У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.06.09                                                                                       Справа №9/23-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Кричмаржевський В.А.  , Зубкова Т.П.

при секретарі Савченко Ю.В.

          В присутності представників позивача – Шорстов О.Ю, довіреність № 185-П від 19.12.08 р.; від відповідача – Трощак Є.В., довіреність № 110 від 25.12.08 р.;

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» в особі Острівської філії АКБ «Національний кредит» в м. Херсоні на рішення  господарського суду Херсонської області від 21.04.2009 р. у справі № 9/23 - 09

за позовом – Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» в особі Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» «Заводський комплекс громадського харчування», м. Херсон (далі ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування»);

до відповідача – Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» в особі Острівської філії АКБ «Національний кредит» в м. Херсоні, м. Херсон (далі АКБ «Національний кредит» в особі Острівської філії в м. Херсоні);

про стягнення 67187, 82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1335 від 22.06.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А., якою справу прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.04.2009 р. у справі № 9/23-09 (суддя Ребриста З.В.) позов задоволено. Зобов'язано АКБ «Національний кредит» в особі Острівської філії в м. Херсоні перерахувати ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування» залишок грошових коштів у сумі 61958, 55 грн., які залишилися на поточному рахунку № 26008302800162 в АКБ «Національний кредит». Стягнуто з АКБ «Національний кредит» в особі Острівської філії в м. Херсоні на користь ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування» 5229,27 грн. пені. Судові витрати покладено на відповідача, 0,49 грн. державного мита вирішено повернути позивачеві.

Вказане рішення мотивовано тим, що на підставі ст. 1066 ЦК України позивач 21.11.2008 р. звертався до відповідача з вимогою про виконання обов'язків за договором від 25.06.2008р. № 162 на обслуговування банківського рахунку, яку відповідач залишив без задоволення, у зв'язку з чим, позивач 13.01.2009 р. звернувся до відповідача з заявою про закриття поточного рахунку та зазначив рахунок на який необхідно перерахувати залишок коштів у сумі 61958,55 грн. Станом на час вирішення даного спору відповідач зазначену суму грошових коштів позивачу в порушення приписів ч. 3 ст. 1075 ЦК України не повернув, тому позовні вимоги є обґрунтованими. Через порушенням умов договору від 25.06.2008 р. № 162, позивачем на підставі Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» правильно нараховано пеню в розмірі 5229,27 грн., що підлягає стягненню з АКБ «Національний кредит» в особі Острівської філії в м. Херсоні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, АКБ «Національний кредит» в особі Острівської філії в м. Херсоні, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що господарським судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, а також судом не в повній мірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи. На думку заявника апеляційної скарги, на кредиторські вимоги по зобов’язаннях банку, які виникли із договорів банківського рахунку, строк виконання яких настав до призначення тимчасової адміністрації, поширюється дія мораторію згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Нарахування пені також унеможливлено приписами наведеної норми закону. Крім того, апелянт не погоджується з покладенням на нього 671,88 грн. державного мита, оскільки вимога про зобов’язання відповідача перерахувати залишок грошових коштів у сумі 61958, 55 грн. є вимогою немайнового характеру, за якою має бути спалено державне мито у розмірі 85 грн. Просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.  

Представник відповідача в судовому засіданні висловився в підтримку апеляційної скарги, просить її задовольнити.

ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення по справі № 9/23 - 09 – без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.  

За заявою представників сторін судовий процес здійснювався без застосування технічних засобів фіксації, за їх згодою в судовому засіданні 23.06.09 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору.

25.06.05 р. між ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування» та АКБ «Національний кредит» в особі Острівської філії в м. Херсоні було укладено договір № 162 на обслуговування банківського рахунку (далі договір обслуговування банківського рахунку № 162).

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2. договору обслуговування банківського рахунку № 162, відповідач зобов’язався відкрити позивачу поточний рахунок № 26008302800162 та відповідно до Інструкції Національного банку України від 12.11.03 р. № 492 «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті» здійснювати його розрахунково-касове обслуговування згідно статуту банку.

За положеннями п. 4.1.2 договору обслуговування банківського рахунку № 162, відповідач зобов'язаний виконувати розрахункові документи прийняті від клієнта-позивача, протягом операційного дня у межах залишків коштів на розрахунковому рахунку на початок операційного дня. Операційний день триває з 9-00 до 16-00.

Відповідач не виконав розпорядження позивача щодо перерахування сум грошових коштів з рахунку платіжними дорученнями: від 31.10.2008 р. № 921 та від 04.11.2008 р.№ № 930-937 (а.с. 9-26) на загальну суму 61958,55 грн., у зв’язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку, що підтверджується відповідними повідомленнями про невиконання розрахункових документів.

21.11.08 р. ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування» звернувся до АКБ «Національний кредит» з вимогою про виконання обов’язків за договором обслуговування банківського рахунку № 162.

Листом № 09-6/1012 від 27.11.08 р. АКБ «Національний кредит» повідомив позивача про тимчасові труднощі, викликані значним відтоком коштів юридичних та фізичних осіб внаслідок впливу світової фінансової кризи, але згідно Протоколу загальних зборів акціонерів № 45 від 18.11.08 р. АКБ «Національний кредит» затверджено програму фінансового оздоровлення банку, платіжні доручення позивача прийняті банком до сплати, поставлені на облік, та будуть виконані в порядку черговості та наявності необхідної суми коштів на коррахунку.

Постановою Правління Національного банку України від 19.12.08 р. № 439 в АКБ «Національний кредит» з 19.12.08 р. призначена тимчасова адміністрація строком на один рік, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, з 19.12.08 р. до 18.06.09 р.

13.01.2009 р. ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування» звернувся до відповідача з заявою № 017 про закриття поточного рахунку № 26008302800162 та зазначив рахунок № 260061559 відкритий у ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», на який необхідно перерахувати залишок коштів, що відповідає приписам ч. 3 ст. 1075 ЦК України.

Згідно довідки № 27/876 від 21.01.09 р. залишок коштів по закритому рахунку № 26008302800162 ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування»на розрахунковий рахунок № 260061559, відкритий у Острівському відділенні ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» не надходив.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з договору обслуговування банківського рахунку № 162.

Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Серед обов’язків АКБ «Національний кредит» в особі Острівської філії в м. Херсоні, за підпунктом 4.1.2 договору обслуговування банківського рахунку № 162, визначено - виконання розрахункових документів прийнятих від клієнта-позивача протягом операційного дня у межах залишків коштів на розрахунковому рахунку на початок операційного дня.

Як вже зазначалося, відповідач не виконав розпорядження позивача щодо перерахування сум грошових коштів з рахунку платіжними дорученнями від 31.10.2008 р. № 921 та від 04.11.2008 р.№ № 930-937 на загальну суму 61958,55 грн. у зв’язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку, а не на розрахунковому рахунку № 26008302800162 ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування», що підтверджується відповідними повідомленнями про невиконання розрахункових документів.

Таким чином, відповідачем порушено зобов’язання за договором обслуговування банківського рахунку № 162 щодо виконання розпорядження позивача його грошовими коштами.

Доводи апелянта з приводу введення мораторію та призначення тимчасової адміністрації в АКБ «Національний кредит» з 19.12.08 р., внаслідок чого банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведеного висновку не спростовують, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III (далі Закон про банки та банківську діяльність) мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшому банкрутству і ліквідації.

Згідно ст. 85 Закону про банки та банківську діяльність, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Виходячи з системного аналізу вказаних статей Закону про банки та банківську діяльність, мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації не поширюється на обслуговування поточних операцій, а стосується виконання банком майнових зобов'язань, і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, а також заходів по їх забезпеченню.

Згідно ч. 6 ст. 334 Господарського кодексу України, банки у своїй діяльності керуються цим Кодексом, законом про банки і банківську діяльність, іншими законодавчими актами.

Частина 3 статті 333 ГК України визначає, що фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГК України, фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері (ч. 1 ст. 341 ГК України).

Такими чином, надання банківських послуг за договором банківського рахунка, що є фінансовим посередництвом, відноситься саме до поточних розрахункових операцій, не стосується майнових зобов’язань банку, оскільки банк вчиняє лише організаційно-технічні функції з перерахування грошових коштів, що належать клієнту, за вказаним ним напрямом використання, тому на такі послуги банку мораторій за законом про банки та банківську діяльність не розповсюджується.

До того ж, відповідно до ст. 2 Закону про банки і банківську діяльність, кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Власники розрахункових рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися дія мораторію.

Згідно ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

При вирішенні даного спору, колегія суддів також застосовує спеціальну імперативну норму статті 1074 ЦК України, за приписами якої, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Докази прийняття такого судового рішення відносно позивача відсутні.

Пунктом 6.1 договору обслуговування банківського рахунку № 162 сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством і договором.

ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування» нараховано АКБ «Національний кредит» в особі Острівської філії в м. Херсоні 5229,27 грн. пені згідно розрахунку (а.с. 8).

Відповідальність банків при здійсненні переказів грошових коштів визначена статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III.

Згідно підпунктів 32.1, 32.2 наведеної статті, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем строків виконання доручення клієнта на переказ строків завершення переказу.

З урахуванням того, що на поточні операції дія мораторію не поширюється, відповідальність за невиконання таких зобов’язань для банку настає на загальних підставах, що визначені законодавством.

Позивачем вірно визначено розмір та строк нарахування пені в сумі 4114,02 грн. за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ грошових коштів та в сумі 1115,25 грн. за порушення строків завершення переказу 61958,55 грн. на рахунок ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» в особі ГВП «Заводський комплекс громадського харчування» в іншому банку, тому господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 5229,27 грн. пені.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знаходять, підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Відносно покладення державного мита в сумі 671,88 грн. на відповідача, місцевий господарський суд вірно оцінив заявлені позовні, як такі, що носять майновий характер і підлягають вартісній оцінці, відповідно, розподілив їх згідно норм процесуального Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» в особі Острівської філії АКБ «Національний кредит» в м. Херсоні залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 21.04.2009 р. у справі № 9/23 - 09 - без змін.

  

Головуючий суддя Хуторной В.М.

 судді  Хуторной В.М.  

 Кричмаржевський В.А.  Зубкова Т.П.