ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 липня 2006 р. |
№ 19/1 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Краматорську, м. Краматорськ Донецької області,
на рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2006
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006
зі справи № 19/1
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Краматорську (далі -Відділення)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Маріупольська автобаза” (далі -Товариство), м. Маріуполь Донецької області,
про стягнення 10 840,78 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Відділення звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства 10 840,78 грн. у порядку регресу на підставі статей 1161, 1191, 1172 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Заявою від 13.02.2006 № 01-05/487 позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з Товариства 10 895,10 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2006 (суддя Дучал Н.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 (колегія суддів у складі: Українська Р.М. -головуючий суддя, судді Калантай М.В., Кондратьєва С.І.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано тим, що відносини між сторонами виникли із зобов'язань з загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що відповідно до частини другої статті 1 ЦК України виключає можливість застосування до них норм цього Кодексу, оскільки зазначені відносини не є цивільно-правовими.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів, та просило скаргу залишити без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 13.08.2002 з працівником закритого акціонерного товариства “Інвестиційний дім Астрон” (далі -ЗАТ “Астрон”) ОСОБА_1 стався нещасний випадок у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якого йому заподіяно тілесні пошкодження, про що складено акт НОМЕР_1 про нещасний випадок на виробництві, підписаний без заперечень членами та головою комісії;
- нещасний випадок стався внаслідок зіткнення автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_1 (державний номер НОМЕР_2) під керування працівника ЗАТ “Астрон” з автопоїздом ІНФОРМАЦІЯ_2(державний номер НОМЕР_3, причеп НОМЕР_4) під керуванням працівника Товариства ОСОБА_2;
- нещасний випадок з ОСОБА_1 стався з вини працівника Товариства ОСОБА_2, що встановлено вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 08.04.2003, яким ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 266 Кримінального кодексу України;
- за висновками МСЕК НОМЕР_5 ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності;
- на підставі акта НОМЕР_1 про нещасний випадок на виробництві та згідно з постановами Відділення НОМЕР_6,НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 та НОМЕР_11 потерпілому ОСОБА_1 виплачено одноразову страхову допомогу в сумі 7 325,50 грн. та призначено щомісячні страхові виплати, загальна сума яких за період з 23.12.2002 по 01.12.2005 становить 3 515,28 грн.;
- Товариство як роботодавець водія, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду (у якій постраждав громадянин ОСОБА_1), зареєстровано в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -Фонд) та сплачує страхові внески.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати Відділення, які виникли внаслідок здійснення останнім відповідно до Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі -Закон № 1105) страхових виплат застрахованій особі.
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону № 1105 визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону № 1105 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону № 1105 потерпілий ОСОБА_1 є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем ЗАТ “Астрон”.
З огляду на наведене попередні судові інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшли помилкового висновку про те, що на відносини Відділення та Товариства в частині заподіяння шкоди працівнику іншого підприємства поширюється дія Закону № 1105, оскільки сфера дії цього Закону в даному випадку охоплює лише відносини Відділення і ЗАТ “Астрон” (страхувальника щодо потерпілої особи), тоді як взаємовідносини Відділення і Товариства регулюються цивільним законодавством (статтями 440, 441, 450, 460 Цивільного кодексу Української РСР (далі -ЦК УРСР) та/або статтями 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, які передбачають можливість задоволення вимог страховика в порядку регресу іншими, ніж страхувальник, особами) та знаходяться поза сферою дії Закону № 1105, як і відносини відповідача з потерпілим ОСОБА_1, який не був працівником цього підприємства.
При цьому посилання суду апеляційної інстанції в обґрунтування прийнятого ним рішення на рішення Вищого господарського суду України від 15.11.2005 зі справи № 11/137 є безпідставним, оскільки у справі № 11/137 позов було пред'явлено до роботодавця постраждалого працівника, відносини якого з Фондом регулює саме Закон № 1105, який не передбачає можливості пред'явлення страховиком вимог до страхувальника з приводу відшкодування Фонду страхових виплат в порядку регресу.
Внаслідок викладеного посилання відповідача на сплату ним страхових внесків до Фонду не впливає на взаємовідносини сторін зі справи.
Водночас, відмовляючи в задоволенні позову, попередні судові інстанції не з'ясували момент виникнення у позивача права на відшкодування витрат у порядку регресу, що, в свою чергу, унеможливлює визначення матеріального закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин (залежно від часу виникнення права на позов це може бути ЦК УРСР та/або ЦК України), а також не перевірили обґрунтованість розрахунку ціни позову.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Краматорську задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 зі справи № 19/1 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов