ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 26/264 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Васищака І.М. - головуючого, Грека Б.М., Кота О.В. розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Підприємство електричних мереж “Енерговугілля” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2006 р. у справі № 26/264 господарського суду Донецької області за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - Товариство) “Підприємство електричних мереж “Енерговугілля” до державного підприємства “Укренерговугілля” (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 28 581 022,38грн. за участю представників:
позивача –Багрій А.Г.;
відповідача –Павленко О.М., Оксентюк А.І.;
встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від 1 листопада 2005 року (судді Арсірій Р.О., Ємельянов А.С., Марченко О.А.) Товариству в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 6 лютого 2006 року (судді Геза Т.Д., Волков Р.В., М’ясищев А.М.) рішення господарського суду Донецької області від 1 листопада 2005 року залишено без змін.
Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та передати справу на новий розгляд.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що позивач звернувся до арбітражного суду Донецької області 10.07.2000 р. і просив стягнути з відповідача борг у сумі 28 581 022,38 грн., який утворився з січня 1996 р. по листопад 1998 р. У підтвердження позовних вимог позивач посилається на докази: копію акту звірки за спожиту електроенергію, копію графіку погашення заборгованості, копію договору № 271 від 15.09.1998 р., копію акту звірки за передачу електроенергії, копію претензії від 24.03.2000 р. № 11/677.
Первинні докази, які б підтверджували виникнення заборгованості відповідача перед позивачем саме за вказаний у позові період відсутні в матеріалах справи.
Позивачем у липні 2000 р. уточнені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28 604 996 грн. 91 коп. боргу, але доказів у підтвердження вимог додатково не надано.
У поясненнях позивач просив стягнути з відповідача - 28 416 622 грн. 14 коп.
В матеріалах справи відсутній також обґрунтований розрахунок суми, що просить стягнути позивач, а також відсутнє посилання на законодавство, на підставі якого поданий позов.
Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статті 4, 151 Цивільного кодексу УРСР передбачають, що зобов’язання виникають з договору, або з інших підстав, зазначених у ст. 4 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи з січня 1996 р. по 15.09.1998 р. між сторонами договір з передачі електроенергії не укладався. Встановити обсяг та суму заборгованості за вказаний позивачем період неможливо у зв’язку з відсутністю відповідних доказів.
Обґрунтовано судом не враховано акт звірки, оскільки акт звірки взаєморозрахунків є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік, а наявність чи відсутність будь –яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами, зокрема, накладними, рахунками, актами прийняття-виконання робіт, тощо.
Господарськими судами розглянуто позовні вимоги і відповідно до норм ЦК УРСР, ГПК України і правомірно відмовлено у позові з підстав необґрунтованості самих вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми процесуального та матеріального права.
Як наслідок, прийняті у справі рішення відповідають вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” із змінами і доповненнями.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 лютого 2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 1 листопада 2005 року у справі №26/264 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Підприємство електричних мереж “Енерговугілля” –без задоволення.
Головуючий суддя І.Васищак
Судді Б.Грек
О.Кот