ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2007 р. Справа № 14/2266
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О
суддів: Зарудяної Л.О.
Ляхевич А.А.
при секретарі Кравчук Н.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сільгоспопт", м.Хмельницький
на рішення Господарського суду Хмельницької області
від "13" червня 2006 р. у справі № 14/2266 (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Дочірнього підприємства "Райз-Агротрейд", с.Копистин Хмельницького району Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сільгоспопт", смт.Вовковинці Деражнянського району
про вилучення 70,064 тонни ріпаку технічного вартістю 70064грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2006р. у справі №14/2266 позов Дочірнього підприємства "Райз-Агротрейд", с.Копистин Хмельницького району Хмельницької області задоволено. Вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сільгоспопт", смт. Вовковинці Деражнянського району та передано позивачу ріпак технічний в кількості 47,334 тони на загальну суму 47334,00грн. Цим же рішенням стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Сільгоспопт" на користь ДП "Райз-Агротрейд" 473,34грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ Агрофірма "Сільгоспопт" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 13.06.2006р. та прийняти нове рішення про відмову в позові. При цьому, відповідач посилається на невірне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні фактичним обставинам справи, а саме:
- у зв’язку з несвоєчасним повідомленням відповідача про дату слухання справи, представник відповідача не мав змоги бути присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи, наводити свої аргументи та заперечення щодо заявлених позовних вимог;
- судом не було враховано, що відповідно до п. 6.4 договору зберігання від 15.07.2005р., з наступного дня після закінчення строку зберігання (після 1 травня 2006р.), за відсутності додаткової угоди про продовження термінів зберігання, зерно переходить у власність виконавця по заставним цінам;
- довідка про відсутність у відповідача на складі ріпаку, на яку в оскаржуваному рішенні посилається суд, датована 7 червня 2006р. Вказана довідка не свідчить про відмову відповідача від повернення позивачу зерна, оскільки відповідно до п. 6.4 договору після 1 травня 2006р. зерно перейшло у власність виконавця за договором (відповідача);
- оскільки між сторонами була відсутня передбачена п. 6.2 договору письмова додаткова угода про продовження терміну зберігання товару після 1 травня 2006 року, то з 2 травня 2006 року зазначене у договорі зерно ріпаку перейшло у власність відповідача, а тому відсутність, станом на 07.06.2006р., зерна на складі відповідача не є доказом порушення відповідачем умов договору зберігання зерна та прав позивача;
- місцевий господарський суд не врахував тієї обставини, що відповідно до п. 4.2 договору замовник (відповідач) зобов’язаний своєчасно здійснювати розрахунки за надані виконавцем послуги, пов’язані із зберіганням товару. На момент закінчення терміну дії договору – 1 травня 2006 року, як і на час розгляду справи в суді, позивач заборгував відповідачу в якості оплати 1332,65грн. Пункт 4.3 договору передбачає, що відвантаження товару проводиться тільки після повного розрахунку з виконавцем. У зв’язку з цим, відповідач, до моменту погашення заборгованості за надані послуги, не зобов’язаний відвантажувати позивачу передане на зберігання зерно, згідно умов договору від 15.07.2005р.
В засідання апеляційного господарського суду представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, і це підтверджується реєстрами рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від _21.11.2006р. від 09.01.2007р. та враховуючи приписи ст. 101 ГПК України, колегія суддів розглядає справу за наявними у справі матеріалами без участі представників сторін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ Агрофірма «Сільгоспопт» підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
15.07.2005р. між Філією «Комаровецьке ХПП» Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Сільгоспопт» (виконавець) та Дочірнім підприємством «Райз-Агротрейд» (замовник) був укладений договір №6 на надання послуг по прийманню, сушінню, очищенню та відвантаженню сільськогосподарської продукції (а.с. 19-20).
Згідно з п. 1.1 договору від 15.07.2005р. замовник зобов’язався передати зерно (товар), а виконавець виконати послуги по прийманню, очищенню, сушінню, зберіганню та відвантаженню товару на умовах, визначених цим договором та довести якість товару до показників, згідно відповідних ДСТУ на зерно. Кількість товару, відповідно до п. 1.2 договору становить 1000,00тон.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник зобов’язався здійснити доставку товару на склад виконавця власним транспортом за свій рахунок.
На виконання умов договору, в період з 19.07.2005р. по 16.08.2005р. філія «Комаровецьке ХПП» ТОВ «Сільгоспопт» прийняла на зберігання від ДП «Райз-Агротрейд» 391,589 тонн ріпаку, про що свідчать складські квитанції на зерно № № 2-6, №11 (а.с. 22-24).
Згідно з актом взаємо звірки наявності сільськогосподарської продукції між ДП «Райз-Агротрейд» та філією «Комаровецьке ХПП» ТОВ «Сільгоспопт», станом на 29.12.2005р., на зберіганні знаходиться 32,732 тонни ріпаку технічного (а.с.21).
Нормою ч. 1 ст. 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Пунктом 6.1 договору від 15.07.2005р. строк зберігання встановлений до 01.05.2006р.
Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Позивач в позовній заяві посилався на те, що у січні 2006р. ДП «Райз-Агротрейд» зверталось до відповідача з вимогою про повернення ріпаку технічного, який знаходився на зберіганні у відповідача. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про направлення відповідачем в січні 2006р. вимоги ТОВ «Агрофірма «Сільгоспопт» про повернення ріпаку.
Крім того, ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.12.2006р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.02.2006р. та зобов’язано позивача подати, у тому числі, докази звернення до ТОВ «Сільгоспопт» у січні 2006р. з вимогою про повернення ріпаку технічного. Проте, позивач вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 20.02.2006р. не виконав, про причини неподання витребуваних доказів апеляційний господарський суд не повідомив.
Таким чином, в період дії договору, позивач не звертався до ТОВ «Агрофірма «Сільгоспопт» з вимогою про повернення товару, який знаходився на зберіганні відповідача.
Згідно з п. 6.2 договору зберігання товару понад строк, встановлений даним договором можливе тільки за взаємною згодою сторін, що оформляється в письмовій формі додатковою угодою до цього договору.
В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткової угоди до договору від 15.07.2005р. щодо зберігання товару понад встановлений строк, тобто після 02.05.2006р.
У відповідності з п. 6.4 договору від 15.07.2005р., з наступного дня після закінчення строку зберігання, за відсутності додаткової угоди про продовження термінів зберігання, зерно переходить у власність виконавця по заставним цінам.
Таким чином, з 02.05.2006р. право власності на зерно ріпаку технічного в кількості 23,667тонн на загальну суму 23667грн. перейшло до ТОВ Агрофірми «Сільгоспопт».
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З довідки відповідача від 07.06.2006р. вбачається, що станом на 01.06.2006р., у ТОВ Агрофірма «Сільгоспопт» зерно ріпаку в кількості 23,667 тонн на суму 23667,00грн. відсутнє (а.с. 45).
В засіданні господарського суду 01.06.2006р., позивач уточнив свої вимоги та просив вилучити у відповідача на користь позивача 23,667 тонни ріпаку технічного, вартістю 23667грн. посилаючись на те, що відповідач частково викупив ріпак в кількості 11364кг на суму 12000грн. Крім цього, позивач просив вилучити у відповідача 23,667 тонн ріпаку технічного вартістю 23667грн. в якості штрафних санкцій за невиконання договірних зобов’язань (а.с. 42).
Оскільки відповідач з 02.05.2006р. набув право власності на передане на зберігання зерно ріпаку технічного, то у позивача відсутні будь-які правові підстави для пред'явлення вимоги про вилучення у відповідача 23,667 тонн ріпаку.
Відповідно до вимог п. 6.4 договору від 15.07.2005р., позивач набув право вимагати оплати відповідачем зерна ріпаку технічного, яке перейшло у власність відповідача по заставним цінам. Такої вимоги позивачем в позовній заяві не заявлялось.
Неправомірними є, також, вимоги позивача про вилучення у відповідача 23,667 тонн ріпаку в якості штрафних санкцій.
Передбачені п. 8.2 договору від 15.07.2005р. санкції за неналежне збереження товару, можуть бути застосовані до відповідача лише протягом строку дії договору, оскільки після цього строку, майно, що знаходилось на зберіганні перейшло у власність відповідача.
Зазначені обставини не були враховані місцевим господарським судом при прийнятті рішення.
В письмовому поясненні, яке надійшло до Житомирського апеляційного господарського суду 05.02.2007р., ТОВ Агрофірма «Сільгоспопт» вказує на те, що в період з серпня по грудень 2006 року ним продано позивачу 21,368 тонн ріпаку на суму 21662,94грн. в рахунок за надані товари та послуги. В зв’язку з цим, протоколом №39 від 20.12.2006р. були узгоджені всі питання по погашенню кредиторської заборгованості між підприємствами. Однак, узгодження питань по погашенню кредиторської заборгованості між підприємствами після прийнятого 13.06.2006р. господарським судом рішення не може впливати на законність та обґрунтованість судового акту місцевого господарського суду. Після узгодження сторонами питань погашення заборгованості, відповідач не подав до апеляційного господарського суду заяву про відмову від апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Сільгоспопт», м.Хмельницький підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2006р. у справі №14/2266 має бути скасовано. Апеляційним господарським судом приймається нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Сільгоспопт», м.Хмельницький задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2006р. у справі №14/2266 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
3. Справу №14/2266 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя: Вечірко І.О
судді:
Зарудяна Л.О.
Ляхевич А.А.
Віддрук. 5 прим.
1 - до справи,
2 - ТОВ "Агрофірма "Сільгоспопт" (на адресу, зазн. в апел. скарзі),
3 - ТОВ "Агрофірма "Сільгоспопт" (на адр., зазн. в поз. заяві),
4 - позивачу.
5 - в наряд