Справа № 22ц-946/10 Головуючий у І інстанції
Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .
Категорія 23.03.2010
УХВАЛА
Іменем України
23 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних шршнк Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого: судді Дьоміної О.О., суддів: Малорода О.І., Коцюрби О.П. при секретарі: Мацевичі О.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 міської ради на рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 міської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2, третя особа Інспежща державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про знесення самовільного будівництва, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання права власності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
Позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_5 та знаходиться в м. Боярка, вул. Хрещатик, 27, остання здійснює прибудову до жилого будинку розмірами 4,5 х 2,3 м, а в висоту будівництво сягає майже 1,5 м без погодження проекту забудови та отримання відповідних дозволів на виконання будівельних робіт. Також на цій земельній ділянці ОСОБА_5 розмістила без належних дозволів гараж розміром 9,2 х 4,0м.
Оскільки дані роботи проведені без отримання належних дозволів, з порушенням будівельних норм та правил, тому вони є самочинними і міська рада набула право на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва. Просив суд визнати прибудову до жилого будинку розміром 4,5x2,3м, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Хрещатик, 47/1, належній ОСОБА_5 - самочинним будівництвом; зобов’язати ОСОБА_5 знести за свій рахунок самочинно збудовану споруду, а саме: прибудову до жилого будинку розміром 4,5x2,3м та металевий гараж розміром 9,2x4,0, розташованих за адресою: Київська область Києво- Святошинський район, м. Боярка, вул. Хрещатик, 47/1.
Відповідач ОСОБА_5 подала зустрічний позов. Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка. На своїй ділянці вона за власний рахунок збудувала гаражний бокс розміром 9,2x4,Ом, при цьому нею дотримано відстані від гаража до сусідніх житлових будинків. Тому' просила суд визнати за нею право власності на гаражний бокс, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка. Хрещатик, 47/1.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 рудня 2009 року позов ОСОБА_1 міської ради Києво-Святошинського району київської області до ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_5 за свої кошти та своїми силами знести самовільно встановлений гараж розміром 9,2x4.0. шо знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0269 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. К.Маркса, 47, яка надана ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
У решті позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання права власності відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 міська рада просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому' статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,0269 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. К.Маркса, 47, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
На неодноразові заяви ОСОБА_6, виконком ОСОБА_1 міської ради попереджав ОСОБА_5 про відповідальність за порушення ст. 25 Закону України «Про основи містобудування» та ст. 376 ЦК України, що підтверджується листом ради №тЗ/49-971.2 від 18 травня 2009 року та заявами ОСОБА_6 від 12 травня і 28 травня 2009 року.
З листа відділу державного пожежного нагляду Києво-Святошинського району ГУ МНС України в Київській області №860 від 03 липня 2009 року вбачається, що при обстеженні встановлено, що за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 47/1 ОСОБА_5 встановлено гараж з порушенням протипожежних норм відносно гаражу ОСОБА_6 (позиція д технічного паспорту інвентарний номер 58 реєстровий номер 1138/1303), відстань повинна становити не менше 8 метрів згідно вимог ДБН 360-92**, дод. 3.1 таблиця 1.
З листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №7/10-1515 від27 липня 2009 року встановлено, що ОСОБА_5 побудувала гараж та житлову прибудову самочинно, без отримання дозволу інспекції ДАБК та оформлення технічної документації. Дані дії порушують ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» та п.3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
За вчинене правопорушення Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у Київській області ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч.З ст. 96 КУпАП (постанова про накладення штрафу від 15 липня 2009року№1792).
З листа № 4813 від 26 листопада 2009 року Києво-Святоішшської районної санітарно-епідеміологічної станції вбачається, що ОСОБА_5 на власній ділянці побудувала гаражний бокс безпосередньо на межі із сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_6 Нормований санітарний розрив - 10 метрів по відношенню до житлових приміщень ОСОБА_6 - витриманий. Вказано також, що в майбутньому ОСОБА_5
буде позбавлена можливості обслуговувати їх, тобто утримувати в належному технічному стані, так як відсутня можливість доступу зі сторони власної земельної ділянки.
Задовольняючи позов частково суд послався на те, що відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила самочинне будівництво, знести за її рахунок.
Відповідно до ст. 8 Закону України „Про основи містобудування" державне регулювання у сфері містобудування полягає у проведенні комплексної державної експертизи проектів конкретних об'єктів.
При будівництві гаражу ОСОБА_5 дозволів та висновків не отримувала, при будівництві порушила протипожежні вимоги, не виготовлювала технічну документацію.
Суд зазначив, що позивачем надано достатньо доказів, що відповідачем по справі було проведено встановлення гаражу з істотним порушенням вимог закону, та встановлення гаражу по межі із сусідньою земельною ділянкою порушує права ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тому вважав що позовні зимоги про знесення гаражу підлягають задоволенню.
Разом з тим суд вважав, що позивач не надав суду достатньо доказів того, діо будівництво прибудови проведено з істотним порушенням будівельних, протипожежних, санітарно-епідеміологічних норм, та цією прибудовою порушуються права інших осіб, тому в цій частині позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд послався на те, що і-пповідно до ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво ггтухомого майна, не набуває права власності на нього.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за зим право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо де не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене зегухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом =педбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності никає з моменту його прийняття до експлуатації.
За ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» забороняється - луатація об'єктів не прийнятих у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 30-1 Закону України «Про планування та забудову територій»
при йняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на иставісертифікату відповідності, який видається інспекціями державного
З листа № 4813 від 26 листопада 2009 року Києво-Святошинської районної санітарно-епідеміологічної станції вбачається, що ОСОБА_5 на власній ділянці побудувала гаражний бокс безпосередньо на межі із сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_6 Нормований санітарний розрив - 10 метрів по відношенню до житлових приміщень ОСОБА_6 - витриманий. Вказано також, що в майбутньому ОСОБА_5 буде позбавлена можливості обслуговувати їх, тобто утримувати в належному технічному стані, так як відсутня можливість доступу зі сторони власної земельної ділянки.
Задовольняючи позов частково суд послався на те, що відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила самочинне будівництво, знести за її рахунок.
Відповідно до ст. 8 Закону України „Про основи містобудування" державне регулювання у сфері містобудування полягає у проведенні комплексної державної експертизи проектів конкретних об'єктів.
При будівництві гаражу ОСОБА_5 дозволів та висновків не отримувала, при будівництві порушила протипожежні вимоги, не виготовлювала технічну документацію.
Суд зазначив, що позивачем надано достатньо доказів, що відповідачем по справі було проведено встановлення гаражу з істотним порушенням вимог закону, та встановлення гаражу по межі із сусідньою земельною ділянкою порушує права ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тому вважав що позовні зимоги про знесення гаражу підлягають задоволенню.
Разом з тим суд вважав, що позивач не надав суду достатньо доказів того, їло будівництво прибудови проведено з істотним порушенням будівельних, протипожежних, санітарно-епідеміологічних норм, та цією прибудовою порушуються права інших осіб, тому в цій частині позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд послався на те, що з оповідно до ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за їлч право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо де не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене дегухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту жзершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом редбачено прийняття нерухомого .майна в експлуатацію, право власності -никає з моменту його прийняття до експлуатації.
За ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» забороняється нлуатація об'єктів не прийнятих у встановленому законодавством порядку. Згідно ст. 30-1 Закону України «Про планування та забудову територій» іейняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на птаві сертифікату відповідності, який видається інспекціями державного
архітектурно-будівельцого контролю. '
За ст. 26 Закону України № 2780-ХП від 16 листопада 1992 року „Про основи містобудування" спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
За загальним правилом, передбачене ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд вважав, що при зверненні до суду з позовом про визнання права на самочинне будівництво ОСОБА_5 не надано підтверджень, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з врахуванням обставин справи, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та вимог закону
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не вирішено питання про знесення прибудови, яка побудована з істотними порушеннями будівельних норм не підтверджені належними доказами.
Крім цього, у судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка пояснила, що вона змушена була звести навіс, а не прибудову як зазначають позивачі, оскільки з даху будинку позивачів на її будинок стікає вода, що призводить до його руйнування і з цього приводу вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, так як її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 міської ради - відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді