Справа №11-а-399 2009р.                                          Головуючий в суді І-ї інстанції - Задорожна Л.І.

Категорія - ст.122 ч.1 КК України                            Доповідач у апеляції - Палічук А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23 червня 2009 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

            Головуючого: Драного О.П.

                      Суддів: Палічука А.О., Ремеза П.М.

               за участю прокурора: Черниш Г.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2007 року, яким:

 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Парфено Новгородської області Росія, росіянин, особа без громадянства, освіта середня спеціальна, неодружений, проживає: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, остання судимість  25.11.2002 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області за ст.185 ч.3, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився 23.08.2006 року по відбуттю строку покарання,

засуджений за ст.122 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі .

Вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за те, що 01 травня 2007 року о 19  годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в житловому будинку своєї співмешканки - потерпілої ОСОБА_2., що по АДРЕСА_1, в ході суперечки, з особистої неприязні до потерпілої, схопивши її за праве передпліччя, штовхнув її, від чого вона впала на землю, а також умисно вдарив в спину лівим кулаком, чим заподіяв потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої тупої травми грудної клітини з закритим переломом 8-го ребра з права та крововиливу правого плеча.

 В апеляції засуджений ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати, призначити покарання без позбавлення волі, оскільки він потерпілу не бив, а тільки штовхнув, вона йому все простила та просила не позбавляти волі, крім того, він хворіє туберкульозом.

 Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню за таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені у відповідності з вимогами ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_1. у скоєнні ним злочину, за який він засуджений, при обставинах, вказаних у вироку суду, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі були досліджені судом першої інстанції, узгоджуються між собою і доповнюють один одного. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ст.122 ч.1 КК України.

Так, вина засудженого підтверджується його власними показаннями, даними ним під час судового розгляду справи, у яких ОСОБА_1. визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, та пояснив, що 01.05.2007 року між ним та потерпілою ОСОБА_2. виникла сварка через ОСОБА_3., з якою він певний час спів мешкав. Під час сварки він взяв потерпілу за правий лікоть і відштовхнув у напрямку груби, від чого вона впала на підлогу спиною.

Також вина засудженого підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2. , даними нею у ході судового розгляду справи,  яка пояснила суду, що під час сварки з засудженим ОСОБА_1., він схопив її за праве передпліччя і відштовхнув у напряму груби головою, від чого вона впала на підлогу спиною. Потім коли вона почала підводитись, засуджений вдарив її в спину кулаком лівої руки, від чого в неї стався перелом ребра.

Крім того, вина засудженого підтверджується іншими доказами по справі, яким суд у сукупності та взаємозв'язку дав належну оцінку, зокрема: висновком судово-медичної експертизи №32 від 10.05.2007 року, згідно якого потерпілій ОСОБА_2. заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, які могли утворитись як від  ударів руками та взутими ногами, так і при падінні з висоти власного зросту на тупий твердий предмет з обмеженою контактуючою поверхнею правою задньою боковою поверхнею грудної клітини. Тілесні ушкодження могли утворитись від як мінімум 2-х кратного прикладання діючої сили (а.с.26-28).

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши всі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1. винним в умисному заподіянні ОСОБА_2. середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечними для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої, та правильно кваліфікував його дії за ст.122 ч.1 КК України.

          Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, що відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу винного ОСОБА_1., який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, обставини, які обтяжують  покарання: скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, відносно особи похилого віку і з урахуванням всіх обставин справи у відповідності з вимогами ст.65 КК України призначив засудженому покарання в межах санкції ст.122 ч.1 КК України, яке є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

          Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.

          Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -    

                                                         УХВАЛИЛА:

          Апеляцію засудженого ОСОБА_1. - залишити без задоволення.

          Вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2007 року щодо  ОСОБА_1- залишити  без  зміни.

СУДДІ: