УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22а-20474/10 Головуючий у І інстанції
Категорія – 10.1.3( 1 ) суддя Дурасова Ю.В.
Доповідач: суддя Савіна Г.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.В..
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про визнання протиправними дії суб»єкта владних повноважень щодо відмови в перерахунку основної та додаткової пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ ), уточнивши та доповнивши його в подальшому, просив визнати протиправними дії УПФУ по відмові у перерахунку з 01.09.2008 року державної та додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи інваліду третьої групи першої категорії; зобов’язати УПФУ здійснити перерахунок пенсії із врахуванням сплаченої державної пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи інваліду третьої групи першої категорії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком; зобов’язати УПФУ перерахувати на користь позивача із врахуванням сплаченої додаткової пенсії з 01 вересня 2008 року додаткову пенсію як постраждалому від Чорнобильської катастрофи інваліду третьої групи першої категорії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, зобов»язати УПФУ сплатити компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2010 року позовні вимоги щодо відмови в перерахунку основної та додаткової пенсії за період з січня 2006 року по 01 вересня 2008 року залишені без розгляду.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2010 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку державної та додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи інваліду третьої групи першої категорії за період 01.09.2008 року 17.06.2010 року.
Зобов’язано УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи інваліду третьої групи першої категорії за період 01.09.2008 року 17.06.2010 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Зобов’язано УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію як постраждалому від Чорнобильської катастрофи інваліду третьої групи першої категорії за період 01.09.2008 року 17.06.2010 року у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що судом помилково застосовано до спірних правовідносин показник мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», й не враховано те, що у відповідача відсутні бюджетні асигнування для виплати пенсії.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок ЧАЕС, є інвалідом 3-ї групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим йому призначено державну (основну) та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка виплачується йому УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, починаючи з 01.01.2006 року у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з факту порушення відповідачем вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при обчисленні на користь позивача розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, й нарахування останніх в розмірі меншому ніж передбаченому діючим Законом в період з 01.09.2008 року по 17.06.2010 року, й обов'язку відповідача у зв'язку з цим здійснити її перерахунок та виплату у відповідності до вищевказаного Закону.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в редакції від 06.06.1996 року, розмір пенсії для інвалідів 3-ї групи щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3-ї групи - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджетУкраїни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VІ внесені зміни до ст. 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими розмір пенсії інвалідів Ш групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році не може бути нижчим 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 12 п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. № 107-VI внесені зміни до ст. 50 Закону №796-ХІІ , згідно з якими особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам Ш групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни, внесені пп. 12, 15 п. 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 22.05.2008 року редакція ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була поновлена, й їх дія на 2009 рік не зупинялася, й положення цих статей не змінювалися.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 01.09.2008 року розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу проводився відповідачем, виходячи із розміру, встановленого Постановами Кабінету Міністрів України «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 та «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16.07.2008 року № 654 (а.с. 13).
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу в період з 01.09.2008 року по 17.06.2010 року застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадані вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст. 54 зазначеного Закону при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», й іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, то колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин показника розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний бюджетний рік. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Крім того, колегія суддів враховує те, що право позивача на отримання щомісячної основної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на тому наполягав відповідач, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відповідач не може посилатися на відсутність коштів як на підставу для невиконання своїх обов’язків, у зв’язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 200 КАС України.
Інші доводи в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 постанова суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу - залишити без задоволення.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: