ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" лютого 2007 р. Справа № 11/2834-А
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черпака Ю.К.
суддів: Веденяпіна О.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Гаврилюк Т.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Баран М.С. - голова фермерського господарства,
від відповідача: Чагарин В.П. - голова сільської ради,
Брень В.О. (довіреність №76 від 16.06.2006р.),
Здоровик О.П. (довіреність №173 від 11.12.2006р.),
Хворостовський О.П. (довіреність №172 від 11.12.2006р.),
розглянувши апеляційну скаргу Кремінянської сільської ради (с.Кремінна
Городоцького району Хмельницької області)
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "31" липня 2006 р. у справі
за позовом фермерського господарства Барана Миколи Степановича (с.Кремінна
Городоцького району Хмельницької області)
до Кремінянської сільської ради (с.Кремінна Городоцького району Хмельницької області)
про визнання незаконною бездіяльності Кремінянської сільської ради та їїсільського голови і спонукання Кремінянської сільської ради та її сільського голови Чагарина В.П. до вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року фермерське господарство Барана Миколи Степановича пред'явило до Кремінянської сільської ради адміністративний позов про визнання незаконною бездіяльність Кремінянської сільської ради та її сільського голови, спонукання (зобов'язання) Кремінянської сільської ради та сільського голови Чагарина В.П. припинити існування стихійного звалища відходів та провести роботи по рекультивації цього звалища відповідно до вимог екологічного законодавства (а.с.7).
В заяві про доповнення позивних вимог від 19.06.2006р. поставлено питання про стягнення з Кремінянської сільської ради на користь фермерського господарства Барана М.С. моральних збитків в сумі 1700грн. (а.с. 25).
Постановою господарського суду Хмельницької області від 31.07.2006р. позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Кремінянської сільської ради щодо неприпинення експлуатації полігону твердих побутових відходів в с.Кремінне урочищі "Софіїн Яр". Зобов'язано Кремінянську сільську раду та сільського голову Чагарина М.В. припинити експлуатацію полігону твердих побутових відходів в с.Кремінне в урочищі "Софіїн Яр", провести повне захоронення сміття та належні санітарно-гігієнічні міроприємства.
Стягнуто з Кремінянської сільської ради на користь ФГ Барана М.С. 3,40грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі Кремінянська сільська рада просить скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилається на те, що господарський суд неповністю з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення справи, неправильно оцінив докази і заперечення, не встановив, у чому виявилась бездіяльність Кремінянської сільської ради і її голови.
Зокрема, зазначає такі обставини. Сміттєзвалище твердих побутових відходів розташоване в урочищі "Софіїн Яр" за межами села Кремінне, у найбільш сприятливому для цього місці, на відстані 300 м від житлової забудови і функціонує на протязі більш 50 років.
В 2000 році Кремінянська сільська рада затвердила акт обстеження вибору земельної ділянки під полігон твердих побутових відходів в урочищі "Софіїн Яр". Цей акт та план-схема погоджені відповідними державними органами, виготовлено паспорт місця видалення відходів, який теж погоджено державними службами та головою Городоцької райдержадміністрації.
Земельна ділянка для ведення фермерського господарства Барану М.С. відведена біля діючого сміттєзвалища і оформлена ним юридично на початку 2000 року. При цьому відповідні служби Городоцького району, які затверджували документи фермерського господарства, не звернули увагу на те, що земельна ділянка під його ведення знаходиться безпосередньо біля існуючого сміттєзвалища, про що також знав Баран М.С.
Сільська рада вважає, що по питанню закриття сміттєзвалища має право звернутися екологічна та санітарно-епідеміологічна служба, а не ФГ Барана М.С., а відповідачем має бути Городоцька райдержадміністрація, на землях якої розміщено спірний об'єкт.
Сільська рада вживала заходи по відшуканню місця для нового полігону під тверді побутові відходи, але іншої земельної ділянки, яка б відповідала всім параметрам санітарно-екологічних норм, не знайдено, так як усі землі розпайовано (т.1 а.с. 60-62).
В запереченні на апеляційну скаргу фермерське господарство зазначає про правильне вирішення справи (т.1 а.с.102).
Заслухавши пояснення представників сільської ради і самого позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фермерське господарство Барана М.С. зареєстроване як юридична особа з приватною формою власності Городоцькою районною державною адміністрацією 1 жовтня 1996 року (т.1 а.с. 14 - 16, т.2 а.с. 11 -12).
Розпорядженням голови Городоцької райдержадміністрації від 19.03.1996р. №109 Барану М.С. надана у постійне користування земельна ділянка площею 15,0 га на території Кремінянської сільської ради для ведення фермерського господарства, а 6 червня 1996 року - державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою (т.1 а.с. 17 , 21).
Комісією в складі землевпорядника Кремінянської сільської ради Здоровика О.П., депутата цієї сільської ради Гоцака В.М. та фермера Барана М.С. складено акт від 08.10.1998р. про дозвіл на будівництво господарського двору на площі 1,0 га довжиною 168,0 м і шириною 60,0 м згідно з генеральним планом забудови фермерського господарства, виданого архітектурно-планувальним бюро м.Городок (т.1 а.с. 127).
Фермерське господарство Барана М.С. і його господарський двір знаходяться біля урочища "Софіїн Яр".
Генеральним планом забудови фермерського господарства від 01.10.1998р. передбачено будування фермерським господарством Барана М.С. двох складів, піднавіса для техніки та свинарника (т.1 а.с. 119, 121).
Комісією в складі депутатів і спеціалістів Кремінянської сільської ради та СВК ім. Г.І.Ткачука проведено вибір і технічне обстеження земельної ділянки під полігон твердих побутових відходів в урочищі "Софіїн Яр" площею 1,7 га, яка знаходиться на відстані 300 м від села Кремінна і 500 м до найближчого водного джерела, про що складено акт від 28.09.2000р. (т.1 а.с. 29,31, 79 - 81, 83).
Рішенням Кремінянської сільської ради від 27.10.2000р. №2 затверджено акт вибору та технічного обстеження земельної ділянки площею 1,7 га під полігон захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) в урочищі "Софіїн Яр" для с.Кремінна (т.1 а.с. 32, 85).
В червні 2001 року Кремінянською сільською радою виготовлено паспорт місця видалення відходів - полігону твердих побутових відходів потужністю 800 тонн, у тому числі 50 тонн в рік, в урочищі "Софіїн Яр" біля с.Кремінна, який в червні-липні 2001 року погоджено начальником районної державної інспекції екологічної безпеки, головним державним санітарним лікарем Городоцького району, територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці та затверджено головою Городоцької райдержадміністрації.
Власником місця видалення відходів визначено Кремінянську сільську раду в особі його голови Чагарина В.П. (т.1 а.с. 36 - 39, 67 - 72, 37 - 77).
На заяву Барана М.С. від 27.03.2003р. Городоцька санепідемстанція повідомила, що дійсно сільське сміттєзвалище знаходиться в незадовільному стані, сміття складується біля дороги, сільському голові рекомендовано провести територію відповідно до санітарних вимог (т.1 а.с. 140 - 141).
Розпорядженням голови Городоцької райдержадміністрації від 11.02.2004р. №31 створено комісію по вибору та технічному обстеженню земельної ділянки для виділення під будівництво господарського двору фермерському господарству Барана М.С. (т.2 а.с. 13).
Цією комісією 05.03.2004р. складено акт вибору та технічного обстеження земельної ділянки загальною площею 47,0 га для виділення її під будівництво господарського двору фермерському господарству Барана М.С. (т.2 а.с. 14 - 15).
План місця, відведеного під будівництво господарського двору від 25.02.2004р. погоджений головним архітектором району, головним лікарем санепідемстанції, начальником Центру електрозв'язку №2, начальником районних електричних мереж, начальником інспекції державного пожежного нагляду, начальником земельних ресурсів, сільським головою Гачариним В.П., першим заступником начальника управління екології та природних ресурсів (т.1 а.с. 16).
В скарзі на ім'я прокурора Хмельницької області Баран М.С. просив примусити контролюючі органи та сільську раду виконати вимоги природоохоронного законодавства, прибрати стихійне звалище побутового сміття, біля якого знаходиться його фермерське господарство (т.1 а.с. 137).
Хмельницька обласна санітарно-епідеміологічна станція, якій для розгляду була надіслана скарга Барана М.С., повідомила останнього листом від 20.04.2004р. про те, що сміттєзвалище в с.Кремінна не є несанкціонованим, так як для його розташування був здійснений вибір земельної ділянки, відведення якої узгоджено з держінспекцією природних ресурсів та відділом земельних ресурсів Городоцького району. Проте недотримана нормативно санітарно-захисна зона розміром 500 м ( фактично лише 300 м) до с.Кремінна (т.1 а.с. 131, 135).
Головний державний санітарний лікар Городоцького району постановою від 19.04.2004р. №23 на підставі ст.22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" припинив експлуатацію сільського полігону ТПВ с.Кремінна з 01.06.2004р. на постійно з тих мотивів, що відстань від полігону ТПВ до жилої забудови с.Кремінна становить 300 м при нормі 500 м (т.1 а.с. 24, 129).
Рішенням Кремінянської сільської ради від 18.05.2004р. №10 постанову Городоцького районного державного санітарного лікаря від 19.04.2004р. залишено без задоволення у зв'язку з відсутністю іншої земельної ділянки для створення сміттєзвалища і відсутністю коштів на такі цілі (т.1 а.с. 91).
В листопаді 2004 року Баран М.С. подав заяву прокурору Хмельницької області щодо створення на території села Кремінна несанкціонованого сміттєзвалища, яка направлена для розгляду прокурору Городоцького району (т.1 ас. 133).
В акті перевірки від 30.12.2004р., складеному начальником держінспекції екоресурсів Городоцького району, записано про складування сміття на території водоохоронної зони, чим порушено вимоги ст.87 Водного кодексу України. У зв'язку з цим зобов'язано голову Кремінянської сільської ради призупинити існуюче сміттєзвалище с.Кремінна для подальшого його використання для складування твердих побутових відходів, вирішити питання про виділення нової земельної ділянки під полігон ТПВ та організувати роботу по рекультивації старого полігону (т.2 а.с. 18).
Постановою начальника державної інспекції екології та природних ресурсів в Городоцькому районі від 30.12.2004р. сільського голову Чагарина В.П. за порушення природоохоронного законодавства та вимог ст.21 Закону України "Про відходи" притягнуто до адміністративної відповідальності (т.1 а.с. 19 -20).
Комісією Кремінянської сільської ради складено акт від 28.10.2005р. про неможливість розміщення в інших місцях полігону ТПВ із-за розпаювання земель (т.1 а.с. 89).
Про це ж йдеться в листі першого заступника Городоцької райдержадміністрації від 06.04.2006р. (т.1 а.с. 87).
Згідно з комісійним актом перевірки розташування полігону ТПВ на території Кремінянської сільської ради від 23.01.2007р. і план-схемою до нього відстань від крайньої хати села Кремінна до межового знаку складування твердих побутових відходів становить 232 м, відстань від цього ж межового знака до господарських будівель фермерського господарства Барана М.С. становить 198 м (т.2 а.с. 7 - 9).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що Кремінянською сільською радою не забезпечено належну організацію експлуатації полігону ТПВ, систематично не вживалися заходи по його утриманню в належному стані, що призвело до порушення прав позивача на безпечне для здоров'я навколишнє природне середовище та безпечні умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами, яке полягало у створенні перешкод при проїзді позивачеві до господарського двору, здійсненні господарської діяльності останнього як фермера, незручностей для нього та працівників фермерського господарства у вигляді диму, неприємних запахів, розповсюдження нечистот поза межами полігону.
Наведена судом мотивація стосується прав та інтересів Барана М.С. як фізичної особи і з нею неможливо погодитися зважаючи на наступне.
Згідно з п.44 ч.1 ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на планарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.
Пунктами 1 і 7 пункту "б" частини 1 ст.33 цього Закону передбачено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель; визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства.
Про повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами, зокрема, щодо здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території, ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ і відходів йдеться в ст.21 Закону України "Про відходи".
За ст.22 Закону України "Про відходи" спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Статтею 9 цього Закону визначено, що територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).
Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, зокрема, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створити небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини (ст.33 Закону України "Про відходи").
Ця правова норма кореспондується із ст.9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" щодо права кожного громадянина України на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище.
Згідно із ст.11 названого Закону порушені права громадян у галузі навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
Пунктом "б" статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що до компетенції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель, поверхневих і підземних вод, а також за додержанням норм екологічної безпеки.
Нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснюють органи прокуратури (ст.37 Закону).
Статтею 8 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" передбачено, що рішення і дії посадових осіб органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, а також громадян, якими порушено права підприємств, установ, організацій чи громадян з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, можуть бути оскаржені в місячний термін відповідному головному державному санітарному лікарю або в суд.
Статтею 22 цього Закону на органи державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни покладено обов'язок утримувати надані в користування чи належні їм на правах власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення, земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.
Статтями 45 - 48 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначена дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова та кримінальна відповідальність за порушення санітарного законодавства.
Цивільно-правова відповідальність підприємств, установ, організацій, підприємців та громадян, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смертності людей, полягає у відшкодуванні збитків громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а також компенсації додаткових витрат органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрат лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги потерпілим (стаття 48 Закону).
Відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про відходи та законодавства про охорону навколишнього природного середовища, передбачена також ст.43 Закону України "Про відходи" і ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Що ж до припинення порушення санітарного законодавства, зокрема, шляхом обмеження, тимчасової заборони чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм, то статтею 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та пунктом 10 Положення про санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999р. №1109 (в редакції постанови від 19.08.2002р. №1217), застосування таких заходів віднесено до компетенції головних державних санітарних лікарів і їх заступників.
Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996р. №173 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404), встановлено, що промислові, сільські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів, в тому числі для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.
Згідно з додатком №4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів розмір санітарно-захисної зони від житлової забудови до полігону твердих побутових покидьків становить 500 м.
З врахуванням цього головний державний санітарний лікар Городоцького району прийняв постанову від 19.04.2004р. №23 про припинення експлуатації сільського полігону ТПВ.
Земельна ділянка та господарський двір фермерського господарства Барана М.С. не є житловою забудовою. Законодавством не передбачено відокремлення їх від місця відходів санітарно-захисною зоною. Тому в даному разі санітарні норми в цій частині не порушені.
Як вбачається із змісту адміністративного позову, за своєю суттю позовні вимоги фермерського господарства Барана М.С. зводяться до виконання згаданої постанови головного державного санітарного лікаря Городоцького району та приписів начальника держінспекції екоресурсів Городоцького району, наведених в акті перевірки від 30.12.2004р.
Виконання даних актів індивідуальної дії, прийнятих органами державної виконавчої влади, повинно проводитися іншим способом, ніж шляхом задоволення позову фермерського господарства Барана М.С., прав та інтересів якого ці акти не стосуються.
Фермерське господарство не наділено повноваженнями щодо звернення до суду з позовом в інтересах територіальної громади - жителів села Кремінна.
З іншої сторони, наведені нормативні акти чинного законодавства не передбачають права юридичної особи в такій ситуації вимагати припинення існування полігону твердих побутових відходів в урочищі "Софіїн Яр" біля с.Кремінна, який не є несанкціонованим і неконтрольованим чи безхазяйним.
В статті 33 Закону України "Про відходи", ст. 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" йдеться про заборону вчинення з відходами дій, які можуть створити небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та захист прав громадян у галузі навколишнього природного середовища.
Позов у даній справі пред'явлений не фізичною особою, а фермерським господарством, яке є юридичною особою.
Позивач не надав доказів про те, що розміщення полігону ТПВ є порушенням санітарних норм щодо фермерського господарства.
За такого правового положення суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов підприємства та зобов'язав Кремінянську сільську раду припинити експлуатацію полігону твердих побутових відходів.
При цьому апеляційна інстанція враховує також те, що згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України вимоги до суб'єкта владних повноважень - сільського голови Чигирина М.В. не підлягають розгляду в господарському суді, а вимоги про відшкодування моральної школи залишилися невирішеними.
Тому оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям апеляційною інстанцією нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п. 6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Кремінянської сільської ради задовольнити частково.
Постанову господарського суду Хмельницької області від 31 липня 2006 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Черпак Ю.К.
судді:
Веденяпін О.А.
Іоннікова І. А.
віддрук. 4 прим.
1- до справи,
2- позивачу,
3- відповідачу,
4- в наряд,