ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.09           Справа № 14/190-09.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транслегіон”, м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ромни

про стягнення 34191 грн. 04 коп.

                                                                                         Суддя Миропольський С.О.

Представники:

Від позивача: не з‘явився.

Від відповідача: не з‘явився.

У засіданні брала участь секретар судового засідання Міщенко Т.М.

СУТЬ СПОРУ: Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 34191 грн. 04 коп., з яких: 17654 грн. 39 коп. основного боргу, 2454 грн. 46 коп. пені, 13706 грн. 66 коп. штрафу, 375 грн. 53 коп. – 3% річних, нараховані у зв‘язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами контракту №30/07 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2008 р., а також судові витрат по справі.

Представник позивача в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,  тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з‘явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 30.07.2008р. був укладений контракт на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 30/07 у відповідності до п. 6.2. контракту на загальну суму 300000 грн. 00 коп.

За умовами зазначеного контракту позивач був зобов‘язаний здійснювати на підставі поданих відповідачем заявок перевезення вантажів на внутрідержавному та міжнародному сполученні.

Як зазначає позивач в підтвердження своєї позиції по справі ним в період з липня по серпень 2008 року відповідно до поданої заявки № 1 надано відповідачу послуги перевезення вантажу на загальну суму 17654 грн. 39 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання по контракту виконав в повному обсязі, але відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг, тому станом на день розгляду справи заборгованість відповідача з урахуванням часткової сплати складає 17654 грн. 39 коп.         

Як вбачається з матеріалів справи позивач направляв відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість, які частково виконанні відповідачем.   

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

У відповідності до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Крім того відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до умов контракту, а саме п.п. 4.14, 4.16 у випадку затримки сплати наданих позивачем послуг відповідач сплачує позивачу за несплату протягом 90 календарних днів з моменту підписання актів прийомки-передачі послуг штраф у розмірі 0,3% від вартості несплачених послуг за кожен календарний день затримки платежу, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу за прострочення оплати більш ніж 90 діб в сумі 13706 грн. 66 коп. правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на свою користь пені у відповідності до п. 4.14 контракту в сумі 2454 грн. 46 коп., які необґрунтовані, безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного: частина 1 статті 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що за прострочку виконання зобов’язання до відповідача застосовано інший вид забезпечення виконання зобов‘язання –стягнення штрафу.

Вказана правова позиція також міститься в постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2007р. по справі №13/710-06, в якій  зокрема зазначається наступне:

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Тому позовні вимоги в частині 2454 грн. 66 коп. коп. пені задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 375 грн. 53 коп. –3% річних  за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транслегіон” (43024, м. Луцьк, пр-т Відродження, 51, код 34214512) 17654 грн. 39 коп. основного боргу, 13706 грн. 66 коп. штрафу,  375 грн. 53 коп. 3% річних, 320 грн. 23 коп. витрат по держмиту, 290 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.