ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.06.09р.Справа № К25/112-08(2-694/06)
За позовом ОСОБА_1, м. Павлоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна", с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області
Третя особа-1: ОСОБА_2, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області
Третя особа-2: ОСОБА_3, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області
про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства у зв'язку з виходом учасника з товариства
Суддя Чередко А.Є.
Представники:
від позивача: ОСОБА_4 - дов. № 2472 від 17.07.06р.
від відповідача: ОСОБА_5 - дов. б/н від 03.01.09р.
від третьої особи-1: не з’явився.
від третьої особи-2: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Весна" про стягнення вартості частки майна в сумі 310 968 грн. та прибутку товариства у зв'язку з виходом учасника з товариства в сумі 160 852 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02.11.2006р. по справі № 2-694/06 частково задоволений позов ОСОБА_1 до ТОВ "Весна" за участю третіх осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства у зв'язку з виходом учасника з товариства і стягнуто на користь позивача 310 968 грн. вартості частки майна та 160 852 грн. частини прибутку товариства. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2007р. у справі № 2-694/06 заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02.11.2006р. скасовано та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. у справі № 2-694/06 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2007р. та заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02.11.2006р. у справі № 2-694/06 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Позовні вимоги грунтуються на тому, що позивача було виключено зі складу учасників ТОВ «Весна», однак останнє своєчасно не виплатило позивачу частку вартості майна товариства пропорційно його внеску у сумі 310968,00грн. та прибуток від діяльності товариства за 2005р. у сумі 160 852,00грн., тому позивач у відповідності до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 148 ЦК України має право на стягнення з відповідача зазначеної заборгованості та моральної шкоди у розмірі 20000,00грн.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем визначено розмір позовних вимог без врахування зобов’язань останнього та збитковості діяльності у 2005р., отже не доведено належними доказами обґрунтованості позовних вимог. Також, відповідач посилається на те, що під час виключення позивача зі складу учасників ТОВ „Весна” загальними зборами, у зв’язку із складними фінансовим становищем товариства, було прийнято рішення про виплату позивачці її внеску до статутного капіталу у сумі 2160,00грн., тобто зборами було визначено порядок розрахунку з позивачем.
27.01.2009р. позивачем, також було подано заяву про забезпечення позову у справі та накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у сумі позовних вимог, яке обґрунтовано тим, що за час розгляду справи відповідач зможе здійснити відчуження належних йому активів.
Треті особи не забезпечили явку представників до судового засідання та не надали витребувані судом матеріали. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, оскільки останні були належним чином повідомлені судом про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Весна»від 28.07.2005 року, оформленого протоколом від 28.07.2005 року (т.1 а.с.11) за заявою засновника товариства ОСОБА_6 про вихід зі складу засновників ТОВ «Весна», ОСОБА_6 одностайно була виведена зі складу засновників ТОВ «Весна». На цих же зборах у зв'язку з тим, що кредиторська заборгованість товариства більша за вартість активів товариства, а майно товариства знаходиться в податковій заставі і у заставі «Промінвестбанку», було вирішено виплатити ОСОБА_6 долю у статутному фонді у сумі 2160 грн. (внесок до статутного фонду).
Як вбачається із матеріалів справи на момент виходу зі складу засновників ОСОБА_6 мала долю у статутному фонді ТОВ «Весна»у розмірі 24%, що підтверджується статутом товариства у редакції 2004 року (т.1 а.с. 16-22).
Згідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник, яких виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Так, відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Статутом же ТОВ «Весна»на час виходу позивача зі складу учасників не визначено порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати.
У п. 6.1.4., 12.2. Статуту та п. 9 Установчого договору ТОВ „Весна” лише зазначено, що при виході з товариства, що не пов’язаний з передачею іншим особам своєї частки засновникові виплачується вартість частини майна товариства пропорційно його долі у статутному фонді.
Відповідно до п. 1 ст. 66 ГК України, під майном підприємства розуміються виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Згідно ж до ст. 190 ЦК України, під майном розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Отже, загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань, тобто відповідає поняттю власного капіталу підприємства, а для розрахунку вартості майна товариства слід здійснювати за даними фінансових показників товариства станом на час виходу учасника з товариства, яким є дата прийняття рішення про вихід - 28 липня 2005р.
Аналогічної точки зору дотримується Верховний Суд України, що відображено у п. 30 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р.
Враховуючи наведене, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог та розміру належних йому виплат на баланс станом на 01.01.2005р. та 01.07.2005р., фінансовий звіт за 2004р., довідку про вартість оборотних та обігових засобів по ТОВ „Весна” станом на 01.01.2005р. є безпідставними, оскільки зазначені документи не містять фінансових показників саме на дату виходу та не враховують наявність зобов’язань товариства у відповідний період, тобто не є належними доказами у справі.
З метою визначення розміру належних позивачеві виплат, пов’язаних з виходом зі складу учасників ТОВ „Весна”, судом було призначено у справі проведення судово-економічної експертизи. Однак, згідно з висновком судово-економічної експертизи по даній справі № 1091/1092-08 від 24.10.2008р. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, експертом не було надано відповіді на жодне із поставлених питань. При цьому експерт посилався на відсутність необхідних матеріалів для вирішення першого питання, а щодо решти питань на невідповідність ведення бухгалтерського обліку підприємством відповідача.
У зв’язку з наведеним, судом було призначено проведення повторної судово-економічної експертизи у справі, яка в свою чергу згідно з повідомленням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 29.04.2009р. не була проведена внаслідок не здійснення сторонами попередньої оплати вартості експертизи.
За наведених обставин суд змушений розглядати справу лише за наявними у справі матеріалами, хоча проведення у справі судово-економічної експертизи є об’єктивно необхідним для повного та всебічного розгляду справи.
Вирішуючи спір по суті, суд також враховує, що відповідно до ч. 5 ст.87 Господарського кодексу України, прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Стаття 142 цього ж кодексу визначає, що прибуток суб'єкта господарювання визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. За рахунок в результаті отриманих цього сум сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. І тільки прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства.
Визначення позивачем прибутку, якій підлягає виплаті внаслідок її виходу зі складу учасників ТОВ „Весна” відбулося без врахування вищенаведених обставин.
Окрім того, як вже зазначено вище, вартість майна товариства відповідає показнику власного капіталу товариства, до якого вже входить фінансовий результат (прибуток чи збиток) від здійснення господарської діяльності. Інакше кажучи, сума частини прибутку (за її наявності) виплачується учаснику у складі частини вартості майна товариства, оскільки на її суму збільшується розмір власного капіталу підприємства.
Також, законом передбачена виплата частки у майні товариства, тобто майна, яке належить товариству на праві власності, оскільки знаходження майна на балансі не є безспірною ознакою його права власності на майно. За таких обставин позивач повинен був довести, що товариство є власником майна, яке знаходиться у нього на балансі з наданням відповідних підтверджуючих документів (на будівлю – свідоцтво про право власності чи реєстраційне свідоцтво, на автомобілі - технічні паспорти, на інше обладнання - договори купівлі-продажу, тощо). Такі докази позивачем не надані.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Позивачем не доведено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме щодо вартості частки майна товариства в сумі 310 968 грн. та прибутку товариства в сумі 160 852 грн., які підлягають виплаті відповідачем позивачу у зв'язку з виходом останнього зі складу учасників товариства.
За наведених обставин у суду відсутні достатні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача вартості частки майна товариства та його прибутку, внаслідок не обгрунтованості цих вимог, що є підставою для відмови у позові в цій частині. Відповідно відсутні і підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.
Судові витрати сплачені за розгляд справи слід віднести на позивача.
Не підлягає задоволенню і заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у справі, оскільки вжиття заходів до забезпечення позову допускається за умов існування обставин щодо неможливості або утруднення виконання рішення суду, яких позивачем не доведено належними доказами, як і не наведено обгрунтованих обставин щодо здійснення відповідачем дій спрямованих на відчуження майна товариства, а відповідна заява позивача грунтується лише на безпідставних припущеннях
З підстав наведеного та керуючись Законом України “Про господарські товариства”, ст.ст. 33, 34, 49, 66, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд –
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя А.Є. Чередко
Рішення підписано