АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-476 / 2011 р. Головуючий: 1 інстанції

ОСОБА_1

Категорія: встановлення Доповідач: Даниленко В.М факту

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Андрійко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Харківська міська рада про встановлення факту проживання однією сім’єю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2010 року заявниця ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій вказувала на те, що з жовтня 1994 року по 12 січня 2008 року вони з ОСОБА_3 проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права і обов’язки, але офіційно своїх сімейних відносин не оформлювали.

12 січня 2008 року ОСОБА_3 помер і всі витрати, пов’язані з його похованням, як дружина померлого несла вона - заявниця.

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За свого життя спадкодавцем ОСОБА_3 заповіту не складалося, а спадкоємці першої, другої, третьої черги після нього відсутні, в зв’язку з чим заявниця ОСОБА_2 вважає, що вона має право на спадщину після померлого відповідно до ст. 1264 ЦК України, як спадкоємець четвертої черги, оскільки проживала разом із спадкодавцем однією сім’єю за вказаною адресою на протязі останніх чотирнадцяти років до дня його смерті.

При цьому в установлений законодавством строк вона звернулася до Першої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3, однак державним нотаріусом їй було відмовлено в оформленні права на спадщину з огляду на недостатність документів для оформлення спадкових прав та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що встановлення юридичного факту, тобто їхнього проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім’єю без шлюбу на протязі 14 років, має значення для належного оформлення нею права на спадщину після останнього, заявниця ОСОБА_2 просила суд у судовому порядку встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з жовтня 1994 року по 12 січня 2008 року.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_2 підтримала свою заяву й просила суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Харківської міської ради проти задоволення зазначеної заяви заперечувала та просила суд залишити цю заяву без розгляду, посилаючись на те, що спадкоємці за заповітом або за законом після померлого ОСОБА_3 відсутні, в зв’язку з чим спадщина, яка залишилася після останнього, згідно ст. 1277 ЦК України вважається відумерлою з відповідними наслідками, передбаченими законом.

Разом із тим, подана заявницею ОСОБА_2 заява про встановлення вищезазначеного юридичного факту, свідчить про наявність спору про право на спадкове майно, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання її однією сім’єю з ОСОБА_3 без шлюбу в період з жовтня 1994 року по 01 січня 2004 року закрито.

Цією ж ухвалою районного суду заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання її однією сім’єю з ОСОБА_3 без шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 12 січня 2008 року залишено без розгляду з роз’ясненням останній її права на звернення до суду для вирішення зазначеного питання з позовною заявою на загальних підставах.

Не погодившись із таким процесуальним рішенням суду першої інстанції та вважаючи його незаконним і необґрунтованим, заявниця ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та направити справу до того ж суду першої інстанції для подальшого її розгляду по суті.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити чи скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу, якщо питання судом першої інстанції було вирішено з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 307, 312 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Вирізняючими ознаками окремого провадження є несумісність із спором про право, відсутність сторін із протилежними інтересами, неможливість застосування низки правових норм та принципів, які притаманні позовному провадженню, а саме, щодо змагальності, диспозитивності, процесуальної рівності та інш.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки (виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб).

При цьому судове встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження можливе лише в разі, якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду.

Згідно з ч. 6 ст. 235, ч. 4 ст. 256 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає чи буде виявлений спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Залишаючи заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання її однією сім’єю з ОСОБА_3 без шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 12 січня 2008 року без розгляду, суд першої інстанції з урахуванням суті ініційованого заявницею питання про встановлення юридичного факту та його подальшої реалізації, а також позиції заінтересованої особи - Харківської міської ради, правильно виходив із того, що в даному випадку має місце спір про право, позаяк в наявності присутній конфлікт протилежних інтересів, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження з дотриманням загальних принципів змагальності та диспозитивності щодо встановлення дійсних обставин виниклої спірної ситуації та перевірки їх доказами.

Але при цьому суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про закриття провадження у цивільній справі в частині, що стосується заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання її однією сім’єю з ОСОБА_3 без шлюбу в період з жовтня 1994 року по 01 січня 2004 року, безпідставно пославшись в його обгрунтування на ст. 74 СК України, якою визначаються майнові права жінки та чоловіка, які проживають у «цивільному» шлюбі, оскільки питання про визнання будь-якого майна спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявницею взагалі не ставилося й судом першої інстанції не вирішувалося, а звернення заявниці ОСОБА_2 до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю з померлим ОСОБА_3 мало на меті єдину ціль - можливість подальшої реалізації своїх спадкових прав після померлого.

Крім того, необхідно також зазначити, що прийнявши рішення про закриття провадження у цивільній справі в частині, що стосується заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання її однією сім’єю з ОСОБА_3 без шлюбу в період з жовтня 1994 року по 01 січня 2004 року, суд першої інстанції тим самим фактично позбавив останню можливості захищати свої інтереси щодо спадкового майна в судовому порядку.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року не може бути визнана цілком законною і обґрунтованою, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України змінити вказане судове рішення, скасувавши його в частині, що стосується закриття провадження у цивільній справі за вищезазначеною заявою ОСОБА_2 та залишити цю заяву без розгляду в цілому.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 234, 235, 256, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року - змінити.

Скасувати це судове рішення в частині, що стосується закриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання її однією сім’єю з ОСОБА_3 без шлюбу в період з жовтня 1994 року по 01 січня 2004 року.

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання її однією сім’єю з ОСОБА_3 без шлюбу в період з жовтня 1994 року по 12 січня 2008 року - залишити без розгляду.

Роз’яснити заінтересованим особам, що приймають участь у справі, їх право на звернення до суду для вирішення спірного питання з відповідним позовом на загальних підставах.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: