ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2009 року №6279/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Старунського Д.М., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання Сивулич О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про нарахування підвищення до пенсії «дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в січні 2009 року звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області в якому просить зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог, зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, однак, не зважаючи на рішення Конституційного суду України, позивачу така допомога у 2006-2008 роках не виплачувалась.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 лютого 2009 року позов задоволено частково. Визнано частково протиправними дії та зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести доплату до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього. Оскільки судом застосовано річний строк звернення до суду, то до задоволення на думку суду першої інстанції підлягали позовні вимоги в частині підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 лютого 2009 року скасувати, визнати управління не належною стороною і відмовити в задоволенні позовних вимог до нього.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 пункт 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України. Однак апелянт зазначає, що у 2008 році дітям війни виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, так як інших розмірів названого підвищення, органи Пенсійного фонду встановити не могли, посилаючись при цьому на дію ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» щодо виключного застосування мінімального розміру пенсії за віком тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а для Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ця величина застосовуватись не може.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, то у відповідності до п.9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням та вилученню не підлягають.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та має статус дитини війни.
На думку колегії суддів суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, правомірно виходив з того, що останній має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Колегія суддів зазначає, що вищенаведеним рішенням Конституційного суду нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, а тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином з 22.05.2008 року позовні вимоги щодо стягнення підвищення до пенсії як дітям війни підлягають до задоволення.
Колегія суддів приходить до переконання про наявність підстав для нарахування невиплаченого підвищення до пенсії з 22.05.2008, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У відповідності до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки щодо не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, ОСОБА_1. звернулась до суду із зазначеним позовом 27 січня 2009 року, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не було доведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, то на думку колегії суддів, судом першої інстанції правомірно було застосовано річний строк звернення до суду та задоволено позовні вимоги із врахуванням дати звернення до суду.
Окрім того, колегія суддів вважає за потрібне зазначити стосовно нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік. Так п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області в цій частині є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов»язання управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату на її користь недоплаченого підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року а також правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України, а тому доводи апелянта в частині ненадходження коштів з державного бюджету на дані виплати колегією суддів до уваги не приймаються.
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 лютого 2009 року у справі № 2а-89/09 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді: Д.М. Старунський
Р.М. Шавель