1

Справа №2-405/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

22 січня 2007 року Сніжнянський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді   -     Акуленка В.В.

при секретарі                          -     Пензар Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сніжне Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області про стягнення моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві в розмірі 40000 грн., яку мотивував наступним.    Він має загальний виробничий стаж більш 30 років, з яких на ІНФОРМАЦІЯ_1 заводі з січня 2001р.

7 лютого 2005 року він як слюсар-інструментальщик від старшого мастера отримав завдання:

виконати ремонт штампу У 6521-3666. Штамп для ремонту був встановлений на верстак. Позивач був у окулярах з корегуючим склом. Утримуючи інструмент вертикально, він включив

пневмошліфмашинку поворотом пневмокрану. У початковий момент обертання сталося

розривання кругу, кусками абразивного круга були розбиті окуляри позивача, внаслідок чого він

отримав поранення з проникненням роговиці, склери, гемофтальм лівого ока.

Внаслідок отриманої виробничої травми він майже 4 місяці знаходився на лікуванні. У зв'язку з цим він зазнав фізичного білю, знаходився в стані зневірення та безнадійності, страждав.

Висновком Донецької МСЕК від 25.05.05р. йому вперше встановлена група інвалідності з втратою працездатності 40 %, рекомендовано медикаментозне лікування.

Позивач зазначає, що згідно ст. 21, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві..." він має право на відшкодування моральної шкоди, що виникла у зв'язку з ушкодженням його здоров'я.

Його здоров'я це безцінний дар, якого він позбавився безповоротно, його майбутнє є невизначеним. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду у зв'язку з нещасним випадком на виробництві в розмірі 40000 грн.

8  судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав суду

пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач в своїх письмових запереченнях зазначив, що не погоджується з вимогами позивача з наступних підстав.

Ст.233 КЗпП України встановлює тримісячний строк для звернення до суду, тому що ця категорія справ належить до трудових відносин. Оскільки втрата професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком ОСОБА_1 вперше встановлена 25.05.2005р., а до суду він звернувся в грудні 2006р., то ним порушено строк для звернення до суду. Втрата працездатності встановлена позивачу вперше 25.05.2005р., але згідно висновку МСЕК моральна шкода не встановлена і з приводу своїх моральних страждань позивач не звертався у медичні заклади. Згідно п. З ст. 34 Закону України N 1105-XІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого з викладенням характеру спричиненої моральної шкоди та з наданням відповідного висновку медичних органів. Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України № 238 від 05,08.1998р., Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професіональної працездатності працівникам, яким спричинено шкоду здоров'ю, пов'язану з виконанням трудових обов'язків, встановлення моральної шкоди покладено на медично-соціальні експертні комісії. А при встановленні факту моральної шкоди за основу береться висновок лікувальної установи у вигляді висновку врача-психіатра. Згідно ч.22 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професіонального захворювання, які потягли за собою втрату працездатності" з питання відшкодування моральної шкоди припинено, тому у кошторисі відділення виконавчої дирекції ФССНВВ на 2007 рік сума витрат на стягнення моральної шкоди відсутня. Ч. 3 ст. 2 ЦПК України передбачає, що провадження по цивільних справах здійснюється у відповідності з Законами, які діють на час скоєння окремих процесуальних дій, розгляду справи, а на момент розгляду даної справи дія статей про стягнення моральної шкоди за Законом України № 1105 припинено. Моральна шкода, на думку відповідача, це психічний стан потерпілого, який може встановлюватись лише медичною установою та не може бути визначено судом. МСЕК не встановив погіршення психічного стану ОСОБА_1 у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. Сума моральної шкоди позивачем не обґрунтована та не підтверджується конкретними матеріалами справи. Оплата лікування позивача здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, що підтверджується постановою про відшкодування витрат на лікування. Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне. Позивач з 09.01.2001 року працював на ІНФОРМАЦІЯ_1 заводі кузнецом-штамповщиком, а з 01.02.2004р. слюсарем-інструментальщиком, що підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с. 21). Відповідно до акту НОМЕР_1 про нещасний випадок форми Н-1, позивач 7 лютого 2005 року внаслідок нещасного випадку отримав виробничу травму (а.с. 3-4).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 17.07.2006р. позивачу встановлена третя група інвалідності довічно у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та 40 % втрати професійної працездатності (а.с. 8-9).

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом достовірно встановлений факт 40% втрати працездатності довічно у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.

Посилання відповідача на ст. 233 КЗпП України є невірним, бо дія зазначеної статі не поширюється на відносини з відшкодування моральної шкоди у зв"язку з нещасним випадком на виробництві.

Пункт 3 ст. 34 Закону від 23 вересня 1999 p. N 1105-XІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачає право позивача на стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, з відповідача. Нещасний випадок з відповідачем відбувся з вини підприємства. Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Нещасний випадок з позивачем відбувся до припинення Законом України „Про Державний бюджет на 2007 рік" дії пункту 3 ст. 34 Закону від 23 вересня 1999 p. N 1105-XІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Таким чином, Закон України „Про Державний бюджет на 2007 рік" не має зворотної дії у часі та не перешкоджає задоволенню вимог позивача.

Посилання відповідача на ч. 3  ст. 2 ЦПК України, яка передбачає, що провадження по цивільних справах здійснюється у відповідності з Законами, які діють на час скоєння окремих процесуальних дій, є неспроможним, оскільки регулює порядок процесуального провадження уцивільних справах та не розповсюджується на порядок застосування та дію актів цивільного законодавства.

Доводи відповідача про те, що моральна шкода може встановлюватись лише медичною установою та не може бути визначена судом суперечать чинному законодавству. Стаття 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається саме судом. Цією ж статтею ЦК визначено, що моральна шкода полягає в тому числі в фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та інших обставин. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

У відповідності з підпунктом "є" пункту 1 частини 1 статті 21 та частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності» Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частина 1 статті 9 Закону України "Про охорону праці" передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності». Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року, Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.

Відповідно до положення ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності» моральна шкода, заподіяна умовами виробництва відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає, що заявлена позивачем вимога обгрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню по відшкодуванню моральної шкоди, суд керувався вимогами вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи. Позивач у зв'язку з нещасним випадком на виробництві став хворою людиною, можливості якої обмежені. У зв'язку з отриманою травмою він постійно страждає від фізичного білю, його часто відвідують сумрачні думки, знижений життєвий тонус, не має можливості виконувати будь-яку роботу на виробництві, відчуває страх, ущербність та безпорадність. Враховуючи наслідки травми, стан здоров'я позивача, глибину заподіяної йому моральної шкоди, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлена в позові сума відшкодування моральної шкоди є завищеною. З урахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 12000 грн. В решті позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до положення п. 34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про держмито» від сплати судового збору звільнений Фонд від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України, тому згідно з ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться за рахунок держави. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 р. Діро затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" з відповідача підлягають стягненню витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 1 (одна) гривня 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213, 214 215, 294 ЦПК України, , Законом України від 23 вересня 1999 p. N 1105-XІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату  працездатності",  Декретом КМУ „Про державне мито", постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 р. „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів",

суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області про стягнення моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві в розмірі 40000 грн. задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з нещасним випадком на виробництві в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 1 (одна) гривня 50 коп. (отримувач: державне підприємство „Судовий інформаційний центр", код ЕДРПОУ 30045370, р/р 26001014180002, банк: відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний" м. Львів, МФО банку 325707, призначення платежу: інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Сніжнянському міському суді Донецької області).

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.