ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.06.09р.Справа № 8/157-09
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Павлоград)
до Павлоградської міської ради (м. Павлоград)
Третя особа: Виконавчий комітет Павлоградської міської ради (м. Павлоград)
про визнання права власності
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - підприємець (свідоцтво, паспорт)
ОСОБА_2 - представник (дов. № 878 від 10.06.09р.)
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до господарського суду із позовом до Павлоградської міської ради (далі-відповідач); за участю Виконавчого комітету Павлоградської міської ради (далі-третя особа) про визнання права власності на прибудову (холодний склад , який позначений на плані № 2) до адміністративно-торгівельного приміщення, загальною площею 324,1 м.кв., що розташований за адресою: вул. К.Маркса 1/31, в м. Павлоград Дніпропетровської обл.
Від третьої особи надійшов відзив на позов, в якому вона надає пояснення по суті позовних вимог та просить розглянути справи на розсуд суду, без участі представника третьої особи.
Від відповідача також надійшов відзив на позов, в якому він просить суд розглянути справу на свій розсуд. Крім того, надіслав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, крім того надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши позивача, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
04.06.2003 року у Павлоградській районній державній адміністрації була здійснена державна реєстрація позивача, як підприємця.
28.12.2006 року для здійснення підприємницької діяльності був укладений договір купівлі-продажу (колишньої будівлі казарми (гуртожитку), розташованої за адресою: м.Павлоград , вул. К.Маркса 1/31 між Фондом комунального майна Павлоградської міської ради та позивачем .
24.12.2008 року рішенням Павлоградської міської ради № 1696 було прийнято до експлуатації адміністративно-торгівельне приміщення розташоване за адресою: м.Павлоград, вул. К.Маркса 1/31.
Для обслуговування зазначеного адміністративно-торгівельного приміщення відповідачем надана позивачу у користування на умовах оренди земельна ділянка. Договір оренди земельної ділянки був укладений 09.07.2008 року на п'ять років.
28.01.2009 року рішенням Павлоградської міської ради № 64 на адміністративно-торгівельне приміщення розташоване за адресою: м. Павлоград , вул. К.Маркса 1/31 було оформлено право приватної власності за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
На початку 2009 року позивач, самовільно, без належного дозволу та без належного затвердженого проекту збудував прибудову (холодний склад) до адміністративно-торгівельного приміщення загальною площею 324,1 м.кв. зазначений плані БТІ за №№ 2.
Постановою інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю № 48 від 11.03.2009 р. за порушення у сфері будівництва на відповідача було накладено адміністративне стягнення.
Згідно технічного висновку АТЗТ інженерно - виробничого центру "Металургремонт" від 23.03.2009р., висновку Головного архітектора міста № 104 від 20.03.2009 р., та висновку ЗДРВ інспекції ДАБК у Дніпропетровській обл. № 17 від 03.03.2009р. зазначене адміністративно-торгівельне приміщення можливо прийняти до експлуатації.
Рішенням приймальної комісії від 27.04.2009 р. прибудова (холодний склад) до адміністративно-торгівельного приміщення визнана готовою до експлуатації. Вартість будівництва холодного складу-складає - 12 350 грн.
В квітні 2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області позивачу, згідно з порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 08.01.2008 р. № 923, було видано Свідоцтво № НОМЕР_1 від 28.04.2009 р., про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
При викладених обставинах господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив також з наступного:
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 316, ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власник, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, будiвля, споруда, iнше нерухоме майно вважаються самочинним будiвництвом, якщо вони збудованi або будуються на земельнiй дiлянцi, що не була вiдведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з iстотними порушеннями будiвельних норм i правил. Особа, яка здiйснила або здiйснює самочинне будiвництво нерухомого майна, не набуває права власностi на нього.
В силу ч. 3 ст. 376 ЦК України, яку слід застосовувати як спеціальну норму, що регулює правовідносини щодо самочинного будівництва, виникнення права власності на самочинно збудоване майно, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ч.ч. 5, 7 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної дiлянки суд може визнати за ним право власностi на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на нiй, якщо це не порушує права iнших осiб. У разi iстотного вiдхилення вiд проекту, що суперечить суспiльним iнтересам або порушує права iнших осiб, істотного порушення будiвельних норм i правил суд за позовом вiдповiдного органу державної влади або органу мiсцевого самоврядування може постановити рiшення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будiвництво, провести вiдповiдну перебудову.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, при переході права власності на будівлі і споруди до власника переходить і право користування частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частина ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
За змістом наведених норм кодексу, підставами для відмови у визнанні права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, є порушення цим прав інших осіб та невідповідність самочинно збудованих споруд будівельним нормам і правилам.
При реконструкції було дотримано усі норми, стандарти та правила, про що свідчать висновок АТЗТ інженерно - виробничого центру "Металургремонт" від 23.03.2009р., висновок Головного архітектора міста № 104 від 20.03.2009 р. та висновок ЗДРВ інспекції ДАБК у Дніпропетровській обл. № 17 від 03.03.2009р.
Реконструйовані позивачем нежитлові приміщення знаходяться на земельній ділянці, яка орендована позивачем на строк до 09.07.2013 року, а отже - визнання за позивачем права власності на цю нерухомість не порушує прав жодної фізичної та/або юридичної особи.
Враховуючи вищенаведене, вирішення судом лише спору про право, а також те, що позивач є законним власником спірних об'єктів нерухомого майна, а його право власності, враховуючи обставини справи щодо неможливості розпорядження власністю з підстав відсутності реєстрації права власності з урахуванням здійснених переобладнань підлягає захистові відповідно до ст.ст. 16, 376, 377, 391 ЦК України, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання права власності на спірне майно правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій позивача, судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на останнього.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 319, 328, 376, 377, 391 ЦК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –
В И Р І Ш И В:
Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2) право власності на прибудову (холодний склад, який позначений на плані № 2) до адміністративно-торгівельного приміщення, загальною площею 324,1 м.кв., що розташований за адресою: вул. К.Маркса 1/31 в м. Павлограді Дніпропетровської обл.
Суддя І.Ю. Дубінін