Ковпаківський районний суд м.Сум

м. Суми, вул. Першотравнева, 12, 40009, (0542) 61-11-63

Справа № 2- А - 2814/2010р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року місто Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі головуючого - судді Таран С.А.., розглянувши у в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов’язання виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що є дитиною війни – народилася 21 лютого 1941 року , а тому згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй має виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01.01.09р. - 498 грн. Відповідач всупереч рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі і щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, тому просить визнати його дії неправомірними. Позивач просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку як дитині війни у розмірах, встановлених законом за 2009 рік, а саме в розмірі 1305 грн. 60 коп. в подальшому нараховувати щомісячну соціальну допомогу.

В судове засідання позивач не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. В письмових запереченнях на позовну заяву зазначили про пропуск позивачем строку звернення до суду і вказав, що згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст.7 цього Закону передбачено, що механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» передбачено поетапне запровадження у 2006 році виплат дітям війни, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінетом Міністрів України не визначений вказаний порядок, підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році не проводилось. У 2007 році після рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була поновлена, але через відсутність на законодавчому рівні механізму фінансування таких виплат, управління не мало підстав для їх проведення. У 2008 році Законом України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни щодо розміру надбавки, встановленої для дітей війни, а саме 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Саме в такому розмірі позивач отримував щомісячну державну соціальну допомогу. ОСОБА_2 ж розміри надбавок дітям війни затверджені постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». В зв’язку з тим, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено фінансування виплат по данному Закону з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України просить в позові відмовити.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, та довідкою (а.с.7), перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, передбачено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно з ст.7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до чинного законодавства України та Положення про Пенсійний фонд України його територіальні органи здійснюють виплату пенсій громадянам, які призначені відповідно до законодавства, що регламентує пенсійне забезпечення.

Верховна Рада України своїм Законом України № 3235- IV від 20.12.05 «Про державний бюджет України на 2006 рік» ст. ст.77, 110 і Законом України № 489- V від 19.12.06 «Про державний бюджет України на 2007 рік» ст. 71 п.12 призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.07 по справі № 1-29/2007, керуючись ст.ст. 147; 150; 152 Конституції України та ст.ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про конституційний суд України», вирішив: п.1 визначити таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п.12 ст.71, яким зупинено дію ст.6 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», п.3 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489- V від 19.12.2006р. визначити неконституційними.

В пункті 5 зазначено, що рішення Конституційного суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляданні ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визначені неконституційними.

Згідно з ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 6 передбачено, що Рішення конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом , не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звужування змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

ОСОБА_3 № 52 від 26.01.2010 року (а.с. 8) вбачається, що з 01 січня 2009 року і по теперішній час позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3,4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було встановлено що Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ці зміни були внесені до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними.

Отже, відповідач з 01.01.2009 року мав діяти у відповідності з приписами норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році, , нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум установлено на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в грудні 2008 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становив в грудні 498 гривень. Відповідно до ст.1 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” з 1 листопада 2009 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на одну особу в розрахунку на місяць - 573 гривні. (Закон набрав чинності з опублікування - в газеті „Голос України” вiд 04.11.2009 - № 208). Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 6 листопада 2009 року

N 1715-VI, статтю 54 доповнено новою частиною в якій установлено з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 573 гривні (Закон набрав чинності з опублікування - в газеті „Голос України” вiд 18.11.2009 - № 218).

В 2009 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії: за січень – 498х30%=149,4 грн ; за лютий - 498х30%=149,4 грн ; за березень - 498х30%=149,4 грн; за квітень - 498х30%=149,4 грн; за травень - 498х30%=149,4 грн; за червень 498х30%=149,4 грн; за липень 2009 498х30%=149,4 грн.; за серпень - 498х30%=149,4 грн; за вересень 498х30%=149,4 грн; за жовтень 498х30%=149,4 грн. ; за листопад -573х30% =171,90, за грудень -573х30% =171,90 грн., а всього - 1837,80 грн.

З урахуванням того, що позивачу з січня 2009 року по грудень 2009 року виплачувалося по 49,80 грн. щомісячно, а всього виплачено - 597,60 грн., суд вважає за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити нарахування позивачу вказаних сум доплат до пенсії та здійснити на користь позивача виплату в розмірі 1240 грн. 20 коп. (1837,80 – 597,60), що становить різницю між виплаченими та не виплаченими сумами цієї доплати, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, тобто на день розгляду справи.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ч. І ст.. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, КАС України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частинами 1,2 ст. 8 КАС України. встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина. її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст..1 Першою протоколу до Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначено, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому. давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Тобто, майно у визначенні ст. 1 протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м.Суми по не виконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р., Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008р.,ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

На постанову суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі може бути подана заява про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Ковпаківський районний суд м. Суми. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.

Суддя С.А.Таран