Галицький районний суд Івано–Франківської області

77100, Івано–Франківська область, м. Галич, вул. Караїмська, 10, тел. 2-30 –07, 2–13–71, e-mail: inbox@gl.if.court.gov.u

Справа № 2-852/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року м. Галич

Галицький районний суд Івано –Франківської області в складі:

в складі: головуючого судді Клюба В.В.

секретарів Борисевич Н. В., Михайлишин М. Я.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Бовшівської сільської ради Галицького району про визнання недійсним свідоцтва про право власності, Державного акта на право власності на земельну ділянку, та визнання права власності на нерухоме майно і земельну ділянку, -

установив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і просить визнати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 06 грудня 2010 року Бовшівською сільською радою Галицького району на право власності ОСОБА_2 на садовий будинок №133 в урочищі ОСОБА_4 у с. Бовшів Галицького району Івано –Франківської області, вартістю 16 157 гривень та Державний акт на право власності на земельну ділянку №133 для ведення садівництва в урочищі ОСОБА_4 у с. Бовшів Галицького району Івано –Франківської області Серії ЯЕ №847810, вданий 15 лютого 2008 року недійсними.

Крім цього просить визнати за нею право власності на садовий будинок №133 в урочищі ОСОБА_4 у с. Бовшів Галицького району Івано –Франківської області, вартістю 16 157 гривень та земельну ділянку для ведення садівництва №133 в урочищі ОСОБА_4 у с. Бовшів Галицького району Івано –Франківської області, вартістю 4 219 гривень 80 коп..

ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що перебувала із ОСОБА_3 (відповідачем по справі) у зареєстрованому шлюбі і за час спільного проживання вони придбали у спільну сумісну власність (набули права) нерухоме майно в тому числі і спірний садовий будинок в садовому кооперативі за №133 в урочищі «ОСОБА_4 гора»у с. Бовшів Галицького району. Цей будинок був споруджений за час шлюбу. Тобто на час розірвання шлюбу він був уже споруджений, про що свідчить розписка відповідача. Після розлучення вона постійно користувалася будинком і земельною ділянкою. У 2011 році вона повідомила ОСОБА_3 про те, що має намір оформити право власності на садовий будинок та земельну ділянку і дізналася від нього, що право користування було переоформлено на доньку ОСОБА_2 (відповідача по справі). Вважає, що такі дії відповідача ОСОБА_3 є неправомірними і порушують її право співвласника. Так як відповідач ОСОБА_3 фактично відмовився від свого права на спірне майно, спрявши оформленню права на нього за відповідачем ОСОБА_2, вона має право вимагати оформлення за нею права власності на майно в цілому. Про порушення свого права їй стало відомо у 2011 році, тому вона не пропустила строк давності звернення до суду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала і пояснила, що нею разом з відповідачем за час спільного проживання було придбано квартиру, які вона залишила відповідачу, а також на земельній ділянці, виділеній відповідачу, споруджено садовий будинок. Будинок було споруджено станом на 1990 рік і з того часу будинок використовувався нею. В судовому порядку вони поділ майна не проводили, оскільки досягли домовленості з приводу користування майном. Тому вона і використовувала садовий будинок. Проте у травні 2011 року, коли вона хотіла оформити свої права на будинок, дізналася, що земельна ділянка переписана на відповідача ОСОБА_2, які і отримала свідоцтво про право власності на будинок. Такими діями відповідачів було фактично позбавлено її права на частку у спільній сумісній власності. Так як відповідач ОСОБА_3 вчинив дії, які свідчать про відмову від майна і в судовому засіданні визнав, позовом, погодившись на визнання за нею права власності на спірне майно, просить позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, хоча були повідомлені про час та місце судового засідання у визначеному законом порядку. Також не направила представника Бовшівська сільська рада. При цьому в с удовому засіданні 16 листопада 2011 року відповідач ОСОБА_3 погодився з позовними вимогами, про що подав суду заяву.

Бовшівська сільська рада Галицького району надіслала відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_3 працював на Бурштинській ТЕС і отримав дачну земельну ділянку в садівничому товариства «Енергетик». При видачі свідоцтва про право власності сільською радою було взято до уваги державний акт на землю на ім’я ОСОБА_2. При цьому сільська рада вважає, що спільне майно не може належати одній Вітер О І., а повинно бути розділено між подружжям.

Заслухавши в судовому засіданні доводи позивача та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого відповідач ОСОБА_3 отримав в садівничому товаристві «Енергетик»земельну ділянку і на вказаній земельній ділянці сторонами було споруджено садовий будинок. Після розірвання шлюбу сторони дійшли згоди, що позивач буде володіти спірним будинком і земельною ділянкою. Проте в подальшому відповідач ОСОБА_3 переоформив документи на земельну ділянку на відповідача ОСОБА_2, яка оформила свої права на земельну ділянку в порядку отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0541 гектара вартістю 4 219 гривень 80 коп.. Також нею було отримано у Бовшівській сільській раді свідоцтво про право власності на садовий будинок, вартістю 16 157 гривень.

Наведені факти підтверджуються в судовому засіданні: поясненням позивача та доводами відповідача ОСОБА_3; Свідоцтвами про укладення шлюбу серії І – НМ №387724 від 16 травня 1991 року та про розірвання шлюбу серії І –НМ №399691 від 30 квітня 1991 року; Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 06 грудня 2010 року Бовшівською сільською радою на ім’я ОСОБА_2 та витягом про державну реєстрацію прав; розпискою відповідача ОСОБА_3 від 01 січня 1990 року; Державним актом на право приватної власності на землю Серії ЯЕ №847810, виданим 15 лютого 2008 року; Технічним паспортом на садовий будинок в урочищі «ОСОБА_4 гора»№133 с. Бовшів Галицького району; Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07 грудня 2010 року; Технічною документацією по видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2.

Згідно ст. ст. 60, 65 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю і подружжя розпоряджається цією власністю за взаємною згодою. Відповідно до ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності. Порядок розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, визначений також ст. 369 ЦК України. В даному випадку садовий будинок збудовано позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 щза час шлюбу і тому повинен належати їм на праві спільної сумісної власності. При цьому права співвласників на садовий будинок не оспорюються.

Проте ОСОБА_3 без згоди позивача, передавши право користування земельною ділянкою для ведення садівництва відповідачу ОСОБА_2, сприяв їй у отриманні правовстановлюючих документів на земельну ділянку та споруджений подружжям садовий будинок, оскільки ОСОБА_2, будучи користувачем земельної ділянки, отримала її у приватну власність шляхом безоплатної приватизації, а Бовшівська сільська рада при видачі свідоцтва про право власності виходила із правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Тобто в даному випадку внаслідок видачі свідоцтва про право власності відповідача ОСОБА_2 на садовий будинок порушено право позивача на частку у спільної сумісній власності. Тому вказане свідоцтво слід визнати недійсним, а оскільки учасники спільної сумісної власності дійшли згоди щодо права на спірне майно (відповідач ОСОБА_3 погодився з вимогами позивача) за позивачем слід визнати право власності на садовий будинок відповідно до ст. ст. 69, 70 Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки з дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права. В даному випадку доводи позивача щодо отримання інформації про порушення її права як співвласника майна не спростовані. Тому суд вважає, що нею пред’явлено вимогу про захист порушеного права у визначений законом строк.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України до власника будівлі або споруди переходить право власності на земельну ділянку без зміни цільового призначення на частину ділянки, яка зайнята будівлею та на земельну ділянку, яка необхідна для її обслуговування. Оскільки позивач погодилася на перехід до неї права власності на земельну ділянку на підставі оформленої технічної документації та згідно кадастрового плану, за позивачем слід визнати право власності на земельну ділянку.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 60, 65, 68, 69, 70, 72 Сімейного кодексу України, ст. ст. 120, 121 Земельного кодексу України та керуючись ст. ст. 209, 213 –215, 223 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 06 грудня 2010 року Бовшівською сільською радою Галицького району на право власності ОСОБА_2 на садовий будинок №133 в урочищі ОСОБА_4 у с. Бовшів Галицького району Івано –Франківської області, вартістю 16 157 гривень та Державний акт на право власності на земельну ділянку №133 для ведення садівництва в урочищі ОСОБА_4 у с. Бовшів Галицького району Івано –Франківської області Серії ЯЕ №847810, вданий 15 лютого 2008 року недійсними.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок №133 в урочищі ОСОБА_4 у с. Бовшів Галицького району Івано –Франківської області, вартістю 16 157 гривень та земельну ділянку для ведення садівництва №133 в урочищі ОСОБА_4 у с. Бовшів Галицького району Івано –Франківської області, вартістю 4 219 гривень 80 коп..

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано –Франківської області протягом десяти днів з часу проголошення рішення через Галицький районний суд.

Головуючий: