ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" червня 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/1332
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін: позивача –Хоменко Г.О. –по довіреності, відповідача –не з’явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/1332 |
за позовом | закритого акціонерного товариства “Юрія” |
до | приватного підприємства “Собус” |
про | стягнення 5 730,88 грн., |
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство “Юрія” (далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства “Балтія -1” заборгованості в сумі 5 730,88 грн., з яких: 4 798,45 грн. основного боргу, 397 грн. –інфляційних, 59,49 грн. –3% річних, 475,94 грн. пені.
Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості переданого товару згідно договору № 78 від 26.04.2006 року.
У судовому засіданні 15.06.2009 року представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив задовольнити.
На вимогу суду позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, в якому зазначено, що з 08.01.2009 року приватне підприємство “Балтія-1” перейменоване на приватне підприємство “Собус” і місцезнаходження останнього: м. Черкаси, вул. Громова, буд. 188.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.06.2009 року за клопотанням позивача судом здійснено заміну первісного відповідача –приватного підприємства “Балтія-1” належним відповідачем –приватним підприємством “Собус” у зв’язку з перейменуванням (правонаступництвом) первісного відповідача.
На зазначену адресу відповідача (м. Черкаси, вул. Громова, буд. 188) двічі направлялись: ухвала суду від 15.05.2009 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 15.06.2009 року про відкладення розгляду справи, яким відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи, проте його представник без поважних причин в судове засідання не з’явився, проти позову не заперечував, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 25.06.2009 року представник позивача позов підтримав і просив задовольнити.
Заслухавши пояснення представника ЗАТ “Юрія”, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 78 від 26 квітня 2006 року, за умовами якого позивач виготовляє та поставляє молочну продукцію, а відповідач приймає та оплачує продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 договору).
Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання по договору поставки № 78 від 26.04.2006 року виконав, поставивши відповідачу молочну продукцію на загальну суму 8 664 грн., що підтверджується товарно транспортними накладними № 53391 від 29.09.2008 року (а.с.12) та № 56292 від 13.10.2008 року (а.с.13).
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в пункті 6.1 Договору встановили, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем в безготівковому порядку або готівкою на умовах 10 календарних днів.
Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свого обов’язку щодо оплати ціни (вартості) отриманого ним товару по накладній № 53391 від 29.09.2008 року та по накладній № 56292 від 13.10.2008 року на протязі 10-ти календарних днів з дати поставки, не виконав, розрахувався з позивачем частково, і станом на момент подання позову заборгованість відповідача складає 4 798,45 грн.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Крім того, за змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 7.1 договору, згідно з яким за порушення розрахунку покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Позивач на підставі статей 625 та 548 Цивільного кодексу України також просить стягнути з відповідача - приватного підприємства “Собус” 397 грн. інфляційних, 59,49 грн. –3% річних та 475,94 грн. пені, нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов’язання.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.03.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Собус”.
Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство боржника та введення процедури розпорядження майном боржника відбулася в газеті «Голос України»№№ 80-81 від 30.04.2009 року.
Чинне законодавство і Господарський процесуальний кодексу України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство.
Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 року у справі № 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарський процесуальний кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.
Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі пункту 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз’яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.
Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону як це, зокрема, зазначено в п. 8.13. Рекомендацій Вищого господарського суду від 04.06.2004 року за № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі-Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, що передбачено частиною 2 статті 14 Закону.
Як зазначалося вище, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Собус” було опубліковане в газеті «Голос України»№№ 80-81 від 30.04.2009 року.
Позовна заява закритого акціонерного товариства “Юрія” надійшла до господарського суду Черкаської області 13.05.2009 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.06.2009 року, тобто після закінчення місячного строку встановленого частиною 1 статті 14 Закону.
Таким чином, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог закритого акціонерного товариства “Юрія” не вбачається, в зв’язку з пропуском місячного терміну, встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На підставі викладеного, та керуючись частиною 2 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статей 49, 82, 84 ГПК України, суд
ВИРІШИВ: |
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя С.С.Боровик
Повний текст рішення оформлений та підписаний 25.06.2009 року.