Суворовський районний суд м.Херсона

м. Херсон, вул. Маяковського, 6/29, 73000, (0552) 22-26-53

Справа № 2- 385/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 року Суворовський райсуд м. Херсона у складі:

головуючого судді Слюсаренко О.В.

при секретарі Федірко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “ ОСОБА_2 Аваль” про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду зі вказаним позовом , в якому з посиланням на ст. 18, 11 Закону України “ Про захист прав споживачів “ та ст. 203 ЦК України просить визнати несправедливими і недійсними умови пунктів 3.4, 3.5, 4.3., 6.8, 7.3, 7.4, 10.2-10.4 кредитного договору № 014/04-02/2318 від 25.07.2008 р.; визнати недійсним кредитний договір № 014/04-02/2318 від 25.07.2008 р.

В ході розгляду справи позивач та її представник підтвердили обставини, викладені в позові та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача просить відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений у повній відповідності до чинного законодавства, при укладенні спірного договору сторони домовилися про всі істотні умови договору і підстав для визнання його недійсним не має.

Ухвалою суду в якості третіх осіб до участі у справі були залучені ОСОБА_3 та Національний банк України.

ОСОБА_3 в ході розгляду справи пояснив, що при підписанні договору поруки він був повідомлений про всі умови укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_1, а також про те, що за умовами договору ОСОБА_1 тримала кредит в іноземній валюті.

Представник НБУ направив заяву про розгляд справи за його відсутності. Направив письмові пояснення по суті спору, в яких просить відмовити в задоволенні вимог позивачки в зв’язку з їх необґрунтованістю.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін встановив наступне.

За кредитним договором № 014/04-02/2318 від 25.072008 р., укладеним між ВАТ “ОСОБА_2 Аваль” та ОСОБА_1 остання отримала кредит у сумі 7 000 доларів США строком до 24.07.2010 р. зі сплатою 25% річних за користування кредитом. Додатковою угодою № 1 від 20.02.2010 р. строк на який видано кредит продовжено до 24.01.2011 р.

Поручителем виконання зобов’язань ОСОБА_1 за умовами договору поруки від 25.07.2008 р. є ОСОБА_3

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що відповідає умовам укладеного спірного кредитного договору.

Доводи позивачки стосовно того, що кредитний договір від 25.07.2008 р. є недійсним, оскільки укладений у іноземній валюті, а не в гривні і містить положення визначенні в п 3.4, 3.5, 4.3., 6.8, 7.3, 7.4, 10.2-10.4 , що є несправедливими в силу ст. 18 Закону України “ Про захист прав споживачів “ не приймаються судом до уваги, як такі, що не ґрунтуються на законі.

Як вбачається з досліджених у справі доказів, ОСОБА_1 на момент укладення спірного кредитного договору буди відомі усі умови договору та не існувало ніяких обставин, які б примушували її прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах, що не оспорюється і самою позивачкою.

Доводи ОСОБА_1 стосовного того, що вона не могла передбачити зміну курсу валют, що на думку позивачки є істотною обставиною, також не можуть бути прийняті судом до уваги.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти і відповідно до ст. 36 Закону України “ Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземної валюти встановлюється Національним банк України.

Таким чином при укладенні цього договору в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання щодо погашення цього кредиту саме в доларах США позивачка усвідомлювала, що курс національної валюти щодо долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можлива, а тому повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Ст.533 ЦК України передбачає, що використання іноземної валюти при здійснені розрахунків за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Ст. 192 ЦК України передбачає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку установлених законом .

Правила використання іноземної валюти на території України також визначені Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженою постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р.

ВАТ “ ОСОБА_2 Аваль” отримав банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції , в т.ч. з валютними цінностями

На підставі ст. 525,526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Тобто належним виконанням з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено договором від 25.07.2008 р.

Оцінивши в сукупності досліджені у справі докази суд не знаходить підстав для визнання несправедливими і недійсними п 3.4, 3.5, 4.3., 6.8, 7,4, 10.2-10.4 кредитного договору від 25.07.2008 р.

Що стосується визнання несправедливими і недійсними п 7.3. кредитного договору від 25.07.2008 р., щодо права банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом суд враховує, що відповідно до ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України “ Про банки та банківську діяльність” банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами кредитних договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. За змістом ч 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо вставлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За таких обставин умова договору викладена п 7.3. договору щодо права в односторонньому порядку змінювати ромір процентної ставки є нікчемною і не створює для сторін цього договору ніяких юридичних наслідків.

Враховуючи все викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ “ ОСОБА_2 Аваль” про визнання несправедливими і недійсними умов п 3.4, 3.5, 4.3., 6,8, 7.3, 7.4, 10.2-10.4 кредитного договору № 014/04-02/2318 від 25.07.2008 р.; визнання недійсним кредитного договору № 014/04-02/2318 від 25.07.2008 р. відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Суворовський райсуд м. Херсона шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч 4 ст. 295 ЦПК України.

суддя О.В. Слюсаренко