ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.09 Справа № 14/297-14/71
Суддя Хоролець Т.Г.
За позовом Приватного підприємства “Радомір”, м. Запоріжжя
До відповідача 1 Селянського фермерського господарства “Карпенко О.І.”, с. Максимівка Вільнянського району Запорізької області
До відповідача 2 Селянського фермерського господарства “Карпенко С.І.”, с. Козаче Вільнянського району Запорізької області
Про стягнення 736292,88 грн.
За зустрічним позовом Селянського фермерського господарства “Карпенко С.І.”, с. Козаче Вільнянського району Запорізької області
До відповідача Приватного підприємства “Радомір”, м. Запоріжжя
Про визнання недійсним договору зберігання №25 від 02.08.2001
Суддя Хоролець Т.Г.
Представники:
Від позивача не з’явився
(відповідача за зустрічним позовом)
Від відповідача-1 Кокін А.Ж., довіреність №37 від 21.01.2008
Карпенко О.І., голова
Від відповідача-2 Кокін А.Ж,, довіреність №7 від 02.07.2007
(позивача за зустрічним позовом)
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про стягнення з відповідача 736 292,88 грн.
27.08.2003 порушено провадження у справі, призначено судове засідання.
Ухвалою від 27.10.2003р провадження у справі зупинено до закінчення проведення прокуратурою Орджонікідзевського району м. Запоріжжя перевірки у відношенні укладення сторонами договору поруки від 02.08.2003 і договору схову №25 від 02.08.2003 та отримання результатів перевірки господарським судом Запорізької області.
Розпорядженням Голови Господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 20.05.2004 №375 справа №14/297 передана на розгляд судді Хоролець Т.Г.
Ухвалою від 25.05.2004 справа №14/297 прийнята до провадження, справі присвоєно №14/297-14/71.
03.08.2005 провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 30.08.2005.
Провадження у справі неодноразово зупинялося до закінчення проведення прокуратурою Орджонікідзевського району м. Запоріжжя перевірки у відношенні укладенні ПП “Радомір”, СФГ “Карпенко О.І.” та СФГ “Карпенко С.І.” договору поруки від 02.08.2001 та договору схову №25 від 02.08.2001, до розгляду пов’язаної справи №16/412д-20/84д-14/196д та справи №16/412д-20/84д-14/196д-15/335д/06-22/234д/06, у зв’язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи до отримання результатів експертизи.
10.01.2007 СФГ “Карпенко С.І.” подано зустрічну позовну заяву до ПП “Радомір” про визнання недійсним договору зберігання №25 від 02.08.2001.
Ухвалою від 10.01.2007 зустрічна позовна заява прийнята до розгляду разом з первісним позовом.
У судовому засіданні 13.05.2009 за згодою представників відповідачів за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вимоги позивача за первісним позовом ґрунтуються на положеннях ст.ст. 161,162,191,192,419 ЦК України (в редакції 1963 року) та полягають у наступному: позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 712 825,38 грн. вартості майна, не повернутого зі схову та штраф за неповернення майна.
Відповідач-1 за первісним позовом проти позову заперечує на підставі того, що він жодного з договорів з позивачем не укладав, тому жодних зобов’язань між сторонами не існує.
Відповідач-2 за первісним позовом проти позову заперечує, на підставі того, що він жодного з договорів з позивачем не укладав, тому жодних зобов’язань між сторонами не існує.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що з ПП “Радомір” не укладав договорів та жодних намірів на його укладання не мав, договір не підписував, в своїх обґрунтуваннях посилається на висновок експерта №2028 від 14.11.2006, згідно з яким підписи виконані від імені Чадаєвої Н.Г. та Карпенко С.І. в договорі №25 від 02.08.2001 здійснені пізніше зазначеного строку - 02.08.2001 на строк більш ніж півроку, найбільш вірогідний строк більше одного року. Крім того, зазначає, що порушено кримінальну справу за ст. 358 ч.1 КК України по факту підробки спірного договору. Вимоги обґрунтовує ст. 48 ЦК України (в ред. 1963р).
Відповідач за зустрічним позовом письмових пояснень чи заперечень по суті спору не надав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач за первісним позовом просить стягнути з СФГ “Карпенко О.І. та СФГ “Карпенко С.І. 736292,88 грн. за договором схову майна № 25 від 02.08.2001 та договором поруки від 02.08.2001 року, які суду надані у якості доказів.
Як вбачається з доданих до позову матеріалів, 02.08.2001 між ПП “Радомір” - Поклажодавець та СФГ “Карпенко С.І.” –Зберігач укладено договір схову майна №25, за умовами якого Зберігач прийняв на себе зобов’язання зберігати майно Поклажодавця –сільськогосподарську техніку, сільгоспінвентар, сільгоспдобрива, паливно-мастильні матеріали та повернути це майно в схоронності.
За умовами п. 3.2. договору майно приймається на зберігання по кількості та вартості, визначеним накладними.
02.08.2001 між ПП “Радомір” - Кредитор та СФГ “Карпенко О.І.” –Поручитель укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель зобов’язався перед Кредитором відповідати за виконання чи неналежне виконання зобов’язань по договору схову №25, укладеному між Кредитором та СФГ “Карпенко С.І.” 02.08.2001.
ПП “Радомір” посилається на те, що за накладними від 24.09.2001, 31.05.2002, 30.09.2002, 31.10.2002, 01.11.2002 на зберігання СФГ “Карпенко С.І.” було передано майно на загальну суму 812 981,31 грн.
30.12.2002 на вимогу позивача було повернуто майно на суму 134 100,00 грн., по підтверджується актом приймання-передачі. Вимога позивача про повернення іншого майна залишена без задоволення у зв’язку з відсутністю майна.
Крім того, на підставі п. 4.1. договору схову та п. 5 договору поруки просить стягнути штраф за неповернення та несплату наданого до схову майна розміром 5% вартості неповернутого за вимогою майна. Сума штрафу становить 35 061,57 грн.
Відповідачі за первісним позовом проти позову заперечили, в поясненнях наданих суду зазначали, що договори зберігання та поруки з ПП “Радомір” не укладали та не підписували. Вказують на неможливість отримання одночасно 377 тонн соняшника та 205 тонн пшениці (накладна б/н від 01.11.2002) за відсутності таких складських приміщень у відповідачів. Також зазначають, що в накладній б/н від 31.10.2002 вказано про передачу аміачної селітри в літрах, тоді як дана продукція не є рідиною, а одиниця вимірювання визначається в кілограмах тощо.
Як вже зазначалося, матеріали по даній справі передавалися до правоохоронних органів, призначалися експертизи для встановлення всіх обставин справи.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що Орджонікідзевським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу № 14180302 за фактом підробки документів, а саме: договору схову №25 від 02.08.2001 та договору поруки б/н від 02.08.2001, укладених між ПП “Радомір”, СФГ “Карпенко О.І.” та СФГ “Карпенко С.І.”.
При розслідуванні зазначеної кримінальної справи призначалися комплексна (почеркознавча і технічно-криміналістична експертизи документів) експертиза та судово-бухгалтерська експертиза.
Експертизами встановлено, що відбитки печаток СФГ “Карпенко О.І” та СФГ “Карпенко С.І.” нанесено печатками, відбитки яких були надані у якості зразків (висновок експерта № 16 від 24.03.2004 року а/с 122-126 т.2); підписи на договорах зберігання та поруки від 02.08.2001 року від Карпенко О.І та Карпенко С.І виконані ними (висновки експерта № 15 від 06.04.2004 року а/с 117-121 т.2 та № 247 від 14.06.2005, а/с 12-21 т.2).
Згідно висновку експерта НІЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області №2028 від 14.11.2006 (а/с 53-57 т. 3), підписи виконані від імені Чадаєвої Н.Г., Карпенко С.І. в договорі зберігання №25 та Чадаєвої Н.Г., Карпенко О.І в договорі поруки від 02.08.2001 здійснені пізніше зазначеного строку - 02.08.2001 на строк більш ніж півроку, найбільш вірогідний строк більше одного року. Відповіді на питання щодо часу складання тексту договору не надано, оскільки відсутні науково обґрунтовані методики встановлення часу виконання документів, виконаних за допомогою друкуючих засобів.
На вирішення судово-бухгалтерської експертизи були поставлені питання: чи підтверджується документами бухгалтерського обліку ПП “Радомір” передача товарно-матеріальних цінностей (згідно договору схову №25 від 02.08.2001) по наступним накладним: б/н від 30.09.2002 на загальну суму 18141,48 грн., б/н від 01.11.2002 на загальну суму 645766,00 грн., б/н від 31.05.2002 на загальну суму 9826,40 грн., б/н від 31.10.2002 на загальну суму 28647,43 грн., б/н від 24.09.2001 на загальну суму 110600,00 грн. –фермерському господарству “Карпенко С.І.”.
При дослідженні документів бухгалтерського обліку ПП “Радомір” експертом встановлено, що по первинним документам обліку не відбувалося руху по рахункам, якими обліковується продукція, яка нібито попередавалася на зберігання по договору № 25 від 02.08.2001 року за накладними.
Відповідно висновку експерта № 49 від 31.08.2006, наданого НІЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області (а/с 38-43 т.3) передача товарно-матеріальних цінностей (згідно договору схову №25 від 02.08.2001) за вищезазначеними накладними не підтверджується.
Господарським судом Запорізької області при розгляді справи №14/297-14/71 неодноразово призначалося проведення судово-бухгалтерської експертизи, на вирішення якої ставилося, зокрема, питання про підтвердження документами бухгалтерського обліку ПП “Радомір” передача товарно-матеріальних цінностей (згідно договору схову №25 від 02.08.2001). При цьому сторони зобов’язувалися забезпечити експерта, на вимогу останнього, всіма необхідними для проведення експертизи документами.
Однак, експертом НДІСЕ ім. Бокаріуса М.С. матеріали справи двічі поверталися до суду з повідомлення про неможливість дати висновок експерта у зв’язку з тим, що ПП “Радомір” на вимогу експерта витребувані для проведення документи не надало. СФГ “Карпенко С.І.” документи не надано у зв’язку з їх відсутністю, про що експерта повідомлено письмово.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об’єктивної істини.
Частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими, в силу ст.32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 36 ГПК України визначено, що документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору є письмовими доказами.
Отже, відповідно до положень ст.36 ГПК України матеріали кримінальної справи можуть бути доказом у господарській справі при їх безпосередньому дослідженні та оцінці господарським судом.
Такими доказами, зокрема, можуть бути матеріали кримінальної справи № 14180302.
Експерти, які проводили експертизи по кримінальній справі попереджені про кримінальну відповідальність.
Крім того, кримінальна справа порушена саме за повідомленням суду про проведення перевірки щодо укладення сторонами договорів зберігання та поруки.
Отже, висновки експертиз по кримінальній справі № 14180302 є належними письмовими доказами у розумінні ст. 36 ГПК України.
Слід відмітити, що в постанові про зупинення досудового слідства, зазначено наступне: вивчення всіх доказів, що містяться в кримінальній справі показало на неправомірне використання бланків підписаних від імені СФГ Карпенко С.І. та СФГ Карпенко О.І., в зв’язку з чим підроблено договори зберігання, поруки невстановленою особою ( а/с 59-62 т.3).
Виходячи з викладеного, ретельно дослідивши всі докази та обставини справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову, так як позивачем належними доказами не доведено про передачу СФГ “Карпенко С.І.” на зберігання товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, СФГ “Карпенко С.І.” заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору схову №25 від 02.08.2001. В обґрунтування позову посилається на те, що такий договір СФГ не укладав та жодних намірів на його укладання не мав, підпис під договором не ставив, в своїх обґрунтуваннях посилається на висновок експерта №2028 від 14.11.2006, згідно з яким підписи виконані від імені Чадаєвої Н.Г. та Карпенко С.І. в договорі №25 від 02.08.2001 здійснені пізніше зазначеного строку - 02.08.2001 на строк більш ніж півроку, найбільш вірогідний строк більше одного року. Крім того, зазначає, що порушено кримінальну справу за ст. 358 ч.1 КК України по факту підробки спірного договору. Вимоги обґрунтовує ст. 48 ЦК України (в ред. 1963р).
Оскільки зазначена угода укладена 02.08.2001 р., до неї повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963р.
Згідно ст. 41 цього Цивільного Кодексу угодами визнаються дії організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.
Однією із ознак угоди, є бажання сторін угоди досягнути певного правового результату, при цьому необхідно щоб воля сторін співпадала з їх волевиявленням.
Без наявності волевиявлення неможливо здійснення будь-якої угоди.
Позивач за первісним позовом зазначає, що з його сторони не могло бути волевиявлення укладати таку угоду.
Зі змісту договору № 25 вбачається, що у Зберігача є лише обов’язки та відповідальність за порушення обов’язків на відміну від умов передбачених для іншої сторони.
Кожна угода укладається з метою її реального виконання.
Відповідно до ст.153 того ж Кодексу угода вважається укладеною, якщо сторонами досягнута згода по всім суттєвим умовам. Суттєвими умовами вважаються такі умови, які визнані такими по закону або необхідні для договорів даного виду, а також такі умови, відносно яких по заяві однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
В силу вищезазначених приписів чинного на час укладання цієї угоди законодавства недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Моментом укладення договору визнається момент досягнення сторонами в належній формі погодження всіх суттєвих умов договору.
Договір зберігання є двостороннім, тобто існують права і обов’язки у обох сторін. Навіть у безоплатних договорах обов’язок щодо зберігання э взаємними.
Предметом договору зберігання можуть бути як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначенні родовими ознаками.
В п.1.1 договору предметом визначено майно, яке передається на зберігання: сільськогосподарська техніка сільгоспінвентар, сільгоспдобрива, паливно-мастильні матеріали.
Таким чином, сторонами не досягли згоди щодо предмету зберігання, предмет договору є істотною умовою.
Отже, договір є неукладеним.
Крім того, як вже зазначалося, при розслідуванні кримінальної справи № 14180302 за фактом підробки документів, а саме: договору схову №25 від 02.08.2001 та договору поруки б/н від 02.08.2001, призначалася судово-хімічна експертиза, на вирішення якої були поставлені такі питання: яка давність виконання підписів в графах “Поклажодавець” Чадаєва Н.Г. та “Зберігач” Карпенко С.І. договору схову №25 від 02.08.2001, укладеного між ПП “Радомір” та СФГ “Карпенко С.І.”, а також чи можливо встановити час, коли складався текст договору схову №25 від 02.08.2001, тобто датою, зазначеною в договорі чи набагато пізніше.
Згідно висновку експерта НІЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області №2028 від 14.11.2006, підписи виконані від імені Чадаєвої Н.Г. та Карпенко С.І. в договорі №25 від 02.08.2001 здійснені пізніше зазначеного строку - 02.08.2001 на строк більш ніж півроку, найбільш вірогідний строк більше одного року. Відповіді на питання щодо часу складання тексту договору не надано, оскільки відсутні науково обґрунтовані методики встановлення часу виконання документів, виконаних за допомогою друкуючих засобів.
Неукладена угода не породжує для сторін ні прав, ні обов’язків.
Згідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, можливо визнати недійсною тільки укладену угоду.
За таких обставин в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Виходячи з викладеного, суд відмовляє в задоволенні первісного та зустрічного позовів з зазначених підстав.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати по первісному позову відносяться на позивача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом відносяться на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Суддя Т.Г.Хоролець
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України 25.05.2009 року