ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" лютого 2007 р. Справа № 11/272"НА"
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарях , Швидченко О.В., Гаврилюк Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Возний Ю.В. (довіреність від 18.04.2006р.);
від відповідача: Дудківська М.В. (довіреність №10676/10 від 11.09.2006р.),
Пашинський Ю.А. - був присутній в судовому засіданні
23.01.2007р. (довіреність №10907/10 від 14.09.06р.),
Ничипорук О.В. - був присутній в судовому засіданні
23.01.2007р. (довіреність №1396/10 від 17.02.06р.),
розглянувши апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства "Фактор", м.Київ та Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Коростень Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "07" червня 2005 р. у справі
за позовом Закритого акціонерного товариства "Фактор", м.Київ
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, м.КоростеньЖитомирської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000802301/0/1125 від 21.10.04р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.06.2005 рокуу справі №11/272"НА" позов закритого акціонерного товариства "Фактор" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 21.10.2004р. №0000802301/0/1125 в частині донарахування 31788 грн. податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в розмірі 158941,50грн., в решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 101,50 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ "Фактор" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині залишення позову без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення винесено судом першої інстанції без повного з'ясування обставин, що мають значення по справі, а при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права.
Скаржник, зокрема, вважає невірним висновок суду про порушення ЗАТ "Фактор" п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року і як наслідок цього було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств на 1 300 000, 00 грн. та на 750 800 грн.
Також скаржник вказав, що зменшення за результатами документальної перевірки валових витрат позивача та відповідне зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 2 050 764, 94 грн. є таким, що суперечить нормам п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5; п.5.1 ст.5; п.5.11 ст.5; п.п.1.11.2 п.1.11 ст.1; п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР. Таким чином ЗАТ "Фактор" не порушувало п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, а отже й не віднесення до податкового кредиту суми 410153,00 грн. є неправомірним.
Крім того, позивач зазначив, що ЗАТ "Фактор" не отримувало відшкодування з державного бюджету і як вбачається з вищенаведених нормативних актів, застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за завищення платником податку податкового кредиту законодавством не передбачено.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та вважає апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог.
15.08.2005 року до суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі -Коростенська ОДПІ, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити ЗАТ "Фактор" в частині задоволення позовних вимог.
Зокрема податкова інспекція зазначила, що ЗАТ "Фактор" в порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 (із змінами та доповненнями) по угодам, укладеним з ТОВ "Продсервіс" та ДП "Андрушівський цукровий завод", АТЗТ "Фактор" було завищено валові витрати на суму 1589415,95 грн.
Крім того скаржник вказав, що ЗАТ "Фактор" в порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 22.05.97р. №283/97 (із змінами та доповненнями) у вересні 2003 року, було безпідставно віднесено до податкового кредиту 317883 грн.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в засіданні суду заперечили проти доводів, викладених у скарзі ЗАТ "Фактор" та підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі Коростенської ОДПІ.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ЗАТ "Фактор" та залишення без задоволення апеляційної скарги Коростенської ОДПІ, виходячи з наступного.
Коростенською ОДПІ проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ "Фактор" за період з 01.10.02.р. по 31.12.03р. та комплексна позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ "Фактор" за період з 01.01.04р. по 30.06.04р., за результатами якої складено акт від 19.10.04р. № 86/23-01/22065052 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.04р. № 0000802301/0/1125 про донарахування ЗАТ "Фактор" 728036,00 грн. податкового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій в розмірі 372135,00 грн.
За результатами розгляду акту перевірки Коростенською ОДПІ 21.10.04р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802301/0/1125 про донарахування ЗАТ "Фактор" 728036,00 грн. ПДВ та застосовано штрафну санкцію в розмірі 372135 грн.
Колегією суддів встановлено наступне.
В ході перевірки ЗАТ "Фактор" було встановлено, що на підставі договору про надання послуг по переробці цукру-сирцю №183-ГО/12 від 19.12.02р., укладеному з ТОВ "Продсервіс", та договору підряду на переробку сировини в готову продукцію №184-ГО/12 від 20.12.02р., укладеному з ДП "Андрушівський цукровий завод", ЗАТ "Фактор" отримувало дані послуги від підрядчика (ДП "Андрушівський цукровий завод") та в той же день надавало замовнику (ТОВ "Продсервіс") за цінами, нижчими від ціни отримання. Сума різниці становить 1589415,95 грн. без ПДВ, яке складає - 317883,19грн.
ЗАТ "Фактор" в квітні 2003 року було здійснено придбання товару (цукру-піску) на умовах товарного кредиту у ТОВ "Продсервіс". Придбання товару відбувалось згідно договору купівлі-продажу товарів №46 від 26.03.03р. Розрахунки за отриманий товар здійснювались шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочення платежу 180 банківських днів з моменту переходу права власності на товар. Користування товарним кредитом оформлено актом на передачу робіт від 30.04.03р. №4, де зазначено, що нарахування відсотків за користування товарним кредитом становить 900917,93 грн., в т.ч. ПДВ 150152,99 грн.
Придбання товару (цукру-піску) від ТОВ "Продсервіс" оформлено видатковою накладною №402002 від 02.04.03р. на суму 1026942,00грн.,в т.ч. ПДВ 171157,00грн. та податковою накладною №402002 від 02.04.03р. на суму 1026942,00грн.,в т.ч. ПДВ 171157,00грн.
Позивачем було передано ТОВ "Продсервіс" 5.05.03р. згідно видаткової накладної №50501 товару на суму 244 800 грн. ( у т.ч. ПДВ становить 40800грн.); 13.05.03р. згідно видаткових накладних №11 і 12 товару на суму 29349 грн. (в т.ч. ПДВ - 4891,50 грн.) та на суму 180000 грн. (у т.ч. ПДВ - 30000 грн.); 15.05.03р. згідно видаткової накладної №14 товару на суму 531093 грн. (у т.ч. ПДВ становить 88515,50 грн.). Крім того, 15.05.03р. згідно податкової накладної №13 позивач передав МПП "Фактор-Агро" товар на суму 31363,20 грн. (у т.ч. ПДВ складає 6227,20 грн.).
Отже, по вищевказаному договору купівлі-продажу ЗАТ "Фактор" було віднесено 150153,00грн. до податкового кредиту в зв'язку з перерахуванням коштів за користування товарним кредитом.
ЗАТ "Фактор" в вересні 2003р. здійснило придбання товару на умовах товарного кредиту у ТОВ "СК ФК Волинь" згідно договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №2/09 від 02.09.03р. Згідно з умовами даного договору ТОВ "СК" ФК Волинь" зобов'язалось продати ЗАТ "Фактор" товар (залізобетонні вироби та кріплення) на загальну суму 6240000,00грн.,з урахуванням ПДВ. Згідно цього договору покупець мав здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в зазначеній сумі на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання товару. У випадку порушення цієї умови договору (п.2.3) вступають в дію умови п. 2,4 договору. Зазначений товар ЗАТ "Фактор" придбало згідно товарної накладної №2/09 від 02.09.03р. в сумі 62400000,00 грн.
Згідно протоколу - угоди №1 від 30.09.03р. по договору №2/09 від 02.09.03р. ЗАТ "Фактор" (покупець) визнає свою заборгованість перед ТОВ "СК ФК Волинь" в сумі 6240000,00грн., і тому для покупця з 06.09.03р. нараховані відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 1,% за кожен день відстрочення оплати. Станом на 30.09.03р. сума відсотків, яка належить до сплати покупцем продавцю склала (6240000,00грн. х 1%) х 25 днів = 1560000,00грн. Разом належить до сплати 7800000,00грн. ( за товар та послуги). За несвоєчасну оплату згідно протоколу - угоди та акту прийому - передачі наданих послуг від 30.09.03р по договору купівлі-продажу №2/09 від 02.09.03р. продавцем були нараховані покупцеві відсотки на суму 1560000,00грн.,в т.ч. ПДВ на суму 260000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи ЗАТ "Фактор" придбаний товар по договору від 02.09.03р. реалізувало ЗАТ "Скіф" згідно договору купівлі-продажу від 05.09.03р. №361/1-10/09 . Продаж товару оформлено товарною накладною №905001 від 05.09.03р. на суму 6271470,00грн., в т.ч. ПДВ 1045245,00грн.
Таким чином, ЗАТ "Фактор" було віднесено 260000,00грн. до податкового кредиту в зв'язку з перерахуванням коштів за користування товарним кредитом - 1560000,00 грн., а 1300000,00 грн. - до валових витрат як витрат по послугах товарного кредиту в 3-му кварталі 2003р.
Позивач обґрунтовує правомірність включення до складу валових витрат витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів по борговим зобов'язанням ( в тому числі по будь - яким кредитам) на протязі звітного періоду, оскільки такі витрати (нарахування) здійснюються в зв'язку з веденням господарської діяльності платника податків.
Таке твердження, на думку колегії суддів, є обґрунтованим, ґрунтується на змісті договорів та нормах чинного законодавства.
Апеляційна інстанція не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зі змісту договору №2/09 від 02.09.03р. не вбачається про продаж товару на умовах товарного кредиту з огляду на наступне.
Зі змісту договору та його назви вбачається, що 2 вересня 2003 року ТОВ "СК "ФК Волинь" і позивач уклали договір №2/09 купівлі - продажу товарів саме на умовах товарного кредиту.
У п.2.1 цього договору вказано, що сторони здійснюють взаємні розрахунки, які складаються з ціни товару, а також процентів за право користування товарним кредитом.
Пункт 2.3 договору №2/09 від 02 вересня 2003 року передбачає, що при оплаті одержаного товару на протязі трьох банківських днів, проценти за користування товарним кредитом з позивача не стягуються.
По закінченні цього строку вступає в дію п.2.4 вищевказаного договору, відповідно до якого нараховуються проценти за користування товарним кредитом у розмірі 1% (з урахуванням ПДВ) за день від суми проданого позивачу товару, але не більш як до 30 вересня 2003 року.
Такі умови договору №2/09 від 02 вересня 2003 року не суперечать нормам діючого законодавства. Так, відповідно до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення і мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови, що не суперечать законодавству.
Визначення товарного кредиту міститься у п.п.1.11.2 п.1.11 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно цієї норми товарний кредит - товари, що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) не залежно від часу погашення заборгованості.
Апеляційна інстанція вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду стосовно того, що відсотки за користування товарним кредитом є санкцією за несвоечасний розрахунок за одержані по договору товари.
Відповідно до ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначають заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/ або правові наслідки.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативні господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здіснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно - господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язань, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення встановлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій незалежного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на посередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно - правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно - господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено віднесення відсотків за користування товарним кредитом до виду господарських санкцій.
Колегія суддів вважає безпідставним і висновок суду першої інстанції, що ЗАТ "Фактор" вчинив збиткову операцію, реалізувавши придбаний по договору №2/09 від 02.09.03р. товар ЗАТ "Скіф", оскільки виручка від реалізації цього товару становила 6271470 грн., а вартість його придбання становила 6240000 грн.
Неприйняття податковим органом під час здійснення перевірки нарахованих відсотків за користування товарним кредитом до складу валових витрат суперечить нормам статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, у якому вказано, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у т.ч. за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі вимоги або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Висновок місцевого господарського суду про те, що позивач не мав намір використовувати товар, одержаний за договорами №2/09 від 02.09.03р. та №46 від 26.03.03р. у власній господарській діяльності, оскільки товар в подальшому був проданий іншому суб'єкту господарювання, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та матеріалах справи.
У статті 3 Господарського кодексу України вказано, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (ч. 2 ст. 3 ГК України).
Частиною 3 ст. 189 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст.190 ГК України).
З урахуванням викладеного, апеляційна інстанція прийшла до висновку, що у 2 та 3 кварталі 2003 року позивач правомірно відніс до валових витрат вартість послуг по товарному кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що чинним законодавством України не передбачено коригування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ при продажу товару (робіт, послуг) за ціною, нижчої від ціни їх придбання. Таким чином, ЗАТ "Фактор" правомірно відніс у вересні 2003 року суму 317883грн. до податкового кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги ЗАТ "Фактор" та про безпідставність доказів апеляційної скарги відповідача.
Рішення господарського суду Житомирської області від 07.06.05р. підлягає частковому скасуванню та зміні, а податкове повідомлення - рішення №0000802310/0/1125 від 21.10.04р. слід визнати недійсним щодо визначення податкового зобов'язання по ПДВ за основним платежем в розмірі 728036 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 364018 грн.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п. 6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фактор", м.Київзадовольнити, а апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Коростень Житомирської області - залишити без задоволення.
Скасувати п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 07 червня 2005 року і викласти п. 2 цієї ж частини в наступній редакції:
"Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.10.2004р. №0000802301/0/1125 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (за основним платежем в розмірі 728036 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 364018 грн.) ."
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2,3- сторонам
4- в наряд