала договір про працевлаштування її строком на два місяці. їй сказали що вона повинна прибирати територію навкло пам'ятників: «Слава», Брежнєву, загиблим міліціонерам, матері, Леніна, Прометей, та Дзержинського, починаючи роботу з четвертої або п'ятої години ранку. На роботу вона повинна була приходити з дому. При прийомі на роботу їй не видали інвентар і вона використовувала свій віник, совок та пакети для сміття. Майстер ОСОБА_5 при прийомі на роботу 12.05.2010 року сказала щоб вона їй дзвонила по телефону і доповідала про виконану роботу. Наступного разу вона бачила ОСОБА_5 в кінці травня 2010 року в КП «Дорожник», коли їй видали віник. Вона працювала самостійно одна на вказаних їй об'єктах починаючи з шостої або 7 години до 14.00 години або до 14.30 години до 9.06.2010 року, включно. За період роботи її ніхто не контролював і сама вона не телефонувала в КП «Дорожник» відносно виконаних робіт. 10.06.2010 року вона вже не працювала, оскільки в цей день директор КП «Дорожник» ОСОБА_6 сказала, що вона звільнена з роботи за неявки на робоче місце. Сама вона заяву про своє звільнення не писала, бо в центрі зайнятості, куди вона звернулася, їй сказали що вони все влаштують і їй виплатять зарплату. В червні, чи липні 2010 року она отримала наказа про звільнення. З наказами про накладення на неї дисциплінарних стягненнь вона не була ознайомлена.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1, згідно направлення Дніпродзержинського міського центру зайнятості прийнята на роботу строком на 2 місяці в КП «Дорожник» робітником по благоустрою. Вона повинна була являтися в КП «Дорожник» о 7.00 годині та разом з іншими працівниками на автобусі підприємства виїздити на об'єкти роботи. Перед виїздом на роботу працівникам видавався інвентар. На початку роботи позивачки їй також було видано віник, який вона згодом повернула. Віник та пакети відносятьсі до малоцінного інвертаря і видаються при виїзді на роботу. Через декілька днів теж працевлаштування ОСОБА_1, начальник виробництва ОСОБА_5 написала докладну про те, що ОСОБА_1 на виконує виробничих завдань, бо при об'їзді об'єктів було виявлено, ш: вони не прибані, а вона сама відсутня та її не могли найти. На адресу Центру зайнятості населенні було направлено листа про те, що ОСОБА_1 не виходить на роботу. За перший тиждень робот» в табелі обліку робочого часу їй проставили виходи на роботу та нарахували зарплату, а післ 21.06.2010 року перестали табелювати. Начальник виробництва ОСОБА_5В написала декілька докладних про те, що Дехтяревська не працює. Були видані накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, з якими вона ознайомлена не була через її відсутність Наказом від 21.06.2010 року вона була звільнена з роботи за пунктами 3, 4 ст. 40 КЗпП Україна ОСОБА_1 не подавала заяву про звільнення до закінчення строку строкового трудовоп договору, але оскільки на роботу не виходила, то її звільнили за ініціативою адміністраш підприємства.

Представник третьї особи Дніпродзержинського міського центру зайнятості - ОСОБА_3 поясниа у суді, що ОСОБА_1 перебувала на обляку в Центрі зайнятості як безробітня та була направлена на громадські роботи в КП «Дорожник». Центр зайнятості зе зобов'язаний контролювати осіб направлених на громадські роботи.

Вислухавши сторони, представника третьої особи, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5В та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено.

Організацію оплачуваних громадських робіт регламентовано Положенням затвердженим Постаовою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року №47.

Згідно п. 7 зазначеного Положення, з громадянами, які бажають брати участь у громадських роботах, підприємства, установи, організації або місцеві центри зайнятості укладають строковий трудовий договір з правом його продовженя за погодженям сторін до вирішення питання про їх працевлаштуваня на підходящу роботу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, згідно направлення на громадські роботи Дніпродзержинського міського центру зайнятості, з 14.05.2010 року була прийнята на роботу в Комунальне підприємство «Дорожник» робітником по благоустрою з 14.05.2010 року по 14.07.2010 року, що підтверджується копією наказа №34-к від 13.05.2010 року (а.с. 24) та долученою до матеріалів справи копією трудового договору №1 про участь в оплачуваних громадських роботах укладеному між КП «Дорожник» та ОСОБА_1

Згідно наказу №34/10 від 15.05.2010 року, працівники прийняті на роботу робітниками і благоустрою на громадські роботи з міського центру зайнятості, за виробничою необхідності: переведені на дільницю з санітарного утримання міста прибиральниками території (а.с. 27)

ОСОБА_1Г було виплачено заробітну плату за час роботи в КП «Дорожник» з 14по 21 травня 2010 року за 6 днів (48 годин) в розмірі 244,19 грн., що підтверджується довідки (а.с.23).

Наказом №46/1-К від 21.06.2010 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи в КІ «Дорожник» за систематичне невиконання своїх обов'язків, неявку на робоче місце - прогули 5а поважних причин, згідно пунктів 3, 4 ч.і ст. 40 КЗпП України (а.с. 36 оберт). Наказом №11 від 04.10.2010 року про внесення змін до наказу №46/1-К від 21.06.2010 року були внесені зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 та він був викладений в новій редакції (а.с.37).

Позивачка стверджуєчи в заявленому позові і в суді, що вона працювала в КП «Дорожня» не по 21 травня 2010 рок, а по 9 червня 2010 року, включно, просить зобов'язати відповідачі оплатити їй заробітну плату по 10 червня 2010 року.

Проте з такими твердженнями позивачки суд погодитися не може, оскільки вони суперечить дослідженим в суді доказам у справі.

Так, згідно долучених до матеріалів справи табелів обліку робочого часу за травень -червень 2010 року ОСОБА_1 відпрацювала в КП «Дорожник» шість восьмигодинне робочих дні з 14 по 21 травня 2010 року. До матеріалів справи були долучені також докладні записки начальника виробництва ОСОБА_5 на ім'я В.О. директора КП «Дорожник» від 24.05.2010 року, 3.06.2010 року, 7.06.2010 року, 14.06.2010 року (аркуші справи 26, 28, ЗО. 54,. яких зазначалося про те, що ОСОБА_1 не виконує виробничі завдання, на робоче місце я з'являється. ОСОБА_8 начальника КП «Дорожник» № 46/10 від 4.06.2010 року, №48/10 ш 8.06.2010 року, №52 від 15.06.2010 року (а.с.27, 31, 35) до ОСОБА_1 застосовувалися дисциплінарні стягнення у вигляді догани за невихід на роботу, з якими сама вона ознайомлена не була. Згідно акта про обстеження робочих місць та виконання виробничих завдань від 7.06.2010 року комісією КП «Дорожник» 07.06.2010 року було встановлено, що при неодноразовому об"їзді місця прибирання ОСОБА_1, слідів прибирання не було виявлено, як і самої робітниці. На територію підприємства ОСОБА_1 не з'являлась, про виконані роботи не звітувала, (а.с.29 оберт).

Те, що ОСОБА_1 не виконувала виробничі завдання та не з'являлася на своє робоче місце з 20.05.2010 року підтверджуться також долученим до справи листом КП «Дорожник» від 03.06.2010 року вих. № 171 директору Дніпродзержинського міського центру зайнятості, який був прийнятий та зареєстроваий в Центрі зайнятості 03.06.2010 року за вхідним №3027, і в достовірності якого у суду немая підстав сумніватися, оскільки, ще до звільнення з роботи ОСОБА_1 та задовго до винекнення трудового спору КП «Дорожник» інформував Центр зайнятості про прогули особи направленої для участі в оплачуваних громадстки> роботах.

Допитана в в якості свідка ОСОБА_5, яка працює в КП «Дорожник» на посаді начальником виробництва, пояснила в суді, що при прийомі на роботу ОСОБА_1Г вона розказала їй які роботи та повинна виконувати з благоустрою території. Дозволила ОСОБА_1 у перші дні не приїздити в КП «Дорожник», а виходити на місце повеення робіт вранці з дому та виконувати вказані роботи, а про виконану роботу телефонувати їй. ОСОБА_1 їй жодного разу не телефонувала. На другий день після працевлаштування ОСОБА_1 вона за вказівкою директора поїхала перевіряти її місце роботи та хотіла передати їй відро, ганчірку, рідину для миття, швабру та мітлу, але ОСОБА_1 на місці виконання робіт не знайшла. Вона - свідок кожного дня об'їздила на автомобілі об'єкти, де необхідно було проводити роботи з благоустрою, але і в наступні дні ОСОБА_1 не знайшла та вимушена була возити на закрівлені за нею об'єкти інших працівників для прибирання території.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачкою не було доведено, що вона продовжувала виконувати оплачувані громадські роботи в КП «Дорожник» пісія 21.05.2010 року.

В ч.і ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Оскільки ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці після 21.05.2010 року і не виконовула покладені на неї обов'язки прибиральника території, тому її вимоги про виплату їй заробвтної плати за період з 22 травня по 10 червня 2010 року не підлягають задоволенню.

Суд вважає, що позивачка також не довела в суді і того, що вона працювала на громадських роботах в КП «Дорожник» використовуючи свій віник та пакети для сміття.

Свідок ОСОБА_7 пояснила в суді, що віник для прибирання ОСОБА_1 отримала 14.05.2010 року. Сама позивачка стверджувала, що виконувала роботи своїм віником, совком та використовувала свої пакети для сміття, а потім отримала віник в КП «Дорожник».

Проте, навіть якщо допустити, що позивачка дійсно використовувала на громадських роботах свій інвентар, то це була її власна ініціатива, бо вона не приїздила в КП «Дорожник» щоб отримати цей інвентар, а начальник виробництва ОСОБА_5 вже наступного дня після її працевлаштування не могла найти не робочому місті ОСОБА_1 щоб передай їй необхідний для роботи інвентар. Таким чином, і позовні вимоги Дегтяпевської про повернення їй віника та пакетів для сміття не підлягають задоволенню.

В процесі розгляду справи позивачка надала суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про поновлення її на роботу в КП «Дорожник» на «громадські роботи». Тому суд вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог не вирішував спір в цій частині, та вважає, що поновлення позивачки на роботі КП «Дорожник» взагалі неможливо, оскільки з нею був укладений строковий трудовий договір по 14.07.2010 року, сток дії якого закінчився.

Судом не розглядалися «Доповнення по справі №2-23 70/2010>>, які були надані ОСОБА_1 до канцелярії суду 17.08.2010 року (а.с.48-50), в який вона просить: «КП «Дорожник, а точніше ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виплатити моральний збиток, за заподіяну шкоду і судові тяганини (неявки в суд), за віднімання особистого часу, за те що я пережила на суді 02.11.2010 року», оскільки згідно ч.2 ст. 31 ЦПК України позивач має змінити предмет або підстави позову до початку розгляду справи по суті, а також тому, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є відповідачами у справі.

Відповідно ч.З ст. 82 ЦПК України, враховуючи матеріальний стан позивачки, суд вважає за необхідне звільнити її від оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно п.1 ч.і ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито», позивачка звільнена від сплати судового збору (державного мита) у справі.

Керуючись статтями 8, 10, 11, 60, 82, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дорожник», третя особа Дніпродзержинський міський центр зайнятості, про стягнення заробітної плати та зобов'язання повернути робочий інвентар.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суд Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дні його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: Т.А. Байбара.