Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
17.06.2009 Справа № 2-а-8106/08/10/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
сторони не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 20.12.2008 у справі № 2-а-8106/08/10
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі Автономної Республіки Крим (Шосе Героїв Сталінграду, 60/1, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98329)
про визнання дій неправомірними та зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2008 у справі № 2-а-8106/08/10 позов ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_1щомісячної державної соціальної допомоги у грудні 2007 року та за період з травня 2008 року по грудень 2008 року у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі Автономної Республіки Крим нарахувати на користь ОСОБА_1недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у грудні 2007 року та за період з травня 2008 року по грудень 2008 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі Автономної Республіки Крим звернулося з апеляційною скаргою, вважає, оскаржувану постанову необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та ухвалити нову постанову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 17.06.2009.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Судом встановлено, що позивач -ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 (арк.с.6), у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача відповідачем за 2006 та 2007 роки позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалось, а в 2008 році -виплачувалось не в повному обсязі, що відповідачем не заперечується.
Згідно відомостей відповідача позивачу в 2008 році виплачена надбавка “дітям війни”в сумі: в травні 2008 року -48,10грн., в липні вересні 2008 року -по 48,20грн. щомісячно, в жовтні -грудні 2008 року -по 49,80грн. щомісячно (а.с.13).
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період (далі -Закон України № 2195-IV), Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235-ІV від 20.12.2005 (далі -Закон № 3235-ІV), Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”№ 489-V від 19.12.2006 (далі -Закон України № 489-V), Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України № 3235-ІV з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”від 19.01.2006 № 3367-IV виключено пункт 17 статті 77 Закону України № 3235-IV та відновлено дію статті 6 Закону України № 2195-IV; статтю 110 викладено в такій редакції: “Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 01.01.2006, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету”.
Пунктом 12 статті 71 Закону України № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України № 2195-IV.
Статтею 111 Закону України № 489-V встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України “Про Державний бюджет України”інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України № 489-V.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”№ 107-VI від 28.12.2007 (далі -Закон України № 107-VІ) текст статті 6 Закону України № 2195-IV викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України № 107-VI визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян -таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини”суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Тому при розгляді справи “Кечко проти України”(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про Державний бюджет”на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Тобто чинне правове положення передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України № 2195-IV, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України № 2195-IV, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, положення Законів України № 489-V та №107-VІ, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Таким чином, стаття 6 Закону України № 2195-IV діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 62 Закону України № 489-V розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2007 -380,00грн., з 01.04.2007 -406,00грн., з 01.10.2007 -411,00грн.
Частиною третьою статті 62 Закону України № 489-V встановлено, що у 2007 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України № 489-V, збільшений на 1 відсоток.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”№ 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за 2006 рік та за період з січня по листопад 2007 року позивачем пропущений, оскільки позивач звернулася до суду 01.12.2008, тобто після спливу річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надала.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском прокурором та позивачем строку звернення до суду (а.с.11-13).
За таких підстав судом першої інстанції з урахуванням зазначених положень правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за 2006 рік та за період з січня по листопад 2007 року.
Позивач при розрахунку суми, яка підлягає стягненню на її користь, не застосувала збільшення прожиткового мінімуму на 1 відсоток , у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог в порядку частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, дітям війни за грудень 2007 року (в межах строку позовної давності) та з травня по грудень 2008 року (після прийняття рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте у резолютивній частині постанови судом не зазначено суму, яка підлягає стягненню, відповідно до статті 6 Закону України №2195-IV, а саме - 904,93 грн., згідно наступного розрахунку:
за грудень 2007 року 124,53грн. = (415,11грн. (411,00грн.+ 4,11грн.) х 30%),
з травня по червень 2008 року 288,60грн. = (481,00грн. х 30%) х 2,
з липня по вересень 2008 року 433,80грн. = (482,00грн. х 30%) х 3,
з жовтня по грудень 2008 року 448,20грн. (498,00грн. х 30%) х 3,
з урахуванням виплаченого підвищення в травні-грудні 2008 року в сумі:
з травня по червень 2008 року -48,10грн. х 2 = 96,20грн.,
з липня по вересень 2008 року -48,20грн. х 3 = 144,60грн.,
з жовтня по грудень 2008 року - 149,40грн.;
1170,60грн. -390,20грн. = 780,40грн.
Крім того, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги за грудень 2007 року та за період з травня по грудень 2008 року в розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про неправомірність бездіяльності відповідача в цій частині, а саме, судом не з'ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується дія Закону України № 2195-IV, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Позивачем також не надані належні та допустимі докази протиправності бездіяльності відповідача в зазначеній частині, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України № 2195-IV, є Пенсійний фонд України.
Посилання відповідача на частину третю статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-IV від 09.07.2003 щодо її застосування виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом, а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття “мінімальна пенсія за віком”не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по статті 6 Закону України № 2195-IV безпідставні та необґрунтовані, так як згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в його постановах від 27.05.2008 №08/111, 08/119, 08/138, 08/151, 08/152, 08/153 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення пункту другого її резолютивної частини та викладення пункту третього в іншій редакції.
Беручи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, п. 2 ч. 1 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2008 у справі № 2-а-8106/08/10 змінити.
Виключити пункт другий резолютивної частини постанови.
Пункт третій резолютивної частини викласти у наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у грудні 2007 року у сумі 124,53грн. та за період з травня 2008 року по грудень 2008 року у сумі 780,40грн., всього: 904,93 грн.».
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена згідно ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 23 червня 2009 р.
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко