ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.06.09 16 год. 45 хв. Справа №2а-548/09/2770

 

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

- Лотової Ю.В.;

при секретарі - Мемадової Е.С.,

з участю: позивача –ОСОБА_2

відповідачів:

1.          представник Вилкової О.В.,  – Новіков О.В., довіреність від 19.05.2009 р.;

2.          представник Міністра внутрішніх справ України - не з’явився;

3.          представник Прокурора міста Севастополя - ОСОБА_5, довіреність № 05-673 від 19.05.2009 р.

третя особа -  не з’явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  ОСОБА_2 (АДРЕСА_1),   до 1.          Помічника Міністра внутрішніх справ України відділу регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини Апарату Міністра Міністерства внутрішніх справ України Вілкової Ольги Василівни (вул. Пушкіна, 2, м. Севастополь, 99011);  1.          Міністра внутрішніх справ України (вул. Ак. Богомольця, 10, м. Київ, 01024);  1.          Прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011);  Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі, (вул. Пушкіна, 10, м. Севастополь, 99011)

про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Обставини справи:

05.05.2009 р. ОСОБА_2 (далі по тексту ОСОБА_2 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до помічника Міністра внутрішніх справ України відділу регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини Апарату Міністра Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_7 (далі по тексту помічник Міністра або відповідач 1), Міністра внутрішніх справ України (далі по тексту Міністр ВС або відповідач 2), Прокурора міста Севастополя (далі по тексту прокурор або відповідач 3) про визнання дії першого відповідача протиправною та зобов’язання другого і третього відповідачів притягнути першого відповідача до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від                                  06 травня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-548/09/2770, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 20.05.2009 р. закінчено підготовче провадження, адміністративна справа  призначена до судового розгляду, до участі у справі залучено третю особу.

Під час судового розгляду позивачем подана заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої він просив суд:

1. Зобов’язати відповідача 3 порушити дисциплінарне провадження щодо відповідача 1 у випадку визнання його дій незаконними;

2. Стягнути з відповідача 1 моральну шкоду (справедливу сатисфакцію) за порушення прав позивача, допущених під час розгляду його звернень;

3. Зобов’язати відповідача 1 направити його звернення від 08.12.2008 року та 11.02.2009 року до розгляду посадовій особі до повноважень якої, визначених законом або нормативно-правовим актом, зареєстрованим в органах юстиції і опублікованим в установленому законом порядку відноситься розгляд звернень позивача.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Позовні вимоги позивач обґрунтував порушенням відповідачем 1 Закону України «Про звернення громадян» у частині направлення його звернень на розгляд до неуповноваженої особи, а тому вважає наявними підстави для притягнення помічника Міністра до дисциплінарної відповідальності та стягнення з неї моральної шкоди.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

Відповідач 1 та його представник позовні вимоги не визнали, надали суду заперечення, відповідно до яких вважають, що помічник Міністра діяв згідно із діючим законодавством, що на звернення позивача не розповсюджується Закон України «Про звернення громадян», звернення були правомірно передані на розгляд Громадської ради при УМВС України в м. Севастополі з питань забезпечення прав людини, до повноважень якої віднесені питання, поставлені позивачем (арк.с.32-36).

Відповідач 2 в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. На адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву за підписом представника Міністра внутрішніх справ України за дорученням Грінцова М.М. Оскільки до цих заперечень не долучено довіреності з відповідними повноваженнями (довіреність, яка була долучена до заперечень надана від імені Міністерства внутрішніх справ України, а ні відповідача), судом вони під час розгляду адміністративного позову  до уваги не приймалися.

Представник відповідача 3 позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, відповідно до яких вважає, що помічник Міністра діяв згідно із діючим законодавством, а тому підстав для порушення дисциплінарного провадження не має (арк.с. 74-78).

Представник третій особи в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду телефонограму, відповідно до якої адміністративний позов не визнає та просить справу розглянути за його відсутністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 червня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів 1 та 3, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2008 року до помічника Міністра звернувся представник Всеукраїнського громадського об’єднання «Центр захисту прав людини «Сводоба»              ОСОБА_2 з листом, в якому було зазначено що діяльність організації розповсюджується на всю територію України, у зв’язку з чим запропонував включити до складу мобільних груп представників цього об’єднання (арк.с.38,97).

11 лютого 2009 року до помічника Міністра звернувся голова КРК ВОО «Центр захисту прав людини «Сводоба» ОСОБА_2 із заявою про прийняття його в члени Громадської ради при УМВС України в місті Севастополі (арк.с. 37).

17 лютого 2009 року відповідачем 1 була дана відповідь позивачу, що заяви від 08.12.2008 року та від 11.02.2009 року були передані на розгляд Громадської Ради. Засідання Ради було 12.02.2009 року, але розгляд питань був перенесений для вирішення їх у присутності позивача (арк.с. 6).

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до преамбулі Закону України «Про звернення громадян» 2 жовтня 1996 року 393/96-ВР цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,  для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Вимоги до звернення встановлені в ст. 5 цього Закону, відповідно до якої звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Згідно з положеннями Закону України «Про звернення громадян» цей закон розповсюджується саме на звернення громадян.

Відповідно до змісту заяви від 08.12.2008 року позивач звертався до відповідача 1 не як громадянин, а як представник Всеукраїнського громадського об’єднання «Центр захисту прав людини «Сводоба» і саме в інтересах цієї організації, а тому на цю заяву не розповсюджується дія вказаного закону.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що заяву від 08.12.2008 року треба розглядати як колективну.

Виходячи із системного аналізу ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» до колективного звернення можливо віднести звернення, яке було подане двома або більше визначеними особами. При цьому у зверненні повинні бути зазначені: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання цих громадянин та стояти їх підписи.

Об’єднання громадян має самостійний правовий статус, якій визначений Законом України «Про об’єднання громадян». Права об’єднання громадян не можуть бути прирівняні до прав громадян.

Що стосується розгляду цієї заяви, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 6.1. Положення про управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Апарату Міністра, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.04.2008 р. за № 197 помічники Міністра відділу регіонального контролю (далі - помічники) підпорядковуються Міністрові внутрішніх справ України, керівництву Апарату Міністра, начальникові Управління та його заступнику.

Компетенція помічника Міністра встановлена в п. 6 Положення, а саме, помічники Міністра:

- Беруть участь в організації моніторингу дотримання прав людини в діяльності підрозділів регіону, виявляють проблеми, що виникають у процесі взаємодії органів внутрішніх справ та населення.

- Беруть участь у здійсненні контролю за роботою чергових частин органів внутрішніх справ, спецустанов міліції з питань дотримання в їх діяльності прав людини, оперативного реагування на заяви про події та злочини.

- Оцінюють стан дотримання прав людини в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, виявляють умови, що сприяють корупції, порушенням дисципліни та законності працівниками органів внутрішніх справ на рівні регіону.

- За необхідності самостійно або спільно з представниками Служби внутрішньої безпеки здійснюють перевірку на закріпленій території органів та підрозділів внутрішніх справ у присутності відповідального від керівництва органу (підрозділу).

- Ініціюють питання про проведення службових перевірок за фактами порушень прав людини працівниками органів внутрішніх справ. Беруть участь у таких перевірках та за необхідності висвітлюють її результати в засобах масової інформації.

- Отримують за запитом від структурних підрозділів ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, підпорядкованих їм органів та підрозділів внутрішніх справ службову нетаємну документацію, необхідну для виконання визначених завдань і функцій.

- Безперешкодно користуються, у межах компетенції, статистичними даними структурних підрозділів ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті.

- Здійснюють контроль за організацією взаємодії керівництва ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті з громадськими та правозахисними організаціями, місцевими громадами, беруть участь у прийомі громадян.

- Виконують обов'язки відповідальних секретарів громадських рад при ГУМВС, УМВС з питань забезпечення прав людини.

- Здійснюють виїзди у складі мобільних груп з моніторингу дотримання конституційних прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ.

- За дорученням Міністра внутрішніх справ України надають практичну допомогу іншим помічникам Міністра, здійснюють спільно з ними виконання покладених завдань.

- Здійснюють моніторинг матеріалів місцевих засобів масової інформації щодо наявності критичних публікацій та виступів про діяльність органів внутрішніх справ України.

- Беруть участь у роботі колегії та оперативних нарад ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, їх структурних підрозділів, міськрайлінорганів внутрішніх справ. Вносять пропозиції щодо вдосконалення роботи органів та підрозділів внутрішніх справ.

- У встановленому порядку інформують начальника Управління з питань, що належать до їх компетенції.

Таким чином, до компетенції відповідача 1 не віднесено вирішення питань щодо включення осіб до  мобільних груп з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

31.08.2006 року Міністерством внутрішніх справ України був виданий наказ № 894 "Про організацію діяльності постійно діючих мобільних груп з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2006 року за № 1130/13004. В пункті 1.2. цього наказу зазначено, що персональний склад мобільних груп, графіки відвідувань органів та підрозділів, осіб, відповідальних за організацію діяльності мобільних груп та вирішення інших питань щодо їх діяльності, визначати на засіданнях громадських рад із питань забезпечення прав людини при ГУМВС, УМВС, УМВСТ.

Питання щодо включення осіб до складу мобільних груп віднесено саме до компетенції громадських рад.

Тому, помічник міністра правомірно передав на розгляд Громадської ради при УМВС України в місті Севастополі заяву за підписом позивача від 08.12.2008 року.

У ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Суд погоджується з твердженням позивача, що на його заяву від 11 лютого 2009 року із проханням прийняти його в члени Громадської ради при УМВС України в місті Севастополі розповсюджуються вимоги зазначеного Закону.

Відповідно до п. 6. Положення про управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Апарату Міністра, помічники Міністра хоча і виконують обов'язки відповідальних секретарів громадських рад при ГУМВС, УМВС з питань забезпечення прав людини, але не вирішують питання про прийняття особи до складу Громадської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»,  якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

15.10.2004 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 1378 «Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». Відповідно до цій постанові утворена Громадська рада при Кабінеті Міністрів України, затверджені Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, Положення про Громадську раду при Кабінеті Міністрів України та Типове положення про громадську раду при центральному, місцевому органі виконавчої влади.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики в редакції, що діяв на момент подій, для координації заходів, пов'язаних з проведенням консультацій з громадськістю та моніторингу врахування громадської думки, при органах виконавчої влади утворюються консультативно-дорадчі органи - громадські ради, які діють на підставі положень, що затверджуються цими органами. До складу громадських рад включаються представники громадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації.

Згідно з п.п. 1, 2 Типового положення про громадську раду при центральному, місцевому органі виконавчої влади громадська рада є консультативно-дорадчим органом, який утворюється при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації з метою здійснення координації заходів, пов'язаних із забезпеченням проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. У своїй діяльності громадська рада керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, рішеннями органу виконавчої влади, при якому вона утворена, а також цим Положенням.

Відповідно до наказу МВС України № 1343 від 27.12.2005 року та Розпорядження № 499 від 15.06.2006 року створені громадські ради при Міністерстві внутрішніх справ України та відповідних управлінь на місцях.

Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ в м. Севастополі № 677 від 07.12.2008 року затверджено Положення про Громадську раду при УМВС України в місті Севастополі з питань забезпечення прав людини.

Відповідно до п. 1.1. цього Положення Громадська рада при УМВС України в місті Севастополі з питань забезпечення прав людини є консультативно-дорадчим органом, який надає консультативно-методичну допомогу УМВС України в м. Севастополі в реалізації завдань Міністерства щодо дотримання прав людини та діяльністю відділів та підрозділів УМВС України в місті Севастополі. Згідно з п. 4.2. Положення склад Громадської ради, Положення про Громадську раду при УМВС України в місті Севастополі з питань забезпечення прав людини приймається рішенням засідання Громадської ради та затверджується відповідним наказом начальника УМВС.

Таким чином, відповідачем 1 правомірно та в строк встановлений законом була передана заява позивача від 11.02.2009 року на розгляд Громадської Ради, що підтверджується протоколом засідання Громадської ради від 12.02.2009 року, на якому розглядалась ця заява (арк.с. 65-67)

Твердження позивача про те, що його заяви повинні бути направлені іншій особі не засновані на законі та не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, позивач не визначив особу, яка на його думку має право на вирішення питань, поставлених у його заявах.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд не оцінює у цьому судовому процесі дотримання діючого законодавства під час створення Громадської ради при УМВС України в місті Севастополі з питань забезпечення прав людини у зв’язку з тим, що це не є предметом позовної заяви.

Що стосується реєстрації наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ в м. Севастополі № 677 від 07.12.2008 року в органах юстиції, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 177 Конституції України, Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади державної» та Постанові Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Положення про Громадську раду при УМВС України в місті Севастополі з питань забезпечення прав людини, що затверджено наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ в м. Севастополі № 677 від 07.12.2008 року, регламентує внутрішню організацію та діяльність організації - консультативно-дорадчого органу, не зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, а тому не є нормативно-правовим актом у понятті зазначених норм права.

Виходячи із вищезазначеного, суд дійшов до висновку, що відповідач 1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає що позовні вимоги щодо відповідачів 2 та 3 також не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-XII при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення.

Як було встановлено під час судового розгляду, позивач звертався із заявою до Прокурора міста Севастополя, у якій ставив питання про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності. Йому була надіслана відповідь про законність дій помічника Міністра. Таким чином, прокурор виконав повноваження встановлені законом та висловив свою думку про відсутність порушень закону. Ця відповідь позивачем не оскаржена.

Виходячи із змісту заяви про зміну позовних вимог, яка була надіслана до суду, у позивача відсутні будь-які вимоги до Міністра ВС України.

Крім того, як було зазначено вище відповідач діяв відповідно до діючого законодавства, а тому підстав для притягнення неї до дисциплінарної відповідальності не має.

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 N 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку суду, позивач не навів докази, які б підтвердили заподіяння йому відповідачем 1 моральної шкоди, не довів чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а тому посилання на заподіяння такої шкоди є необґрунтованими.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23.06.2009 р.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.  

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ю.В. Лотова

Судді:                                                                       

Суддя

Судді: