ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
19.06.09 13 год.05 хв. |
Справа №2а-541/09/2770 |
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
- Лотової Ю.В.;
при секретарі - Мамедової Е.С.,
з участю: позивача - ОСОБА_1., паспорт серії НОМЕР_1, виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 року
відповідачів - ОСОБА_2., довіреність № 3 від 16.01.2009 року,
- ОСОБА_3., довіреність від 19.03.2009 року,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), до військової частини НОМЕР_2 (АДРЕСА_2 ), військової частини НОМЕР_3 (АДРЕСА_2 )
про визнання бездіяльності незаконної та стягнення грошового забезпечення.
Обставини справи:
29.04.2009 р. ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1. або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про стягнення з відповідача на користь позивача не нарахованого та не виплаченого грошового забезпечення за період з 20.07.2005 р. по 19.09.2005 р. у сумі 3 573, 18 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30 квітня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-541/09/2770, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.05.2009 р. по справі № 2а-541/09/2770 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду, замінена особа відповідача на військову частину НОМЕР_2 (далі по тесту відповідач 1), залучено у якості другого відповідача - військову частину НОМЕР_3 (далі по тексту відповідач 2)
Під час судового розгляду позивачем подана заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої він просив суд:
1. Визнати бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 щодо питання своєчасного зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 незаконною.
2. Стягнути з військової частини НОМЕР_3, на грошовому забезпеченні якої перебуває особовий склад військової частини НОМЕР_2, грошове забезпечення за період з 21.07.2005 року по 04.09.2005 року у сумі 2 739 грн.44 коп.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Позовні вимоги були обґрунтовані порушенням відповідачами ст. ст. 43 та 56 Конституції України.
Представник відповідача 1 позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що ОСОБА_1. правомірно зарахований до списків особового складу частини після набрання законної сили вироком воєнного суду, крім того він пропустив строк звернення до суду (арк.с. 36-37)
Представник відповідача 2 позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що не має підстав для нарахування грошового забезпечення позивачу, крім того він пропустив строк звернення до суду (арк.с. 33-35, 45-47)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд
,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 проходив службу у 9 відділенні морської інженерної служби інженерного управління. (арк.с. 7)
У зв'язку з порушенням щодо позивача кримінальної справи та взяттям його під варту був виданий наказ Заступника Міністра оборони - командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 07.05.1999 р. № 068, відповідно до якого ОСОБА_1. був увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження Заступника Міністра оборони - командувача Військово-Морських Сил України. Відповідно до цього наказу він був виключений із списків особового складу 9 відділенні морської інженерної служби інженерного управління. (арк.с. 6)
Згідно з постановою воєнного суду Симферопольського гарнізону від 20 липня 2005 року щодо позивача частково закрита кримінальна справа на підставі ст.1 п. «б» Закону України № 2593-IV «Про амністію», міра запобіжного заходу - арешт замінена на підписку про невиїзд.(арк.с. 8)
22.07.2005 року воєнним судом Симферопольського гарнізону постановлений вирок щодо ОСОБА_1., відповідно до якого позивач визнаний винним, до нього застосована амністія, у зв'язку з чим він звільнений від покарання, міра запобіжного заходу скасована.
Відповідно до наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 19.09.2005 р. № 2 позивач з 05 вересня перебуває у розпорядженні командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, його зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2. (арк.с. 10)
Викладені обставини сторонами у справі не заперечувалися.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
В п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, від 06.03.2008, № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.
Спеціальними законами, що регламентують проходження військової служби, строки звернення до суду не визначені, тому суд вважає, що у даному випадку слід користуватися Кодексом законів про працю України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення грошового забезпечення, тобто заробітної плати військовослужбовця, а тому, мав право на це без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 р. «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Питання грошового забезпечення військовослужбовців врегульовані у Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженим наказом Міноборони України від 05.03.2001 р. № 75 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2001 р. за N 251/5442 (далі по тексту Положення).
Відповідно до п. 11.3 Положення військовослужбовцям, заарештованим за постановою слідчих або судових органів, виплата окладів грошового утримання призупиняється з дня арешту. У разі, якщо до військовослужбовців, відсторонених від посад, яких утримували під вартою, вибрано інший запобіжний захід, а не утримання під вартою, з дня прибуття до військової частини (установи, організації) і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили про засудження військовослужбовців до позбавлення волі оклади грошового утримання виплачуються у порядку, передбаченому пунктом 11.2 Положення. Згідно з п. 11.2 Положення військовослужбовцям, відстороненим від посад відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, з наступного після відсторонення від посад дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за військовими званнями та щомісячні надбавки, які їм виплачуються в усіх випадках виплати окладів за військовими званнями. В пункті 11.5 Положення визначено, що у разі винесення вироку суду про умовне засудження військовослужбовцям, які були відсторонені від посад, з дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадою, поновлюється виплата посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1. був звільнений з під варти 20.07.2005 року. А 22.07.2005 року щодо позивача був постановлений вирок, якій набрав законної сили з 08.08.2005 року.
Таким чином, ОСОБА_1. мав право на отримання грошового забезпечення у розмірах встановлених в пункті 11 Положення за період з 21.07.2009 року по 04.09.2009 року.
Як було встановлено під час судового розгляду, військова частина НОМЕР_3 є фінансовою організацією, яка здійснює нарахування та сплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2. Відповідно до довідки наданої відповідачем 2 позивач у період з 20.07.2005 року по 19.09.2005 року на грошовому забезпечені при військової частині НОМЕР_3 не перебував, нарахування та виплата грошового забезпечення йому не здійснювалася.
На час подій діяв наказ Міністерства оборони СРСР № 80 від 30.03.1973 року, відповідно до якого виплата грошового забезпечення військовослужбовцю повинна здійснюватися згідно з роздавальними відомостями, підставою для складення яких були накази та інші документи про призначення на посаду та проходження служби особовим складом.
Нарахування та виплата ОСОБА_1. грошового забезпечення не здійснювалася у зв'язку з відсутністю такого наказу.
Відповідно до п. 4.5. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міноборони України від 16.07.2002 р. № 237, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2002 р. за N 647/6935 зарахування осіб офіцерського складу наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення для вирішення питання про подальше їх службове використання, допускається у разі:
1. Розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до встановленого терміну розформування (реформування) чи скорочення штатних посад не вирішено питання про подальше службове використання вивільнених військовослужбовців.
2. Переміщення осіб офіцерського складу, якщо відповідно до Номенклатури посад для призначення осіб офіцерського складу наказами по особовому складу (далі - Номенклатура) переміщення цих осіб на посади здійснюється наказом нижчої посадової особи, а також командира військової частини НОМЕР_4.
3. Звільнення осіб офіцерського складу з посади за службовою невідповідністю у разі неможливості одразу перемістити їх на іншу посаду та усунення від посади відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
4. Повернення осіб офіцерського складу, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, а також після виконання завдань у складі миротворчих підрозділів, якщо посада внаслідок організаційно-штатних заходів у військовій частині скорочена.
5. Застосування за вироком суду до осіб офіцерського складу кримінальної відповідальності у вигляді арешту.
6. Застосування до осіб офіцерського складу запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
7. Коли випускники військових навчальних закладів не можуть бути безпосередньо призначені на посади, а направляються до військ (сил) для подальшого призначення на посади за набутою спеціальністю.
21.07.2005 року ОСОБА_1. звернувся до управління особового складу відповідача 1 для вирішення питання про зарахування його до особового складу, що підтверджується перепусками наданими позивачем суду (арк..с. 17)
З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що після звільнення позивача з під варти його необхідно було зарахувати до особового складу частини та нараховувати йому грошове забезпечення у розмірах встановлених нормативними актами.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії та інше.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просив, суд вважає за можливим вийти за межі заявлених позовних вимог.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 24.06.2009 р.
Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо своєчасного зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити дії щодо зміни дати зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, встановленої наказом Командуючого Військово-морських сил Збройних сил України № 2 від 19.09.2005 року, на дату - 21 липня 2005 року.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 здійснити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21 липня 2005 року по 04 вересня 2005 року.
4. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 України судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.В. Лотова
Судді:
Суддя
Судді: