КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.05.2009                                                                                           № 42/5

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Попікової  О.В.

 при секретарі:           Бабенко Т.І.

 За участю представників:

 від позивача - Габрись О.В. – представник, дов. № 15/04/09 від 15.04.2009;

 від відповідача - Філатова О.Б. – представник, дов. б/н від 09.01.2009;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009

 у справі № 42/5 (суддя Паламар П.І.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс"

              

             

 про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 1178856,14 грн.

 Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі №42/5 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 165 277,12 грн. боргу, 1 508,78 грн. три проценти річних з простроченої суми, 12 070,24 грн. пені, 11 788,56 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що доказів належного виконання зобов’язання по оплаті за спірним договором відповідачем суду не надано; доводи відповідача щодо передачі йому позивачем необумовленого договором товару є безпідставними, оскільки придбаний ним бензин А-76 і є нафтопродуктом, що відповідає предмету укладеного договору; товарно-супровідні документи, за якими проводилось приймання-передача нафтопродуктів, підписані уповноваженими представниками відповідача, тому посилання на недоведеність факту передачі товару за договором у заявленому обсязі є безпідставним.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі № 42/5 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що судом першої інстанції не з’ясовано чи мали відношення поставки бензину А-76 до спірного договору поставки нафтопродуктів від 22.10.2008, оскільки поставки бензину А-76 зазначеним договором не передбачені і відбувались за його межами та є окремими господарськими операціями; позивач порушив правила об'єднання вимог, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на спірному договорі поставки, отже приєднувати вимоги, пов’язані з бензином А-76, до спірного договору у позивача не було ніяких підстав.

Заявник вказує на те, що ним сплачено позивачеві 868 136 грн. за поставлені нафтопродукти виключно за спірним договором, а не за поставки бензину А-76, тобто фактично заборгованість по договору менша ніж стверджує позивач; судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до рахунку-фактури № 665 від 12.11.2008, видаткової накладної № 1087-11 позивач зобов’язаний був поставити дизельне пальне у кількості 35 415 літрів, однак, як вбачається із довіреності ЯПВ № 864308 від 12.11.2008, представник відповідача отримав дизельне пальне у кількості 34 515 літрів, що на 5 372,72 грн. менше, ніж у розрахунку позивача; приймаючи рішення про стягнення з відповідача 12 070,24 грн. пені, судом першої інстанції не застосовано ст.ст. 530, 547 ЦК України, що призвело до порушення норм матеріального права, оскільки застосовано строки оплати та відповідальність, передбачені спірним договором, до поставок бензину А-76, які є окремими господарськими операціями і не регулюються спірним договором поставки.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу паливно мастильних матеріалів на суму 1 165 277,12 грн., 12 070,24 грн. пені, 1 508,78 грн. штрафних санкцій відповідно до ст. 214 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 61/КП від 22.10.2008 на поставку нафтопродуктів, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором продавець, зобов’язався поставити відповідачу, за договором покупцю, а останній зобов’язався оплатити та прийняти світлі нафтопродукти (дизельне паливо, бензин А-80 та АИ-95), далі по тексту "Товар".

Заявою від 28.01.2009, поданою у порядку ст. 22 ГПК України, позивачем уточнено підставу стягнення, як ним вказано, штрафної санкції, на ст. 625 ЦК України.

Згідно із п. 2.2 договору від 22.10.2008 кількість, остаточна ціна товару визначається рахунком-фактурою позивача та підтверджується видатковою накладною.

Позивач на підставі договору від 22.10.2008, відповідно до замовлень відповідача, передав останньому товар загальною вартістю 2 033 413,12 грн.

Факт виконання позивачем умов договору від 22.10.2008 та факт отримання повноважним представником відповідача поставленого позивачем товару підтверджується видатковими накладними від 23.10.2008 за № 895-10, № 896-10, від 27.10.2008 за № 924-10, від 29.10.2008 за № 961-10, № 962-10, № 963-10, від 07.11.2008 за № 1040-11, № 1041-11, № 1042-11, від 12.11.2008 за № 1085-11, № 1086-11, № 1087-11, від 14.11.2008 за № 1130-11, від 18.11.2008 за № 1153-11, від 21.11.2008 за № 1185-11, від 25.11.2008 за № 1204-11, від 01.12.2008 за № 1260-12, від 02.12.2008 за № 1270-12 та довіреностями (серії ЯПВ) № 864272 від 23.10.2008, № 864287 від 29.10.2008, № 864308 від 12.11.2008, № 864303 від 07.11.2008, № 864315 від 14.11.2008, № 864321 від 20.11.2008, № 864333 від 01.12.2008, виданими на ім'я Верещак О.В.

У зазначених вище видаткових накладних відображені суми вартості переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.4 договору від 22.10.2008 сторони погодили умову про те, що відповідач зобов’язаний здійснити 100% оплату товару протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження товару позивачем.

Відповідач частково сплатив позивачу заборгованість за переданий товар, всього у розмірі 868 136,00 грн., докази здійснення відповідачем оплати решти одержаних товарів, відсутні.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар становить 1 165 277,12 грн.

В позовній заяві позивач позовні вимоги про стягнення пені обгрунтовує умовами п.п. 5.2 договору від 22.10.2008.

Зазначеним пунктом договору від 22.10.2008 сторони погодили, що у випадку ненадходження від відповідача повної оплати за відвантажений товар протягом строку, передбаченого п. 2.4 даного договору, позивач має право нарахувати, а відповідач зобов’язаний сплатити неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною господарських зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

 Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою; договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строку оплати за переданий товар, встановленого в п. 2.4 договору від 22.10.2008.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 165 277,12 грн. основного боргу, 1 508,78 грн. 3% річних, 12 070,24 грн. пені є такими, що відповідають вимогам ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України, умовам договору від 22.10.2008 та підтверджені матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, встановлено, що підставою для   бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які  фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Зазначеними первинними документами, які засвідчують передання-прийняття товару у даній справі є видаткові накладні.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.  

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996, № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

 Отже, належним доказом кількості та вартості переданого товару є саме видаткова накладна, а не довіреність, видана представнику відповідача.

 Як вбачається із видаткової накладної № 1087-11 позивач передав, а відповідач через свого представника одержав 35 415 л дизельного палива.

 Згідно із ч. 3 ст. 180 ГК України при  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

 В п.п. 1.1, 2.2, договору від 22.10.2008 сторони передбачили, що поставці підлягають світлі нафтопродукти (дизельне паливо, бензин А-80 і АІ 95), кількість та ціна яких визначається рахунком-фактурою та підтверджується видатковою накладною.

Як вбачається із замовлень відповідача (а.с. 11, 19, 24, 29, 45), останнім надавались замовлення за таким переліком світлих нафтопродуктів: бензин А 76, А-95, дизельне пальне.

 Відповідно позивачем виставлялись рахунки-фактури за № 566 від 23.10.2008, № 567 від 23.10.2008, № 568 від 23.10.2008, № 587 від 28.10.2008, № 641 від 06.11.2008, № 642 від 06.11.2008, № 643 від 06.11.2008, № 665 від 12.11.2008, № 978 від 14.11.2008, № 696 від 20.11.2008, № 719 від 25.11.2008, № 747 від 01.12.2008 та за видатковими накладними відповідачем одержано від позивача світлі нафтопродукти, у тому числі бензин А-76 за видатковими накладними № 896-10 від 23.10.2008, № 961-10 від 29.10.2008, № 1041-11 від 07.11.2008, № 1085-11 від 12.11.2008, № 1086-11 від 12.11.2008, № 747 від 01.12.2008, 1270-12 від 02.12.2008.

 В акті звірки взаємних розрахунків згідно з договором № 61/КП від 22.10.2008 станом на 18.12.2008  (а.с. 10) сторони відобразили передання-прийняття усіх світлих нафтопродуктів, у тому числі і бензин А-76.

Таким чином у договорі від 22.10.2008 визначальною конкретною ознакою щодо предмету договору є лише найменування товару: "Світлі нафтопродукти", а не види бензину, що і підтверджено сторонами в процесі виконання договору.

Із матеріалів справи не вбачається та відповідачем згідно зі ст. 33 ГПК України не доведено укладення між сторонами іншої угоди на поставку нафтопродуктів, крім договору № 61/КП від 22.10.2008, також існування іншого договору не випливає і з вищезазначених замовлень відповідача на відвантаження паливно-мастильних матеріалів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі №42/5 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.          Справу № 42/5 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Попікова  О.В.

 20.05.09 (відправлено)