справа 2-2777/08

РІШЕННЯ

Іменем      України

29 вересня 2008 року Октябрський районний суд м.  Полтави у складі:

головуючого судді -     Редько Г.В.

при секретарі    -     Загорулько О.С.

з участю представника позивача      ОСОБА_1

з участю відповідача     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 міського центру зайнятості,  ОСОБА_3 обласного центру зайнятості до ОСОБА_4 про повернення коштів,

ВСТАНОВИВ:

 Позивачі звернулися до суду 10.04.2008 року з позовом до відповідача про повернення коштів у розмірі 1635, 88 грн.,  посилаючись що ОСОБА_4 був зареєстрований в ОСОБА_3 міському центрі зайнятості як особа,  шукаюча роботу. На підставі  ст. 2 та пп. «а» п.1  ст. 26 Закону України « Про зайнятість населення» ОСОБА_4 було надано статус безробітного. Під час перебування на обліку у ОСОБА_3 міському центрі зайнятості ОСОБА_4 виявив бажання пройти курси професійного навчання за спеціальністю «Менеджмент організацій» ,  про що 17.04.2001 року подав заяву. З ОСОБА_4 був укладений договір щодо його професійного навчання. 24.05.2001 року ОСОБА_4 був знятий з обліку в зв»язку з поданням неправдивих відомостей. Відповідно до п.3  ст. 36 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»,  сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх зобов»язань та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин,  що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Таким чином ОСОБА_4 повинен повернути кошти,  які були виплачені ОСОБА_3 обласним центром зайнятості на професійне навчання та ОСОБА_3 міський центром зайнятості виплат по безробіттю в загальній сумі 1635 грн. 88 коп.

В судовому засіданні представник позивачів підтримала позов в повному обсязі,  просила його задовольнити,  просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 міського центру зайнятості 1430, 29 грн.,  на користь ОСОБА_3 обласного центру зайнятості 205, 49 грн.,  також стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 міського центру зайнятості 30 гривен за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,  інші судові витрати також покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав повністю,  просив відмовити позивачам у позові по причині пропуску строку позовної давності.

Суд,  заслухавши представника позивачів,  відповідача,  дослідивши наявні у справі докази,  вважає ,  що позов не підлягає задоволенню повністю по таким підставам.

Судом встановлено,  що у відповідності до Закону України від 2.03.2000 року « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» ОСОБА_3 міський центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнобов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. На підставі Положення про ОСОБА_3 міський центр зайнятості та свідоцтва про державну реєстрацію Полтавський міський суд міський центр зайнятості є юридичною особою і виступає суб»єктом владних повноважень у системі загальнообов»язкового державного соціального страхування. Наказом ОСОБА_3 обласного центру зайнятості № 3 від 12.01.2007 року    директорам міських центрів зайнятості делеговано право вести претензійну та позовну роботу від імені ОСОБА_3 обласного центру зайнятості щодо відшкодування вартості наданих соціальних послуг з правом підписувати позовні заяви.

На підставі заяви ОСОБА_4 від 24.05.1999 року,  керуючись  ст. 2 та пп.. «а» п.1  ст. 26 Закону України « Про зайнятість населення» ,  ОСОБА_4 було надано статус безробітного та він був зареєстрований в ОСОБА_3 міському центрі

зайнятості як особа шукаюча роботу. ОСОБА_4 в своїй заяві від 24.05.1999 року підтверджував,   що на момент звернення до служби зайнятості він не зареєстрований як суб»єкт підприємницької діяльності та трудовою діяльністю не займається. ОСОБА_4,   перебуваючи на обліку в центрі зайнятості,   отримував допомогу по" безробіттю та виявив бажання пройти курси професійного навчання за спеціальністю « Менеджмент організацій»,   що підтверджується заявою відповідача від 17.04.2001 року. ОСОБА_4 був зарахований до складу навчальної групи «Менеджмент-7 на термін з 18.04.2001 року по 18.04.2002 року,   згідно відмітки про прийняття на навчання.(А.с.   11). 24.05.2001 року ОСОБА_4 був знятий з обліку в зв»язку з поданням неправдивих відомостей. Підтверджень отримання неправдивих відомостей від ОСОБА_4 ОСОБА_3 міським центром зайнятості суду надано не було. Відповідно до пп.6 п.3   ст.  1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни,   які самостійно забезпечують себе роботою,   включаючи підприємців. Отже на момент звернення до служби зайнятості ОСОБА_4 не був зайнятою особою. Відповідно до   ст.  2 Закону « Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку,   які через відсутність роботи не мають заробітку або інших,   передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості,   як такі,   що шукають роботу. Таким чином,   ОСОБА_4 може вважатися безробітнім і мав права ставати на облік в ОСОБА_3 міський центр зайнятості та одержувати послуги,   які надаються центром зайнятості для безробітних. Даний факт підтверджується випискою,   з трудової книжки ОСОБА_4 а.с.  22-23 та відсутністю підтверджень зайняття ним підприємницькою діяльністю.

Відповідно до п.3   ст.  3 6 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»,   сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх зобов»язань та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин,   що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Таким чином ОСОБА_4 не повинен повертати кошти,   які він законно отримав,   у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 1430,  39 грн.,   матеріальної допомоги по безробіттю у період професійного навчання у сумі 205,  49 грн.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Керуючись статтею 261 ЦК України,   суд визнає початок позовної давності у позивачів день,   коли вони довідалися про порушення свого права,   тобто з 24.05.2001 року,   коли ОСОБА_4 був знятий з обліку в зв»язку з поданням неправдивих відомостей. Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,   зробленою до винесення ним рішення,   така заява до суду від відповідача ОСОБА_4 надійшла 8.05.2008 року. Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності,   про застосування якої заявлено стороною у спорі,   є підставою для відмови у позові. Заяви про поновлення строку пропущення позовної давності від позивачів до суду не надійшло,   тому суд вважає ,   що є підстави для відмови у позові позивачів ОСОБА_3 міського центру зайнятості,   ОСОБА_3 обласного центру зайнятості до ОСОБА_4 у зв»язку зі спливом позовної давності.

Крім  тог суд застосовує     ст.  88 ЦПК"України,   де стороні,   на користь якої ухвалено

рішення,   суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати,   тобто витрати покладаються на ОСОБА_3 міський центр зайнятості і не підлягає відшкодуванню сплачене ним ІТЗ.

    _._ На.підставі   викладеного та   керуючись   Законом України «Про загальнобов»язкове

державне соціальне страхування на випадок безробіття» ,     ст.  267 ЦК України,     ст.  203,    ст.  209,    ст.  211 ЦПК України,   суд,  

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову позивачів ОСОБА_3 міського центру зайнятості,  ОСОБА_3 обласного центру зайнятості до ОСОБА_4 про повернення коштів відмовити у зв»язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через" суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.