АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Cправа № 22-ц-817 / 2011р. Головуючий: 1 інстанції
Категорія: відшкодування ОСОБА_1
шкоди Доповідач: Даниленко В.М.
У Х В А Л А
18 січня 2011 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Андрійко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду заяву ОСОБА_2 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада про знесення самочинної прибудови, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що він є власником 1\2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по вул. Сочинській, 31 у м. Харкові.
Іншим співвласником цього житлового будинку є відповідач по справі ОСОБА_3
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 без відповідного дозволу Ленінського райвиконкому м. Харкова та згоди позивача почав будівництво двоповерхової прибудови до своєї частини будинку та відбудував її з порушенням діючих будівельних норм і правил, оскільки не відступив від межі їхніх присадибних земельних ділянок необхідної відстані, яка повинна становити 1,8 м.
При цьому, при демонтажі прибудови несуча стіна будинку, що знаходиться на стороні позивача, дала велику тріщину, а коштів на її ремонт у позивача не має.
Крім того, зведена відповідачем прибудова затуляє вікна позивача від денного світла, в зв’язку з чим він вимушений вмикати електричне світло на декілька годин раніше, а на належну йому присадибну ділянку не потрапляє сонце й там нічого не росте.
Звернення ж позивача до Ленінського райвиконкому м. Харкова для вирішення питання про знесення відповідачем зведеної ним прибудови позитивних наслідків не дало, й компромісу з самим відповідачем стосовно спірної прибудови також не знайдено.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що зазначеними неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 зачіпаються його інтереси, а крім того йому заподіяно матеріальної й моральної шкоди, позивач ОСОБА_2 просив суд зобов’язати відповідача знести зведену ним прибудову до належної тому частини житлового будинку № 31 по вул. Сочинській у м. Харкові та здійснити ремонт стіни іншої, належної позивачеві його частини.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому останнім моральної шкоди, 400 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а також судові витрати, понесені ним по справі.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2010 року в задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_2 вимог відмовлено за їх недоведеністю.
07 вересня 2010 року позивачем ОСОБА_2 через суд першої інстанції була подана апеляційна скарга на вказане судове рішення, яка ухвалою судді судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області залишена без розгляду в зв’язку із пропуском останнім встановленого законодавством процесуального строку на його апеляційне оскарження.
09 листопада 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про поновлення пропущеного ним процесуального строку на апеляційне оскарження заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2010 року, ухваленого по справі, посилаючись в її обґрунтування на те, що апеляційна скарга була подана ним з пропуском передбаченого законодавством строку в зв’язку з його, апелянтом хворобою, оскільки з 15 серпня по 01 вересня 2010 року він був прикутий до ліжка, та необізнаністю із змінами в законодавстві щодо строків подачі апеляційної скарги.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 підтримав заявлене ним клопотання, обґрунтувавши його тими ж самими доводами, наведеними в поданій до суду заяві.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, наведені заявником доводи та оцінивши їх у сукупності, судова колегія не вбачає законних підстав для задоволення заявленого клопотання та поновлення позивачеві ОСОБА_2 пропущеного ним процесуального строку на апеляційне оскарження вищезазначеного судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обгрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою скасування чи зміни неправильних судових рішень.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.
Статтею 292 ЦПК України передбачено, що в разі, якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, не згодні з рішенням суду першої інстанції, вважають його незаконним і необґрунтованим, вони мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку повністю або частково.
Однак, реалізація сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, свого права на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, не є безмежною та безумовною.
Так, статтею 294 ЦПК України встановлені конкретні строки на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 цієї правової норми апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд може поновити особі процесуальний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, однак лише в тому разі, якщо визнає, що цей строк було пропущено нею з поважних причин. В противному ж випадку апеляційна скарга, подана після закінчення наведеного вище процесуального строку, залишається без розгляду.
Такі ж наслідки пропущення процесуальних строків передбачені й статтею 72 ЦПК України, згідно якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Згідно зі статтею 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Оцінюючи поважність заявлених позивачем ОСОБА_2 причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження зазначеного вище судового рішення судова колегія враховує наступне.
Право доступу до суду відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка разом з практикою Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини застосовується при розгляді справ (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд упродовж розумного строку його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Стаття 13 ЦПК України, як зазначалося вище, передбачає право особи на апеляційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом, тобто в цілому зберігає прогнозованість та передбачуваність для сторін наслідків пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення.
У цьому контексті умови використання засобів правового захисту, передбаченого наведеними вище нормами процесуального права визначають обов’язок зацікавленої сторони дотримуватися передбачених процесуальним законом строків оскарження, що є засобом дотримання справедливого балансу інтересів сторін у справі стосовно питання набрання чинності ухваленого по справі рішення та відповідає принципу правової визначеності та верховенства права, який діє відповідно до ст. 8 Конституції України.
При дослідженні аналогічного питання Європейський суд з прав людини у п.п. 22, 23 свого рішення по справі «Мельник проти України» від 23 березня 2006 року (заява № 23436/03) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. При цьому у якості допустимих умов такого обмеження Європейський суд вказав на необхідність збереження сутності доступу до суду, ці обмеження повинні мати законну мету забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, рішення по суті розглянутого цивільно-правового спору було ухвалене Ленінським районним судом м. Харкова 09 серпня 2010 року (а.с. 90-92).
Як свідчить протокол судового засідання, позивач ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у розгляді цивільної справи по суті й був у повному обсязі проінформований про зміст та суть ухваленого по справі судового рішення в день його проголошення, отримавши також на руки у той же день і його копію (а.с. 88-89, 93).
Відповідно до наведених вище положень процесуального законодавства строк на апеляційне оскарження цього ухваленого судом першої інстанції по справі судового рішення закінчився 19 серпня 2010 року і воно, як неоскаржене, набрало законної сили та відповідно до частини 1 статті 14 ЦПК України є обов’язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.
При цьому позивачем не надано будь-яких переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним встановленого процесуальним законодавством строку на апеляційне оскарження ухваленого судом першої інстанції по справі рішення та подачі апеляційної скарги на це судове рішення зі значним його пропуском на 19 днів.
Доводи ж позивача стосовно того, що він був позбавлений можливості своєчасно оскаржити рішення суду першої інстанції у зв’язку з тяжкою хворобою та незадовільним станом здоров’я, тобто з поважних причин, судова колегія оцінює критично й у даному випадку вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається з ксерокопії наданої позивачем медичної довідки, з 13 серпня по 01 вересня 2010 року він не був прикутий до ліжка, як зазначав останній, а отримував амбулаторне лікування в поліклінічному відділенні Міської клінічної лікарні № 1 (а.с. 113).
Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи, 18 та 19 серпня 2010 року, тобто в межах встановленого законодавством 10 денного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 особисто перебував у Ленінському районному суді м. Харкова, подавав до суду відповідні заяви та знайомився з матеріалами справи (а.с. 94, 95).
Безпідставними є й посилання позивача в обґрунтування заявленого ним клопотання на його необізнаність із змінами в законодавстві щодо строків подачі апеляційної скарги, оскільки Закон України № 2453-VI від 07.07.2010 року, яким внесені відповідні зміни до Цивільного процесуального кодексу України, був оприлюднений в установленому порядку в засобах масової інформації і був доступний для ознайомлення, а незнання законів, саме по собі, за загальним правилом, як не звільняє від відповідальності, так і не породжує будь-яких прав чи обов’язків.
Більш того, порядок та строк апеляційного оскарження ухваленого районним судом по справі рішення чітко зазначені й у резолютивній частині цього судового рішення, копію якого позивач ОСОБА_2 власноручно отримав в районному суді ще в день його проголошення.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене, судова колегія вважає, що з дня проголошення судом першої інстанції ухваленого по справі судового рішення, позивач ОСОБА_2 мав удосталь часу не тільки визначитися з питанням щодо його апеляційного оскарження, а й з подачею апеляційної скарги в порядку та строки, встановлені законом, оскільки будь-яких об’єктивних непереборних обставин (поважних причин), які б безумовно перешкоджали чи унеможливлювали виконання ним цієї процесуальної дії судом не встановлено й самим позивачем не наведено, а тому законні підстави для поновлення пропущеного ним строку в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 72, 73, 292, 294, 304, 313, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного ним процесуального строку на апеляційне оскарження заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада про знесення самочинної прибудови, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада про знесення самочинної прибудови, відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: