ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

11 липня 2006 р.

№ 40/27

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:                Шульги О.Ф. –головуючого, Козир Т.П., Кота О.В., перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. у справі № 40/27 господарського суду Донецької області за позовом Приватного підприємства “СПС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” про стягнення 16627,39 грн.,

в с т а н о в и в:

Подана 06.07.2006 р. касаційна скарга, за вх. № 9268 не відповідає вимогам розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги до порядку подання та змісту касаційної скарги викладено у                  ст.ст. 45, 109 – 111  Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 45 ГПК України передбачено, що заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним   митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Згідно з підпунктом “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше       6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, підпунктом “г” пункту 2 статті 3 зазначеного декрету встановлено, що із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Надане до касаційної скарги платіжне доручення № 1762 від 14.06.2006 р. свідчить про сплату державного мита в сумі 51 грн.

Наслідки невиконання вимог ст.ст. 45, 109-111 Господарського процесуального кодексу України передбачені статтею 1113 цього кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, скаржником не уточнено вимоги щодо рішення.

За таких обставин касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню скаржнику.

Відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести подання в загальному порядку.

Керуючись п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                       у х в а л и в:

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р.             у справі № 40/27 повернути без розгляду.

Матеріали справи № 40/27 повернути до господарського суду Донецької області.

       Головуючий суддя                                                                   О. Шульга

   Суддя                                                                                          Т. Козир

             

      Суддя                                                                                          О. Кот