донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

16.06.2009 р.                                                                   справа №14/19

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Старовойтової  Г.Я.

суддів

Волкова Р.В. , Калантай  М.В.

За участю представників сторін: від позивача :

Савичев О.В. –представник за дов. № б/н від.25.12.2007р.

від відповідача:

Цепелева Т.А –представник за дов. № 77юр від 15.06.2009р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Відкритого  акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий  завод", м.Красногорівка Донецької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", м.Дніпрпетровськ

на рішення господарського суду

Донецької області

від	27.03.2009р.

у справі

№14/19 (суддя Левшина Г.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", м.Дніпрпетровськ

до відповідача:

Відкритого  акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий  завод", м.Красногорівка Донецької області

про	стягнення 1 111 029 грн. 43 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2009р. у справі №14/19 (суддя Левшина Г.В.) частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", м. Дніпропетровськ, до відповідача, Відкритого  акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий  завод", м. Красногорівка, Донецької області, про стягнення 1 111 029 грн. 43 коп.

Стягнено з Відкритого акціонерного товариства „Красногорівський вогнетривкий завод”, м.Красногорівка, Донецької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Керамплюс”, м.Дніпропетровськ основний борг в сумі 397670 грн. 00 коп., пеню в сумі 78944 грн. 33 коп., інфляцію в сумі 61 128 грн. 86 коп. та три проценти річних в сумі 9876 грн. 07 коп., всього заборгованість в сумі 547 619 грн. 26 коп.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Керамплюс”, м.Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства „Красногорівський вогнетривкий завод”, м.Красногорівка, Донецької області.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", м. Дніпропетровськ, та відповідач, Відкрите  акціонерне товариство "Красногорівський вогнетривкий  завод", м.Красногорівка, Донецької області, звернулися з апеляційними скаргами про часткове скасування рішення господарського суду.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявники скарг посилаються на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно дослідженні судом фактичні обставини справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", м. Дніпропетровськ, у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції по справі № 14/19 у частині стягнення суми пені, у частині відмови у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами, у частині стягнення сум судових витрат. Та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Керамплюс”, м.Дніпропетровськ, задовольнити у повному обсязі. Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає її необґрунтованою, та просить залишити без задоволення.

Відповідач, Відкрите  акціонерне товариство "Красногорівський вогнетривкий  завод", м.Красногорівка, Донецької області, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати у частині стягнення суми пені. Відповідач проти апеляційної скарги позивача заперечує, вважає її безпідставною, а нарахування пені за прострочення платежу таким, що не відповідає чинному законодавству та обставинам справи.

Представник відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Красногорівський вогнетривкий завод”, м.Красногорівка, Донецької області, у судовому засіданні від 16.06.2009р. визнав наявність суми боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Керамплюс”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Красногорівський вогнетривкий завод”, м.Красногорівка, про стягнення заборгованості в сумі 1 111 029 грн. 43 коп., у тому числі основний борг в сумі 457 670 грн. 00 коп., пеня в сумі 565 524 грн. 03 коп., інфляція в сумі 41 353 грн. 64 коп., три відсотки річних в сумі 9 296 грн. 29 коп. та сума за користування чужими грошовими коштами у розмірі 37 185 грн. 47 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Керамплюс”, м.Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду з клопотанням від 09.02.2009р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та встановлення заборони ЗАТ „Донгорбанк” робити будь-які банківські операції з цими грошовими коштами . Клопотання місцевим господарським судом залишено без задоволення як безпідставне.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Судова колегія дійшла до висновку, що господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову, у зв’язку з тим, що погіршення фінансової діяльності відповідача не є обставиною, яка свідчить про можливість зникнення або зменшення коштів відповідача.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, до винесення господарським судом рішення, позивач заявою від 25.03.2009р. уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з відповідача заборгованості в сумі 1 108 974 грн. 02 коп., у тому числі основний борг в сумі 397 670 грн. 00 коп., пеня в сумі 600 794 грн. 45 коп., інфляційні в сумі   61 128 грн. 86 коп., три проценти річних в сумі 9 876 грн. 07 коп. та сума за користування чужими грошовими коштами у розмірі 39 504 грн. 64 коп.

Судом розглянуті остаточні позовні вимоги.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", м. Дніпропетровськ (постачальник) та відповідач, Відкрите  акціонерне товариство "Красногорівський вогнетривкий  завод", м.Красногорівка, Донецької області (покупець) уклали договір поставки №206 від 19.03.2008р., згідно з яким позивач зобов’язався поставити хромитовий пісок марки AFS-50, кількість і якість якого зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору, а відповідач прийняв на себе зобов’язання прийняти та сплатити продукцію згідно з умовами договору. (пункти 1.1, 1.3 договору)

За своєю правовою природою договір №206 від 19.03.2008р. є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 1.4 договору поставки № 206 від 19.03.2008р. за взаємною домовленістю сторін у процесі виконання договору можуть бути змінені конкретні данні (кількість, строки поставки, умови поставки). Таке змінення повинно бути оформлено у вигляді доповнень до договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. договору №206 від 19.03.2008р. постачання продукції здійснюється позивачем залізничним транспортом на базисних умовах поставки: DDP –станція Красногорівка Донецької залізниці. Приймання продукції за кількістю та якістю проводиться згідно з інструкціями П-6, П-7 та товаросупровідними документами.

Згідно пункту 2.3 договору постачальник надає покупцю наступні документи: сертифікат якості (направляється разом з залізничною накладною), рахунок-фактура та податкова накладна (направляється поштою на протязі трьох днів з моменту поставки).

У розділі 4 договору поставки № 206 від 19.03.2008р. сторони обумовили умови оплати.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець зобов’язується оплатити поставлену продукцію на протязі 14 календарних днів з моменту поставки продукції.

За порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочки. (пункт 4.4 договору)

Договір вступає в силу з 01.01.2008р. та діє до 31.12.2008р., в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. (пункт 7.1 договору)

До договору поставки № 206 від 19.03.2008р., між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди № 1 від 12.06.2008р., №2 від 14.07.2008р., № 3 від 28.08.2008р., які визначали об’єм та ціну продукції, що поставляється.

На виконання умов договору поставки № 206 від 19.03.2008р. сторони уклали специфікації № 1 від 19.03.2008р., № 2 від 13.06.2008р., № 3 від 14.07.2008р., № 4 від 28.08.2008р., які також визначали об’єм та ціну продукції, що поставляється.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія  дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

З урахуванням укладених додаткових угод та специфікацій до договору поставки №206, позивачем на адресу відповідача на протязі березня-вересня 2008р. була здійснена поставка продукції –хромитованого піску марки AFS-50 у кількості 720 тон., на загальну суму                3 183 595 грн. 00 коп.

Факт постачання позивачем вказаної продукції відповідачу підтверджується  видатковими накладними №КП-087 від 27.03.2008р. на суму 262 400 грн. 00 коп., №КП-155 від 08.05.2008р. на суму 254 200 грн. 00 коп.,, №КП-213 від 06.06.2008р. на суму                             86 100 грн. 00 коп., №КП-223 від 10.06.2008р. на суму 262 400 грн. 00 коп., №КП-248 від 23.06.2008р. на суму 259 635 грн. 00 коп., №КП-253 від 23.06.2008р. на суму                                286 965 грн. 00 коп., №КП-294 від 09.07.2008р. на суму 296 075 грн. 00коп., №КП-310 від 11.07.2008р. на суму 592 150 грн. 00 коп., №КП-316 від 19.07.2008р. на суму                                  592 150 грн. 00коп., №КП-464 від 04.09.2008р. на суму 291 520 грн. 00коп., а також залізничними квитанціями про приймання вантажу від 28.03.2008р.,10.06.2008р., 19.06.2008р., 09.07.2008р., 11.07.2008р., 19.07.2008р., 04.09.2008р., та товарно-транспортною накладною від 04.06.2008р. Факт отримання продукції вказаної у специфікаціях сторонами не оскаржується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору №206 від 19.03.2008р. відповідач зобов’язаний сплатити поставлену продукцію протягом 14 календарних днів з моменту постачання продукції.

Таким чином, враховуючи залізничні квитанції про приймання вантажу, строком оплати поставленої позивачем продукції за видатковою накладною №КП-213 від 06.06.2008р. є 29.06.2008р., за видатковою накладною №КП-223 від 10.06.2008р. –03.07.2008р., за видатковою накладною №КП-248 від 23.06.2008р. –10.07.2008р., за видатковою накладною №КП-253 від 23.06.2008р. –10.07.2008р., за видатковою накладною №КП-294 від 09.07.2008р. –30.07.2008р., за видатковою накладною №КП-310 від 11.07.2008р. –01.08.2008р., за видатковою накладною №КП-316 від 19.07.2008р. –09.08.2008р. та за видатковою накладною №КП-464 від 04.09.2008р. - 25.09.2008р.

Позивач зазначає, що відповідачем заборгованість за отриману продукцію була частково погашена у сумі 2 786 925 грн.00 коп. Залишок заборгованості у сумі 397 670 грн. 00 коп. на момент прийняття рішення господарським судом, відповідачем не погашений, доказів погашення цієї заборгованості відповідачем не надано.

З огляду на викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач свої договірні зобов’язання стосовно своєчасної та повної оплати за одержану продукцію не виконав, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 397 670 грн. 00 коп. підлягають задоволенню, як обґрунтовані та підтверджені належними доказами у справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Позовні вимоги, у розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивачем доведені належним чином, тоді як відповідач не надав докази щодо відсутності заборгованості перед позивачем за договором поставки №206 від 19.03.2008р.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, яка є грошовою сумою або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

В пункті 4.4 договору №206 від 19.03.2008р. сторонами було узгоджено, що за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу відповідно до пункту 4.4 договору у сумі 600 794 грн. 45 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно до приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»якщо сторонами прямо передбачені в договорах  відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, який регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, та Господарським кодексом України, який регулює особливості майнових відносин суб’єктів господарювання, встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.

Розрахунок суми пені, проведений позивачем виходячи зі ставки 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу перевищує подвійну облікову ставку НБУ в розрахунковому періоді.

Судова колегія, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, та п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано здійснив перерахунок суми пені із обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України, та підставно частково задовольнив позовні вимоги та стягнув    з відповідача на користь позивача пеню у сумі 78 944 грн. 33 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з вересня 2008р. по лютий 2009р. позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення інфляцію в сумі 61 128 грн. 86 коп. та три відсотки річних в сумі 9 876 грн. 07 коп. за період з 28.06.2008р. по 19.02.2009р.

Виходячи з того, що розрахунок суми трьох процентів річних та інфляції є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству та фактичним обставинам справи, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача у частині стягнення інфляції в сумі 61 128 грн. 86 коп. та трьох відсотків річних в сумі 9 876 грн. 07 коп.

Позивачем за період з 28.06.2008р. по 19.02.2009р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми за користування чужими грошовими коштами у розмірі 39504 грн. 64 коп.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування   чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 2 ст.536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі №206 від 19.03.2008р. не було передбачено можливості стягнення та розміру процентів за користування   чужими грошовими коштами. Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” також не містить можливості стягнення процентів за користування   чужими грошовими коштами, а встановлює обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.

Посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог про стягнення процентів в сумі 37 185 грн. 47 коп. за користування   чужими грошовими коштами на ст.ст. 1057, 1054, 1058,1212, 1214 Цивільного кодексу України, є безпідставними, тому судова колегія вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у стягненні 37 185 грн. 47 коп.

Таким чином, частково задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив порушення відповідачем умов договору № 206  від 19.03.2008р., внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати 547 619 грн. 26 коп., з яких заборгованість за поставлену продукцію в сумі 397 670 грн. 00 коп., пеня в сумі 78944 грн. 33 коп., інфляція в сумі                        61 128 грн. 86 коп. та три проценти річних в сумі 9876 грн. 07 коп. Дані висновки відповідають вимогам закону, ґрунтуються на матеріалах справи та підтверджені наявними у справі доказами.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд правомірно розподілив судові витрати між сторонами, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарський суд Донецької області при розгляді справи дійшов правильного висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки причиною виникнення спору є протиправне порушення відповідачем умов договору щодо оплати отриманої продукції, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів.

Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Відкритого  акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий  завод", м.Красногорівка Донецької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", м.Дніпрпетровськ, на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2009р. у справі № 14/19  -  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2009р. у справі № 14/19 -  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови підписаний 22.06.2009р.

Головуючий          Г.Я.  Старовойтова

Судді:          Р.В.  Волков

          М.В.  Калантай

          

надр.4 прим:

1 прим.  –у справу;

1 прим.  –позивачу

1 прим - відповідачу

1 прим –ДАГС;