ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" лютого 2007 р. Справа № 8/4693
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі Підковенко О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Єрмоленко О.О. - представника за довіреністю б/н від 10.01.2007р.,
від відповідача: Граба О.П.- представника за довіреністю №4 від 07.07.2004р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", м.Теофіполь Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "30" жовтня 2006 р. у справі № 8/4693 (суддя Степанюк А.Г.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", м.Теофіполь Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", смт.Ямполь Білогірського району Хмельницької області
про стягнення 6 026 692, 92 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.10.2006р. усправі № 8/4693 в позові Відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", м. Теофіполь Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", смт. Ямполь Білогірського району Хмельницької області про стягнення 6 026 692,92 грн. відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод", м.Теофіполь Хмельницької області, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою №173 від 08.11.06р., в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовільнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального права, про що, на думку скаржника, свідчить наступне:
- судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано, що сторони відповідно до ст.843 ЦК України в п.п. 5.1, 5.2 договору на виконання робіт по переробці цукрового буряку №АЗ/27.01.05р. від 27.01.05р. погодили розмір планової ціни на переробку цукрових буряків в розмірі 72 грн./ тн та спосіб визначення кінцевої ціни переробки, виходячи з фактичних витрат ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" на переробку цукрового буряку;
- суд, зробивши висновок про відсутність у відповідача обов'язку щодо оплати кінцевої ціни переробки цукрового буряку у розмірі, визначеному позивачем в односторонньому порядку, залишив поза увагою пункт 1.3 договору на виконання робіт по переробці цукрового буряку №АЗ/27.01.05р. від 27.01.05р., відповідно до якого замовник зобов'язався сплатити виконавцю вартість робіт по переробці цукрових буряків в готову продукцію, а тому одностороння відмова відповідача від оплати кінцевої ціни послуг щодо переробки цукрових буряків у спосіб, визначений умовами договору, відповідно до ст.ст.509, 525 ЦК України є недопустимою;
- в порушення ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України суд в мотивувальній частині рішення не навів підстав, за якими не взяв до уваги документи, представлені ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" в обґрунтування розміру позовних вимог (кінцевої ціни переробки), а саме: калькуляцію витрат на переробку цукрових буряків, відповідно до якої вартість переробки 1 тонни цукрових буряків становить 111,12 грн., аудиторський висновок, з якого вбачається, що ціна переробки, зазначена ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" в калькуляції є економічно-обґрунтованою, а також експертний висновок Київської торгово-промислової палати, з якого вбачається, що середня вартість переробки 1 тонни цукрових буряків врожаю 2005 року становила 118 грн./ тонну.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 12.02.2007р. та його представник в судовому засіданні не погоджуються з доводами апеляційної скарги, вважають, що рішення господарського суду Хмельницької області прийнято у відповідності з чинним законодавством та фактичними обставинами справи й просять останнє залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що:
- на підставі договору №АЗ/27.01.05р. від 27.01.05р. відповідач на протязі вересня-листопада 2005 року поставив позивачу 254554,678 т цукрового буряку урожаю 2005р. в чистій вазі;
-враховуючи положення пунктів 5.1 та 5.2 укладеного договору переробки щодо встановлення кінцевої ціни переробки однієї тони цукрової сировини, виходячи з фактичних затрат, позивач визначив вартість переробки цукрового буряку в розмірі 86,11 грн. (в тому числі ПДВ) за одну тону і виставив рахунки на суму 21796352,14 грн.;
- на виконання договору відповідач перерахував позивачу 22099557,00 грн., повністю розрахувавшись за переробку цукрового буряку;
-відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.01р. №47, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99р., Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99р., адміністративні витрати, витрати по збуту та планова рентабельність до виробничої собівартості не включаються;
- договір на виконання робіт по переробці цукрового буряку №АЗ/27.01.05р. від 27.01.05р. також не містить положень щодо включення до собівартості переробки цукрового буряку вказаних витрат та планової рентабельності;
-висновок аудитора, представлений позивачем, не може бути врахований судом, оскільки аудитор не спростував заперечень відповідача про те, що адмінвитрати та витрати по збуту до виробничої собівартості не включаються; до того ж, витрат по збуту у позивача взагалі не могло бути, адже збутом виробленого цукру займався відповідач, який є і власником цукру, а не позивач; крім того, рентабельність ніяким чином не може бути складовою частиною фактичних витрат;
-лист голови правління Національної асоціації цукровиків України, на який посилається скаржник, стосується середньої собівартості, а не фактичної собівартості переробки ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" за 2005 рік і не є належним доказом в справі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" - Виконавець та ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" - Замовник укладено договір на виконання робіт по переробці цукрового буряку №АЗ/27.01.05р. від 27.01.05р.( а.с 4-5 ).
Відповідно до пунктів 1.1,1.2,1.3 розділу 1 та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 договору Замовник зобов'язався поставити Виконавцю для переробки цукровий буряк в об'ємі 25000 тонн, що відповідає вимогам діючого стандарту 17 421-82 «Цукрові буряки для промислової переробки. Вимоги при заготівлі» та сплатити виконавцю вартість робіт по переробці цукрових буряків в готову продукцію, а Виконавець -прийняти й виконати переробку цукрового буряка у готову продукцію - цукор - білий, жом і мелясу та передати Замовнику готову продукцію відповідно до умов й порядку, передбачених договором.
Пунктами 5.1, 5.2 договору сторони визначили, що Замовник сплачує Виконавцю вартість переробки цукрового буряка в чистій вазі; планова ціна переробки однієї тонни цукрового буряка складає 72 грн., в т.ч. ПДВ; кінцевий розрахунок проводиться сторонами по закінченні календарного року; кінцева ціна переробки за 1 тонну цукрового буряка визначається, виходячи з фактичних витрат ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" на переробку цукрового буряка.
В вересні-листопаді 2005р. ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" поставило ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" цукровий буряк в кількості 253116 т чистої ваги, що підтверджується наявними у справі накладними від 30 вересня 2005р., від 31 жовтня 2005р., від 17 листопада 2005р. (арк.спр.6-8).
Зданий цукровий буряк було перероблено й вихід цукру, месяси, жому склав відповідно 33828,257 т, 12214,679 т, 198706,7 т (акт по переробці цукрового буряка урожаю 2005р. від 25.11.05р., а.с.39).
Відкритим акціонерним товариством "Теофіпольський цукровий завод" були виставлені ТОВ "ІВК"Агроцукор" рахунки №323 від 30.09.2005р., №378 від 31.10.05р., №388 від 30.11.05р., №469 від 30.12.05р. для оплати останнім вартості переробки цукрового буряка в кількості 253116 т чистої ваги, яка з врахуванням проведеної дооцінки за його переробку згідно цих рахунків склала 21795425,62 грн. (а.с.91-94).
Названі рахунки відповідач оплатив, що підтвердив позивач в позовній заяві та представники сторін в судовому засіданні.
31.07.2006р. ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", посилаючись на те, що фактичні витрати за переробку цукрового буряку у кількості 1 тонни склали 111,12 грн. згідно калькуляції витрат на приймання, зберігання, перевезення і переробку цукрових буряків урожаю 2005 року (а.с.9), що відповідно становить 28126249,92 грн. за переробку переданого відповідачем цукрового буряку у кількості 253116 тонн, та проведення ним лише часткових розрахунків, звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовом про стягнення з ТОВ "ІВК"Агроцукор" 6026692,92 грн. за надані послуги з переробки цукрового буряку.
За наслідками розгляду спору судом першої інстанції, як зазначалося вище, прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з чим також погоджується й колегія суддів.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 843 цього Кодексу встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Як вбачається з договору, його пунктами 5.1, 5.2 (про що вже зазначалось) сторони передбачили планову вартість переробки цукрового буряка в чистій вазі, що має сплачуватися у розмірі 72 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ; кінцевий розрахунок же проводиться сторонами по закінченні календарного року й кінцева ціна переробки за 1 тонну цукрового буряка визначається виходячи з фактичних витрат ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" на переробку цукрового буряка.
Проаналізував зазначені умови договору, колегія суддів констатує, що сторони погодились в останньому, що кінцева ціна переробки цукрового буряка має бути визначена, враховуючи фактичні витрати переробника, й кінцеві розрахунки проведені по закінчення календарного року.
Тобто, кінцеву ціну, як умову договору, сторони мали погодити додатково, й це узгоджується з приписами Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов, а ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Проте, як свідчать матеріали справи, позивач, визначивши ціну переробки цукрового буряка згідно калькуляції - 111,12 грн., діяв одноособово, що позбавляє його права вимагати сплату вартості цієї переробки за вказаною ціною ТОВ "ІВК "Агроцукор".
Одночасно, суд враховує ту обставину, що позивач виставляв рахунки на оплату вартості переробки цукрового буряка, у тому числі й про дооцінку цієї переробки (а.с.91-94), й зокрема, рахунок про дооцінку за №469 було виставлено 30.12.05р., тобто наприкінці 2005р., з якими погодився відповідач, перерахувавши зазначені в них кошти, таким чином узгодивши ціну за переробку 1 тони цукрового буряка- 86,11 грн.
Виходячи з наведеного, суд правомірно відмовив ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" в позові у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Доводи ж апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не є такими, що можуть вплинути на суть оскаржуваного рішення, у тому числі й посилання скаржника, зокрема, на наявні у справі калькуляцію витрат на переробку цукрових буряків, аудиторський висновок, експертний висновок Київської торгово-промислової палати, адже за обставинами даної справи відсутні підстави оцінювати ці документи. Що ж до приписів ст. 843 ЦК України, на які звертає увагу ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" в апеляційній скарзі, вважаючи, що сторони погодили в п.5.2. договору способи визначення ціни, то суд апеляційної інстанції вважає таку позицію помилковою, оскільки не вбачає, що умови п.5.2 договору містять саме способи визначення ціни; крім того, як вже вказувалось, кінцева ціна мала бути узгоджена сторонами.
Підсумовуючи викладене вище, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 30 жовтня 2006р. у справі №8/4693 є законним та обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 30 жовтня 2006 року у справі №8/4693 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", м.Теофіполь Хмельницької області - без задоволення.
2. Матеріали справи №8/4693 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
відрукувати 4 примірника
1- в справу
2,3- сторонам
4- в наряд