Справа № 2-1940/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року

29 вересня 2010 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі :

головуючого-судді: Котьо І.В.

при секретарі: Способ Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розділ майна набутого в період шлюбу , визнання права особистої приватної власності на майно подружжя , визнання договору купівлі-продажу недійсним , усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення ,

встановив :

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на ту обставину , що вона уклала шлюб з відповідачем 20 жовтня 1995 року , який було розірвано

04 червня 2009 року.

За період шлюбу ними було придбано як нерухоме так і рухоме майно, а саме

АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, легковий автомобіль ВМW 530, реєстраційний номер 221 39 ХО,1990 року випуску, придбаний у 1997 році вартістю 39000 гр., пральна машина - «ZANUSSI» придбана 21 грудня 2007 року вартістю 3950гр. , мікрохвильова піч – «SAMSUNG», придбана 17 січня 2006 року вартістю 1580 гр., холодильник - «АТЛАНТ», придбаний 25 березня 2002 року вартістю 3900 гр., кондиціонер - «МІТSUBISНІ», придбаний у 2007 році вартістю 3820 гр., відеокамера - «РАNАSОNIС», придбана у 2005 році вартістю 3950 гр., музикальний центр «ХИТАЧІ», придбаний у 2003 році вартістю 3160 гр., плазмовий телевізор «ФІЛЛІПС» - придбаний у 2007 році вартістю 1580 гр., а також бокс № 242-а для ремонту автомобілів, розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-2», придбаний 19 лютого 2002 року вартістю 27650 гр. та гараж № 763 розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-1» придбаний 12 лютого2005 року вартістю 23700 гр.при розділі якого вони не дійшли згоди .

Просила суд розділити вказане майно, визнати за нею право власності на ? частину АДРЕСА_1. Так як АДРЕСА_2 була придбана за її власні кошти які їй було надано батьками, визнати договір купівлі – продажу зазначеної квартири не дійним та визнати за нею право власності на ? частину зазначеної квартири. Також просила суд визнати за нею право власності на гараж № 763 розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-1» вартістю 23700 гр. та стягнути на її користь компенсацію вартості рухомого майна в розмірі 79110 гр. яке залишити у власності відповідача.

У зв’язку з тим що вона не має можливості проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1, так як відповідач перешкоджає в її проживанні в ній, просила суд усунути перешкоди в праві користування власністю шляхом виселення відповідача з зазначеної квартири.

Позивач до судового засідання не з’явилась про місце та час розгляду справи була повідомлена відповідно до ч.5 ст. 76 ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позивачем позовні вимоги і просив суд задовольнити позов посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та додатках до неї.

ВідповідачОСОБА_2 до судового засідання не з’явився про місце та час розгляду справи був повідомлений відповідно до ч.5 ст. 76 ЦПК України, раніше допитаний в судовому засіданні позов визнав частково . Не заперечував сплатити вартість ? частину боксу № 242-а для ремонту автомобілів, розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-2», вартістю 27650 гр. та гаражу № 763 розташованого у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-1» 23700 гр. В задоволенні іншої частини позову просив суд відмовити так як АДРЕСА_1 була придбана за кошти його матері і для неї , ? АДРЕСА_2 і так належить позивачу на праві власності. Зазначена квартира була придбана на кошти які він зайняв у знайомого і досі не повернув. Легковий автомобіль ВМW 530, реєстраційний номер 221 39 ХО,1990 року випуску, придбаний у 1997 році за 24000 гр. що становило на час його придбання еквівалент 6000 доларів США , а не 39000 гр. як зазначає позивач , однак так як йому було повернуто колишнім власником зазначену суму і він повернув цей автомобіль, а не зняв його з реєстрації оскільки на нього судом накладено заборону відчуження. Просив суд відмовити в задоволенні позову в цій частині за не обґрунтованістю. Рухоме майно яке зазначено в позовній заяві було вивезено позивачем при її добровільному виселенні з АДРЕСА_2, тому в цій частині позову просив суд також відмовити за не обґрунтованістю тому що вони фактично вже розділили майно.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні дала свідчення аналогічні свідченням відповідача і просила суд частково задовольнити заявлений позивачем позов.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась про місце та час розгляду справи була повідомлена відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України.

Вислухавши сторони та їх представників , свідків , дослідивши матеріали справи суд встановив , що :

З 20 жовтня 1995 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі який було розірвано 04 червня 2009 року , про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу видане ВРАЦС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні . З 17 вересня 2009 року відповідач ОСОБА_2 перебуває у іншому шлюбі укладеному з ОСОБА_4 та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

09 листопада 2001 року ОСОБА_2 було придбано , згідно договору купівлі-продажу від 09 листопада 2001 року трикімнатну АДРЕСА_1.

31 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу трикімнатної АДРЕСА_2 , відповідно до якого ОСОБА_5 і ОСОБА_2 було придбано зазначену квартиру за 20237 гр. ОСОБА_6 договір було зареєстровано в Херсонському ДБТІ 20 серпня 2007 року за № 7673 і за кожним з них зареєстровано право власності на ? цієї квартири.

Крім того сторонами в період шлюбу було придбано рухоме майно , а саме:

- легковий автомобіль ВМW 530, реєстраційний номер 221 39 ХО,1990 року випуску, придбаний у 1997 році вартість 39000 гр.

- пральна машина - «ZANUSSI», придбана 21 грудня 2007 року вартість 3950гр.

- мікрохвильова піч – «SAMSUNG», придбана 17 січня 2006 року вартість 1580 гр.

- холодильник - «АТЛАНТ», придбаний 25 березня 2002 року вартість 3900 гр.

- кондиціонер - «МІТSUBISНІ», придбаний у 2007 році вартість 3820 гр.

- відеокамера - «РАNАSОNIС», придбана у 2005 році вартість 3950 гр.

- музикальний центр «ХИТАЧІ», придбаний у 2003 році вартість 3160 гр.

- плазмовий телевізор «ФІЛЛІПС» - придбаний у 2007 році вартість 15800 гр.

Також в період шлюбу ними було придбано нерухоме майно , а саме:

- бокс № 242-а для ремонту автомобілів, розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-2 », придбаний 19 лютого 2002 року вартість 27650 гр.

- гараж № 763 розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-1 » придбаний 12 лютого2005 року вартість 23700 гр. ОСОБА_7 зазначене майно було придбано сторонами в період шлюбу за спільні кошти подружжя.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно , набуте подружжям за час шлюбу , належать дружині та чоловікові на праві сумісної власності . Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя , згідно до вимог ст. 61 СК України, може бути будь-яке майно за винятком виключеного з цивільного обороту .

П.23 Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року передбачено що при вирішенні спорів між подружжям про майно , судам необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна , наявного на час припинення спільного ведення господарства та джерело і час його придбання , а відповідно до п. 24 цього ж Пленуму до складу майна , що підлягає поділу , включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те що знаходиться у третіх осіб.

На час розгляду справи все зазначене майно є наявним і таким що підлягає поділу.

Доводи відповідача ОСОБА_2 та свідчення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 яких було допитано в судовому засіданні, в частині того, що рухоме майно , а саме: пральна машина - «ZANUSSI» , холодильник - «АТЛАНТ», відеокамера - «РАNАSОNIС», музикальний центр «ХИТАЧІ», плазмовий телевізор «ФІЛЛІПС» було вивезено позивачем при добровільному розділі майна , судом визнаються не переконливими і такими що суперечать обставинам встановленим судом, оскільки як встановлено судом , і проти чого не заперечував в судовому засіданні представник відповідача , під час примусового входження до квартири відповідача ОСОБА_2, в ході виконання ухвали суду про накладення арешту на рухоме майно , державним виконавцем було встановлено що холодильник «АТЛАНТ» , який по свідченням вказаних свідків ними було завантажено та вивезено з АДРЕСА_2, знаходиться в спірній квартирі до теперішнього часу. Обставини того що всі перераховані рухомі речі було залишено відповідачу було підтверджено в судовому засіданні свідченнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 допитаних в судовому засіданні , в правдивості яких у суду не має підстав сумніватись.

Крім того як було встановлено судом і проти чого також не заперечував в судовому засіданні представник позивача , позивач дійсно підчас виселення з квартири вивезла мікрохвильову піч – «SAMSUNG» яка на час розгляду справи знаходиться в її користуванні, та не заперечував в судовому засіданні проти залишення її у власності позивача.

За таких обставин суд вважає що зазначене майно, а саме: пральна машина - «ZANUSSI» , холодильник - «АТЛАНТ», відеокамера - «РАNАSОNIС», музикальний центр «ХИТАЧІ», плазмовий телевізор «ФІЛЛІПС», мікрохвильова піч – «SAMSUNG» є наявним і таким що перебувають в користуванні сторін і тому підлягають поділу відповідно до вже встановленого порядку користування ними. А саме суд вважає необхідним визнати за ОСОБА_2 право власності на пральну машину - «ZANUSSI» вартістю 3950 гр., холодильник - «АТЛАНТ» вартістю 3900 гр., кондиціонер - «МІТSUBISНІ» вартістю 3820 гр., відеокамеру - «РАNАSОNIС» вартістю 3950 гр., музикальний центр «ХИТАЧІ» вартістю 3160 гр., плазмовий телевізор «ФІЛЛІПС» вартістю 15800 гр., а за ОСОБА_1 визнати право власності на мікрохвильову піч – «SAMSUNG» вартістю 1580 гр. Крім того суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини майна за перевищення долі в майні в розмірі 17290гр.

Вирішуючи питання в частині поділу легкового автомобілю ВМW 530, придбаного у 1997 році за 39000 гр., суд вважає , можливим залишити зазначений автомобіль у власності відповідача ОСОБА_2, а на користь позивача стягнути вартість його ? частини в розмірі 19500 гр.

Доводи відповідача в тій частині що зазначений автомобіль було повернуто попередньому власнику , та вартість майна яка була зазначена позивачем не відповідає його реальній вартості на теперішній час , судом визнаються не переконливими , оскільки згідно до положень ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Однак ОСОБА_2 в порушення вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України не надано суду належних доказів в заперечення заявлених ОСОБА_1А позовних вимог про те що зазначений транспортний засіб наявний і підлягає розділу, а також те що реальна вартість майна яке підлягає поділу є іншою ніж зазначено.

Суд також вважає необхідним задовольнити позов в частині визнання права власності за ОСОБА_1А на гараж № 763 розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-1» вартістю 23700 гр., а у власності ОСОБА_2 залишити бокс № 242-а для ремонту автомобілів, розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-2 », вартістю 27650 гр., оскільки між подружжям на час припинення шлюбних стосунків фактично було визначено порядок користуванням зазначеним нерухомим майном , що також підтверджується тим фактом що при перевезенні особистих речей позивача , і проти чого не заперечували в судовому засіданні сторони та їх представники , відповідачем ОСОБА_2, їх було перевезено саме до зазначеного гаражу. У зв’язку з чим на користь позивача з ОСОБА_2 підлягає стягненню вартість ? частини за перевищення долі в майні в розмірі 1975 гр.

Вирішуючи питання в частині позову ОСОБА_1А про визнання права особистої приватної власності на майно подружжя, а саме АДРЕСА_2 , та визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від

31 липня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 недійсним, суд вважає що позов заявлений позивачем цій частині не обґрунтований і такий що не підлягає задоволенню, за обставин зазначених позивачем, у зв’язку з тим , що позивач відповідно до положень ч.1 ст. 60 ЦПК України не надав суду належних доказів того що АДРЕСА_2 була придбана за її особисті кошти, а свідчення свідка ОСОБА_12 у відповідності до вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України в частині того що її чоловіком було передано позивачу гроші , за які позивач придбала спірну квартиру судом визнаються не належними доказами , так як обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .

Також судом визнаються не переконливими доводи відповідача ОСОБА_2 в частині того що АДРЕСА_1 була придбана за кошти його мами ОСОБА_13 , так як ним також в порушення вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України не надано суду доказів в заперечення заявлених позивачем вимог в цій частині, а свідчення свідка ОСОБА_13 в цій частині також визнаються судом відповідно до вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України не належними доказами.

Вирішуючи позов в частині поділу спірних квартир , а саме АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 суд вважає що зазначене нерухоме майно наявне і підлягає поділу як майно яке належить сторонам на праві сумісної власності подружжя.

Судом встановлено що зазначені квартири є рівноцінними , оскільки вони розташовані в одному мікрорайоні «Острів» , мають однакові технічні характеристики приналежні трикімнатним квартирам . Сторони по справі мають рівні права на ? частину в кожній із зазначених квартир. Однак судом також встановлено що між сторонами склались неприязні стосунки і спільне проживання та користування вказаними квартирами на думку суду є не доцільним , крім того ОСОБА_2 перебуває у другому шлюбі. На підставі чого суд вважає можливим виділити у власність ОСОБА_1А АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 відповідно АДРЕСА_1 .

Згідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено судом між сторонами склались неприязні стосунки, ОСОБА_2 перешкоджав позивачу користуватись приналежною їй на законних підставах АДРЕСА_2 яка на той час перебувала в їх спільній сумісній власності , у зв’язку з чим вона зверталась до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальної справи з цього приводу , що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.129 КК України( погроза вбивством).

Частиною 2 ст. 346 ЦК України визначено що право власності може бути припинено в інших випадках встановлених законом, а ч.2 ст. 16 ЦК України визначено що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом , що встановлений договором або законом. Оскільки за ОСОБА_1А судом визнано право власності на АДРЕСА_2, то у ОСОБА_2 за цих же підстав воно припинилось, а так як ОСОБА_2 перешкоджає позивачу володіти та користуватись АДРЕСА_2, суд вважає що позов заявлений позивачем в частині усунення перешкод в користуванні спірною квартирою шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 також обґрунтований і підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1А на користь держави судовий збір 131.28гр. з розрахунку вартості виділеного їй у власність майна та раніше спасенного судового збору.

Також суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь держави судовий збір в розмірі 316.28 гр. та на користь ОСОБА_1А ? вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі

60 гр.

Відповідно до вимог ч.6 ст.154 ЦПК України суд вважає можливим скасувати вжиті судом заходи по забезпеченню позовних вимог ухвалою суду від 24 вересня 2009 року стосовно заборони на відчуження АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , а також ухвалою суду від 01 жовтня 2009 року стосовно заборони на відчуження: легкового автомобілю ВМW 530, реєстраційний номер 221 39 ХО,1990 року випуску;

пральної машини - «ZANUSSI»; мікрохвильової печі – «SAMSUNG», холодильника - «АТЛАНТ», кондиціонера - «МІТSUBISНІ», відеокамери - «РАNАSОNIС», музикального центру «ХИТАЧІ», плазмового телевізору «ФІЛЛІПС» , боксу № 242-а для ремонту автомобілів, розташованого у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-2», гаражу № 763 розташованого у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-1».

Керуючись ст.ст. 10,11 , 88,154, 209 ЦПК України , ст.ст. 60,61 СК України ,ст.

ст. 16,346,391 ЦК України , суд -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розділ майна набутого в період шлюбу , визнання права особистої приватної власності на майно подружжя , визнання договору купівлі-продажу недійсним , усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення задовольнити частково.

Розділити спільне майно подружжя .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № 763 розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-1».

Визнати за ОСОБА_2 право власності на бокс

№ 242-а для ремонту автомобілів, розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-2».

Визнати за ОСОБА_2 право власності на рухоме майно , а саме :

- пральну машину - «ZANUSSI» вартістю 3950 гр.

- холодильник - «АТЛАНТ» вартістю 3900 гр.

- кондиціонер - «МІТSUBISНІ» вартістю 3820 гр.

- відеокамеру - «РАNАSОNIС» вартістю 3950 гр.

- музикальний центр «ХИТАЧІ» вартістю 3160 гр.

- плазмовий телевізор «ФІЛЛІПС» вартістю 15800 гр.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на рухоме майно, а саме :

-мікрохвильову піч – «SAMSUNG» вартістю 1580 гр.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за перевищення долі в майні компенсацію в сумі 18475гр.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобілю ВМW 530, реєстраційний номер 221 39 ХО,1990 року випуску в сумі 19500 гр.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та володінні АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 131.28 гр.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 316.28 гр.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 60 гр.

В задоволенні частини позову ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно подружжя , визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити за не обґрунтованістю.

Скасувати заборону накладену судом ухвалою від 24 вересня 2009 року стосовно заборони на відчуження АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Скасувати заборону накладену судом ухвалою від 01 жовтня 2009 року стосовно заборони на відчуження:

- легкового автомобілю ВМW 530, реєстраційний номер 221 39 ХО,1990 року випуску;

- пральної машини - «ZANUSSI»;

- мікрохвильової печі – «SAMSUNG»,

- холодильника - «АТЛАНТ»,

- кондиціонера - «МІТSUBISНІ»,

- відеокамери - «РАNАSОNIС»,

- музикального центру «ХИТАЧІ»,

- плазмового телевізору «ФІЛЛІПС» .

- боксу № 242-а для ремонту автомобілів, розташованого у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-2»

- гаражу № 763 розташованого у гаражно-будівельному кооперативі «Корабел-1».

Виконання рішення в частині скасування заборони відчуження покласти на ДВС у Комсомольському районі м. Херсона , відповідну держану нотаріальну контору та Херсонське ДБТІ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

З мотивованим рішенням суду сторони мають право ознайомитись з 05 жовтня 2010 року .

Суддя: