ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" березня 2007 р. Справа № 21/2281-А
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Ізяславської центральної районної лікарні, м.Ізяслав
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "20" жовтня 2006 р. у справі
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області,
м.Хмельницький
до Ізяславської центральної районної лікарні, м. Ізяслав
про стягнення 79582,56грн.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Хмельницької області від 20.10.2006р. у справі №21/2281-А позов Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області до Ізяславської центральної районної лікарні про стягнення 79582,56грн. - задоволено. Стягнуто з Ізяславської центральної районної лікарні на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області 79582,56грн. (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 56 коп.).
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник вказав, що місцевим господарським судом порушено п.2 ст.99 КАС України, яким встановлюється річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна буда дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також скаржник зазначив, що звернувшись 13.06.2005 року з позовом до суду вперше, позивач тим самим вже тоді порушив норму п. 3.6 наказу №298/519 Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. "Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами", де сказано, що у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів викладених в скарзі, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач вказав, що проведеною Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області перевіркою додержання державної дисципліни цін Ізяславської центральної районної лікарні (акт перевірки від 14.03.2005р.) встановлено необгрунтоване одержання виручки внаслідок незаконного включення до складу калькуляцій на проведення медичних оглядів заробітної плати медичного персоналу та нарахувань на неї.
Також, позивач зазначив, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій регулюються статтею 250 Господарського кодексу України, що є суттєвим. Твердження скаржника про застосування п.2 ст.258 ЦК України для стягнення санкцій за рішенням є хибним, оскільки не є стягненням неустойки.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Проведеною Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області перевіркою додержання державної дисципліни цін (акт перевірки від 14.03.2005 року) встановлено необгрунтоване одержання виручки внаслідок завищення тарифів на платні медичні послуги за рахунок включення до складу калькуляцій заробітної плати медичного персоналу, яка на 100 відсотків відшкодовується із загального фонду бюджету, чим порушено вимоги п.п. "а" п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №659 "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх створення і напрямку використання"; Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
На підставі акту перевірки позивачем прийняте рішення від 23.03.2005 року №068 про стягнення до бюджету суми порушення - 26527,52грн., та штрафу в сумі - 53055,04грн., всього -79582,56грн.
24.03.2005 року позивачем направлено відповідачу претензію №385 з вимогою виконати вказане рішення.
Відповідач претензію позивача залишив без відповіді, зазначену у претензії суму не сплатив.
У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове виконання рішення №068 від 23.03.2005 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 26.07.2006 року у справі №16/174-НА відмовлено в позові Ізяславської центральної районної лікарні до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про визнання нечинним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області №068 від 23.03.2005 року.
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Згідно Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України 03.12.2001 року №298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 року за № 1047/6238, у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді, орган державного контролю за цінами подає позов до суду про примусове стягнення суми економічних санкцій.
Місцевим господарським судом встановлено, що постановою господарського суду Хмельницької області від 26.07.2006 року у справі №16/174-НА відмовлено в позові Ізяславської центральної лікарні, м.Ізяслав до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області, м.Хмельницький про визннаня нечинним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області № 068 від 23.03.2005 року.
На думку колегії суддів, господарський суд Хмельницької області обгрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на п.2 ст. 258, п.п. 3, 4 ст. 267 ЦК України та на ст.ст. 99, 100 КАС України.
Так, вищевказані норми ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Частиною 2 ст.223 ГК України передбачено, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.
Статтею 250 цього ж Кодексу передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що порушення було виявлено позивачем 14.03.2005р. (акт перевірки). В межах строків, передбачених ст. 250 ГК України, позивач 23.03.2005р. прийняв рішення №068 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Щодо застосування норм Кодексу адміністративного судочинства, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність посилання відповідача на пропуск річного строку звернення до суду, оскільки зазначений Кодекс набув чинності лише з 01.09.2005 року.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова місцевого господарського суду є законною і обгрунтованою.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Ізяславської центральної районної лікарні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2006р. - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1- до справи,
2- позивачу,
3- відповідачу,
4- в наряд,