АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-427 / 2011 р. Головуючий: 1 інстанції

Вікторов .В.В.

Категорія: стягнення Доповідач: Даниленко В.М

заборгованості

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Андрійко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2010 року по справі за позовом Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» (далі: КП «Вода») до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого водопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2010 року КП «Вода» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувало на те, що відповідачі по справі є власниками приватизованої квартири АДРЕСА_1 та споживачами послуг з холодного водопостачання, що централізовано надаються позивачем, як виконавцем цих послуг.

Однак, в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надані їм послуги з централізованого водопостачання відповідачі оплачують у неповному обсязі, в зв’язку з чим за період з 01.10.2006 року по 30.06.2007 року, а також з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року утворилася значна заборгованість, загальний розмір якої становить 2 467,21 грн.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що несплата відповідачами послуг з водопостачання позбавляє підприємство можливості належним чином виконувати свої зобов’язання перед бюджетом, а затримки з розрахунками за надані послуги можуть привести до дезорганізації функціонування системи питного водопостачання, КП «Вода» просило суд у примусовому порядку стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість з оплати послуг з централізованого водопостачання у вищезазначеному розмірі.

Відповідач ОСОБА_2, який представляв свої інтереси, а також інтереси відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, заявлені до них позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність.

При цьому в своїх письмових запереченнях на заявлений позов відповідач ОСОБА_2 вказував на те, що в належній відповідачам квартирі ще у вересні 2003 року був встановлений та опломбований представниками позивача лічильник холодної води, який узятий останнім на абонентський облік. З того часу відповідачі оплачують надані їм послуги з холодного водопостачання відповідно до показань цього водолічильника, при чому надані їм позивачем послуги вони оплачують своєчасно кожного місяця й будь-якої заборгованості з оплати цих житлово-комунальних послуг не мають.

У судовому засіданні представник позивача - КП «Вода» заявлені ним позовні вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що установлений законодавством міжповірочний інтервал для проведення періодичної державної метрологічної повірки наявного в квартирі відповідачів засобу обліку спожитої холодної води вже сплив, цей водолічильник останніми на чергову метрологічну повірку не подавався, а тому нарахування плати відповідачам за спожиту холодну воду здійснюється на загальних підставах за встановленими тарифами відповідно до норм водоспоживання.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2010 року в задоволенні заявлених КП «Вода» позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням, представник позивача - КП «Вода» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі та відмовляючи в задоволенні заявлених позивачем вимог, не взяв до уваги положень Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», згідно яких застосування засобів обліку, що не пройшли метрологічну повірку або державну метрологічну атестацію, не дозволяється, в зв’язку з чим факт відсутності своєчасної держповірки наявного в квартирі відповідачів засобу обліку спожитої води позбавляє можливості КП «Вода» здійснювати нарахування плати останнім за надані послуги з водопостачання відповідно до показань цього приладу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Порядок виконання цивільних обов’язків чітко визначений у статті 14 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї правової норми цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Засіб обліку - це прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики.

Обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема, обов’язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно зі статтею 32 вказаного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою, централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об’єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов’язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі відповідного договору (ст. 19 Закону). При цьому, укладання таких договорів особисто з фізичними особами - власниками квартир у багатоквартирних будинках вказаним Законом не передбачено.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

На виконання приписів зазначених Законів постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (з наступними змінами) затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі: Правила), які безпосередньо регулюють відносини між суб’єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги).

Згідно пункту 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).

Відповідно до пункту 10 Правил справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п’ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Згідно з п. 16 Правил у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Отже, плата за послуги з водопостачання згідно з нормативами (нормами) споживання вноситься лише у разі несправності вже установлених засобів обліку води.

Як встановлено по справі, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкають у приватизованій квартирі № 1-а, розташованій у будинку № 24-А по вул. Полтавський шлях у м. Харкові та є споживачами послуг з холодного водопостачання, що централізовано надаються позивачем - КП «Вода», як виконавцем цих послуг.

Крім того, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 25 вересня 2003 року представниками ТВО «Харківкомунпромвод» та відповідачкою ОСОБА_1 на підставі попереднього акту про прийняття в експлуатацію квартирного приладу обліку холодної води, складено акт контрольного опломбування зазначеного лічильника спожитої води, встановленого у вищезазначеній квартирі, в зв’язку з чим відповідачі з того часу здійснюють оплату послуг з централізованого водопостачання відповідно до показань цього лічильника.

При цьому в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про несправність вказаного засобу обліку холодної води, встановленого в квартирі відповідачів.

Не надано таких доказів позивачем - КП «Вода» й до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, правильно відмовив у задоволенні заявлених позивачем вимог, за їх необгрунтованістю, оскільки доказів на підтвердження існування об’єктивних підстав для нарахування плати відповідачам за спожиті послуги з централізованого холодного водопостачання за нормативами (нормами) споживання при наявності квартирного приладу обліку води позивачем не представлено, а нарахування відповідачам штучної заборгованості за спожиту воду здійснено останнім у супереч вимогам діючого законодавства.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі не взяв до уваги положень Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», згідно яких застосування засобів обліку, що не пройшли метрологічну повірку або державну метрологічну атестацію, не дозволяється, в зв’язку з чим відсутність своєчасної держповірки наявного в квартирі відповідачів засобу обліку спожитої води позбавляє можливості КП «Вода» здійснювати нарахування плати останнім за надані послуги з водопостачання відповідно до показань вказаного приладу, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки як зазначалося вище, сам факт сплину міжповірочного інтервалу для чергової періодичної повірки встановленого в квартирі відповідачів засобу обліку спожитої води, як такий, не є підставою для нарахування останнім плати за послуги з водопостачання на загальних підставах, тобто за нормативами (нормами) споживання, а обов’язок щодо здійснення контролю за установленими міжповірочними інтервалами, проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) квартирних засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що належать споживачам - фізичним особам, згідно ст. ч. 3 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», п.п. 2 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, покладено, саме на виконавця цих житлово-комунальних послуг.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: