Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 р.                                          Справа № 805/4792/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб’єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Маріупольський міський центр зайнятості (далі – ОСОБА_2 зайнятості) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої суми матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 7 926,33 гривень.

Зазначали, що в період з 24 березня 2014 року по 18 березня 2015 року відповідачу нарахована допомога по безробіттю у розмірі 7 926,33 гривень. У серпні 2015 року за результатами звірки з органами Податкової служби України та від роботодавця (КЗ «ДАОПОРДТ») отримана інформація про те, що ОСОБА_1 з 07 листопада 2014 року надавала послуги за угодою цивільно-правового характеру, укладеною КЗ «ДАОПОРДТ» та отримала дохід .

Посилаючись на те, що укладення такої угоди тягне втрату статусу безробітної та припинення виплати допомоги по безробіттю, просили стягнути з відповідача суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 7 926,33 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просили розглянути адміністративний позов за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, просила розглянути справу за її відсутності. Через службу діловодства суду надала письмові заперечення у яких просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для його задоволення у зв’язку з тим, що винагороди за договором про надання послуг не отримувала, а була законним представником своєї неповнолітньої доньки. Посилаючись на положення Конституції України, статей 25, 30, 31, 237, 239, 242 Цивільного кодексу України, Конвенції ООН про права дитини вважає позовні вимоги безпідставними та просила суд відмовити у задоволенні позову.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін відповідно до положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

17 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ОСОБА_2 зайнятості з проханням зареєструвати її як безробітну та призначити їй виплату допомоги по безробіттю.

Наказом ОСОБА_2 зайнятості від 17 березня 2013 року № НТ 140317 відповідачу наданий статус безробітної. Наказом ОСОБА_2 зайнятості від 24 березня 2014 року № НТ 140324 вирішено призначити допомогу по безробіттю. Наказом від 03 квітня 2014 року № НТ 140403 розпочато виплату допомоги з 25 березня 2014 року. Наказом від 20 березня 2015 року № НТ 150320 виплата допомоги по безробіттю припинена у зв’язку із закінченням строку виплати.

05 серпня 2015 року ОСОБА_2 зайнятості складено Акт «Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 488 (далі-Акт).

Як вбачається зі змісту зазначеного Акту, ОСОБА_1 з 07 листопада 2014 року надавала послуги за угодою цивільно-правового характеру, укладеною з КЗ «ДАОПОРДТ» та отримувала дохід.

Ці обставини підтверджуються листом КЗ «ДАОПОРДТ» від 09 липня 2015 року № 117, договором від 07 листопада 2014 року № 53, актами виконаних робіт від 30 листопада 2014 року та 22 грудня 2014 року, розрахунково – платіжними відомостями за листопад – грудень 2014 року, податковим розрахунком сум отриманого доходу.

У період з 07 листопада 2014 року по 20 березня 2015 року ОСОБА_1 отримала 7 926,33 гривень допомоги по безробіттю.

Листом від 05 серпня 2015 року на адресу відповідача ОСОБА_2 зайнятості направлена претензія про повернення вказаної суми коштів. Однак, суму виплаченого забезпечення відповідачем не повернуто.

Згідно з наказом ОСОБА_2 зайнятості № НТ від 31 серпня 2015 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману суму допомоги по безробіттю у розмірі 7 926,33 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО № 078197. Як вбачається із свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народилась 04 травня 2006 року, тобто є малолітньою (9 років).

ОСОБА_1 не заперечує факт укладання договору про надання послуг від 07 листопада 2014 року № 53.

Як вбачається зі змісту договору про надання послуг від 07 листопада 2014 року № 53 ОСОБА_1 зобов’язується за завданням замовника (КЗ «ДАОПОРДТ) надавати послуги щодо забезпечення участі її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в репетиціях спектаклю «С привітом, твої таракани» у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ОСОБА_1 надає наступні послуги, а саме:

- забезпечення участі ОСОБА_4 в репетиціях спектаклю;

- забезпечення участі ОСОБА_4 в спектаклі;

- забезпечення якісного виконання ОСОБА_4 отриманої ролі.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1.

Згідно з пунктом 7 цього Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Пунктом 8 цього ж Порядку встановлено, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 44 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі – Закон № 5067) зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Пунктом 9 частини першої статті 45 Закону № 5067 передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Таким чином законодавець пов’язує право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття із наявності статусу безробітного, зареєстрованого у встановленому порядку. Водночас, втрата цього статусу пов’язується з виконанням безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Пунктом 4 частини другої статті 44 Закону № 5067 встановлено, що зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

За правилами частини третьої вказаної статті зазначеного Закону на особу, яка зареєстрована як безробітна, покладається відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг.

Викладене кореспондується зі змістом підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, яким передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

За правилами частин другої та третьої статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон № 1533), яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті 7 Закону № 1533 є допомога по безробіттю.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533 є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Таким чином, за загальним правилом, отримання особою доходу у період отримання допомоги по безробіттю є підставою для повернення такої допомоги.

Проте, враховуючи обставини цієї конкретної справи, суд вважає, що підстави для стягнення суми допомоги відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що предметом договору, укладеного між театром та відповідачем, є забезпечення виступу доньки останньої у театральній виставі. Фактично, у договорі йдеться про оплату участі доньки відповідача у виставі.

Проте, в силу свого малолітнього віку, донька позивача не має права самостійно укладати відповідної угоди.

Відповідно до частини першої статті 31 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові право чини; Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Таким чином, часткова дієздатність ОСОБА_4 виключає право самостійного укладення угоди з метою отримання прибутку, про учать у театральній виставі.

Відповідач стверджує про те, що вона уклала відповідний договір як законний представник малолітньої дитини.

Відповідно до частини першої статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Згідно з частинами першою та другою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Оскільки відповідач уклала договір від свого імені, її доводи щодо здійснення представництва не можуть прийматися до уваги.

Водночас, вирішуючи цей спір, суд виходить з загальних принципів адміністративного судочинства, зокрема, верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також суд вважає, що увалюючи рішення про стягнення з відповідача суми допомоги по безробіттю, ОСОБА_2 зайнятості мав керуватися вимогами щодо пропорційності (зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення) та розсудливості, встановленими частиною третьою статті 2 КАС України.

Виходячи з перелічених принципів судочинства, суд прийшов до висновку про те, що підстав для стягнення допомоги по безробіттю немає, а рішення ОСОБА_2 зайнятості про її стягнення ґрунтується на формальних підставах.

Суд виходить з того, що послуги за цивільно – правовим договором фактично виконувала не відповідач, а її донька.

Суд враховує, що сторони договору мали можливість оформити такі правовідносини належним чином шляхом укладення договору між театром та донькою відповідача, у якому від імені ОСОБА_4 виступала б відповідач як представник.

Оформлення договору безпосередньо між театром та відповідачем, на думку суду, обумовлено юридичною неграмотністю сторін.

Втім, таке порушення не може бути самостійною підставою вважати, що відповідач під час отримання допомоги по безробіттю отримала дохід.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Маріупольського міського центру зайнятості відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                             Аляб'єв І.Г.