ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2009 року №22-а-12173/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Каралюса В.М.
суддів: Пліша М.А., Стародуба О.П.,
при секретарі судового засідання Ільницькій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2008 року у справі за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення щорічної разової грошової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
Шепетівський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4. в квітні 2008 року звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогою зобов»язати останніх здійснити виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня.
В обґрунтування своїх позовних вимог, зазначає, що відповідно до ст.ст. 14, 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранам війни щорічно до 5-го травня повинна виплачуватись разова грошова допомога, але всупереч вимогам вищевказаного Закону та п.3 ст.22 Конституції України така допомога їм у 2005-2007 роках виплачувалась не в повному обсязі, а тому прокурор просить поновити строк позовної давності, зобов»язати відповідачів сплатити ОСОБА_1. недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2005-2007 роки, як інваліду війни 1 групи, в розмірі 10 522 грн. 20 коп., а ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., як учасникам війни кожному по 3425 грн.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2008 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов»язано управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1. недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік, як інваліду війни 1 групи, у розмірі 3650 грн.60 коп. Зобов»язано управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік, як учасникам війни, у розмірі 1175 грн.18 коп. кожній.
Зазначена постанова мотивована тим, що згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачі мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у визначених розмірах, такі вимоги є законними, а тому судом першої інстанції відновлено їх порушене право в межах стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2007 рік. Що стосується вимог прокурора стосовно стягнення недоплачених сум такої допомоги за 2005-2006 роки, то судом першої інстанції відмовлено останньому у зв'язку з тим, що суд не знайшов підстав для поновлення пропущеного однорічного строку звернення до адміністративного суду, та недоведеністю поважності причин його пропуску.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2008 року та прийняти нову постанову.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необгрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки управління забезпечило виплату ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. щорічної разової грошової допомоги у розмірах визначених у Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відповідно до п.9 ст.87 Бюджетного кодексу України, встановлено що до виплат, які здійснюються з Державного бюджету України, відносяться виплати на щорічну одноразову допомогу ветеранам війни. Згідно ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов»язаних з його реалізацією, здійснюється за кошти Державного бюджету України, а тому його обсяги не можуть визначатись будь-яким іншим законом, крім вищенаведеного Закону.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. є учасниками війни, що підтверджується посвідченнями серії Д №686612, В-IV №353282 та Д №803527 відповідно, а ОСОБА_1. є інвалідом війни 1 групи що підтверджується посвідченням серії Б № 345928, виданими управлінням праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації.
Відповідно до ст.13,14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII із змінами та доповненнями, щорічно до 5-го травня інвалідам війни 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком, а учасникам війни - у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що фінансування витрат, пов»язаних з його реалізацією, здійснюється за кошти державного бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що пердбачені Коституцією та законами України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що управління не має повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня.
Колегія суддів зазначає, що станом на час виплати щорічної разової грошової допомоги за 2005-2007 роки учасникам війни та інваліду війни 1 групи, розмір такої виплати був встановлений Законом про Державний бюджет на відповідний рік, що разом із нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» регулювали відносини з виплати зазначеної допомоги і вказані норми на час виплати не були ні відмінені, ні визнані неконституційними, а тому у зазначений період дії управління повністю узгоджувались з вимогами законодавства і це вказує, що суб'єкти владних повноважень діяли на підставі та в спосіб передбачений законом, тобто правомірно.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково вирішено питання, щодо зобов'язання виплатити допомогу позивачам за 2007 рік, оскільки згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто рішення Конституційного суду України не має зворотної дії часі.
У зв»язку з цим, колегія суддів приходить до переконання, що положення Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, яким було встановлено виплату щорічної разової грошової допомоги позивачам діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Таким чином, на момент нарахування та виплати позивачам органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були чинними.
Колегія суддів зазначає, що підстав для визнання дій управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації неправомірними щодо виплати ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік як учасникам війни, та ОСОБА_1., як інваліду війни 1 групи немає, оскільки управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Узагальнюючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що при вирішенні справ про стягнення недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня слід керуватися нормами законів, які були чинними на момент проведення таких виплат.
За таких обставин, дії управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації по нарахуванню та виплаті позивачам щорічної грошової допомоги в розмірах, передбачених державним бюджетом є правомірними.
Беручи до уваги, що законодавством врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також, що позивачі отримували зазначену виплату в розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, органи державної влади правомірно керувалися даними нормами у спірних правовідносинах.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не враховано, що зазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня і чинним законодавством України не передбачена можливість повторної виплати чи доплати даної допомоги при подальшій зміні її розміру.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, п.1,3,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2008 року у справі № 2а-356/08 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді: М.А. Пліш
О.П. Стародуб