У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.06.09 Справа №8/127д/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Кагітіна Л.П. , Яценко О.М.
при секретарі Лолі Н.О.
За участю представників:
від позивача: Гедіков С.Л., довіреність б/н від 18.09.08;
від відповідача: Мартиненко К.І., довіреність б/н від 21.04.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи і апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство «Укрпромсировина», м.Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2009р. у справі № 8/127/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство «Укрпромсировина», м. Запоріжжя,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м.Запоріжжя,
про визнання недійсним договору оренди об’єкта нерухомості № 4 від 03.05.2006р.
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1276 від 18.06.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий Антонік С.Г., судді: Кагітіна Л.П., Яценко О.М., яка прийняла справу до свого провадження.
За заявою представників сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за їхньою згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.04.2009р. у справі № 8/127д/09 (суддя Попова І.А.) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не обґрунтував у позові, які його права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок не визначення у договорі вартості орендованого майна, порядку, використання амортизаційних відрахувань. Наявні у справі матеріали свідчать, що договір протягом тривалого часу виконувався сторонами, права та обов’язки сторін врегульовані договором достатньо повно, врахування порядку індексації орендної плати та використання амортизаційних відрахувань врегульовані законодавством, внаслідок чого у разі виникнення спору сторони можуть керуватися відповідними приписами закону. Договір був укладений на 11 місяців, тому його нотаріальне посвідчення законом не вимагалося. Додаткова угода була укладена сторонами відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство «Укрпромсировина» звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що на час укладення додаткової угоди до договору оренди між позивачем та відповідачем діяла норма ЦК України, яка встановлювала обов’язковість нотаріального посвідчення договору найму строком на 1 рік і більше. Загальний же строк договору з урахуванням додаткової угоди один рік 11 місяців, тому він мав бути посвідчений нотаріально. Крім того, на підставі ст. 284 ГК України спірний договір є неукладеним, оскільки в ньому не передбачено істотних умов договору: вартості майна з урахуванням її індексації, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань.
У судовому засіданні 18.06.2009р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Представник ВАТ «Запорізький арматурний завод» у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях, відповідно до яких зазначає, що вимоги позивача про визнання договору оренди недійсним з підстав недодержання ч.2 ст.793 ЦК України умови нотаріального посвідчення цього договору є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки договір відповідає вимогам закону та нотаріальному посвідченню на час його укладення не підлягав. Договір був підписаний сторонами, виконувався протягом двох років, заперечень у сторін не було.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення залишає без змін у зв’язку з наступним.
Як встановлено матеріалами справи, 03.05.2006р. між ВАТ «Запорізький арматурний завод» (орендодавець) та ТОВ «Запорізьке підприємство «Укрпромсировина» (орендар) уклали договір найму (оренди) нерухомого майна № 4, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування двоповерховий склад будівельних матеріалів, загальною площею 576 кв.м та склад запчастин загальною площею 346 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-а. Пунктом 4.1 договору термін найму встановлений на 11 місяців з дати прийняття об’єкта найма за актом приймання-передачі. За актом приймання-передачі від 03.05.2006р. позивач фактично прийняв об’єкт нерухомості в оренду.
Додатковими угодами №1 від 02.01.2007р. та №2 від 24.01.2008 р. строк дії договору пролонговано на 12 місяців з 03.04.2007р. по 03.04.2008р. та до 31.12.2008 р. відповідно.
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання зазначеного договору оренди недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.793 ЦК України (у редакція, що діяла на момент укладення договору оренди від 03.05.2006р.) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, спірний договір оренди, укладений строком на 11 місяців, нотаріальному посвідченню не підлягає.
Позивач, посилаючись на додаткову угоду № 1 від 02.01.2007р. до договору оренди, відповідно до якої внесено зміни, зокрема, до п. 4.1 договору оренди, та встановлено, що термін найму пролонгується на 12 місяців з 03.04.2007р. по 03.04.2008р., вважає загальний строк дії договору один рік 11 місяців, у зв’язку з чим необхідне його нотаріальне посвідчення.
На час укладення додаткової угоди №1 до договору оренди діяла редакція статті 793 ЦК України, яка була чинною на момент укладення договору, однак сторони у самій додатковій угоді узгодили, що строк дії договору оренди пролонгується з 03.04.2007р., тобто з моменту закінчення строку дії оренди за основним договором.
Станом на 03.04.2007р., тобто з моменту реалізації прав та обов’язків сторін за додатковою угодою № 1 до договору оренди, вступили в дію зміни до ч.2 ст. 793 ЦК України, відповідно до яких договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що додаткова угода № 1 від 02.01.2007р., обов’язки сторін за якою передбачені з 03.04.2007р., укладена відповідно до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання спірного договору оренди та додаткової угоди № 1 до нього недійсними з причин недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договорів оренди нерухомого майна відсутні.
Щодо доводів позивача про недодержання вимог законодавства сторонами при укладенні спірного договору оренди у зв’язку з непогодженням істотних умов договору колегія суддів також погоджується з висновками господарського суду Запорізької області з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 284 ГК України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Стаття 20 ГК України, ст. 16 ЦК України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання недійсними угод з підстав, передбачених законом.
Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захисту порушеного або оспорюваного права та інтересу.
Позивач не обґрунтував, які його права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок невизначення у договорі вартості орендованого майна, порядку, використання амортизаційних відрахувань. Як вбачається з матеріалів справи, договір протягом тривалого часу виконувався сторонами, права та обов’язки сторін врегульовані договором з достатньою повнотою, врахування порядку індексації орендної плати та використання амортизаційних відрахувань врегульовані законодавством, внаслідок чого у разі виникнення спору, сторони можуть керуватися відповідними приписами закону. Крім того, у судовому засіданні 18.06.2009р. представник позивача зазначив, що даний спір виник у зв’язку з незгодою позивача щодо сплати орендної плати за договором.
За таких підстав колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області вірно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов правильного обґрунтованого висновку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство «Укрпромсировина», м. Запоріжжя, задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2009р. у справі № 8/127д/09 залишається без змін.
Судові витрати за апеляційний перегляд відповідно до ст. 49 ГПК України залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство «Укрпромсировина», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2009р. у справі № 8/127д/09 залишається без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Кагітіна Л.П. Яценко О.М.