СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 березня 2007 року | Справа № 2-7/14915-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Щепанської О.А.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача, не з'явився, Приватне підприємство "Кримпрофтур";
представника відповідача, Савопуло Б.М., дов. № б/н від 10.10.06, Колективне сільськогосподарське підприємство "Артіль-Центр";
відповідача, не з'явився, Філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр"
розглянувши апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" в особі Філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 19.12.2006 у справі № 2-7/14915-2006
за позовом приватного підприємства "Кримпрофтур" (вул. Рибаків, 5, кв. 7, м.Севастополь, 99014); (вул. Гоголя,2, гост. "Україна", оф.239, м. Севастополь, 99000)
до Колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" (вул. Дьоміна, 4, м.Луганськ, 91005); (представнику Савопуло Б.М., вул. Красноармійська, 1-7, м. Ялта, 98635)
в особі Філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" (вул. Манагарова, 7-а, м.Ялта, 98600)
про стягнення 27970,00 грн.; за зустрічним позовом про стягнення 70903,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 19.12.2006 у справі № 2-7/14915-2006 задоволено позов приватного підприємства "Кримпрофтур" до Колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" в особі Філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" про стягнення 27970,00 грн. У задоволенні зустрічного позову про стягнення 70903,00 грн. відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові приватного підприємства "Кримпрофтур" відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Судове засідання 05.03.2007 відкладено на 12.03.2007.
У зв’язку з зайнятістю у іншому судовому процесі судді Гонтаря В.І. 12.03.2007 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Гонтаря В.І. на суддю Щепанську О.А.
Судове засідання 12.03.2007 відкладено на 19.03.2007.
У судове засідання 19.03.2007 позивач не з'явився, надіслав клопотання про відкладення слухання справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 явка представника позивача визнана обов'язковою. Однак, враховуючи, що останній тричі не з'являвся до суду, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для задоволення чергового клопотання позивача та відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представника відповідача судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У серпні 2006 року приватне підприємство “Кримпрофтур” звернулось до господарського суду з позовом до Філії “Перлина” Колективного сільськогосподарського підприємства “Артіль-Центр” про стягнення 27970,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.03.2006 між приватним підприємством “Кримпрофтур” та Філією „Перлина" Колективного сільськогосподарського підприємства “Артіль-Центр” було укладено договір № 4 про надання комплексу послуг у пансіонаті „Перлина", який був розірваний за взаємною згодою сторін 03.08.2006. Оскільки на момент розірвання договору відповідачем було фактично надано послуг на суму 27030,00 грн., а позивачем було перераховано 55000,00 грн., приватне підприємство „Кримпрофтур" просить стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 27970,00 грн. як такі, що набуті без достатньої правової підстави.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2006 до участі у справі у якості іншого відповідача було залучено колективне сільськогосподарське підприємство “Артіль-Центр”, яке заперечує проти позову, вважає його безпідставним та надіслало зустрічну позовну заяву з огляду на те, що за договором № 4 від 14.03.2006 позивачем були взяті зобов'язання щодо забезпечення повного заповнення номерів у пансіонаті протягом 93 днів, які не були виконані. Так, на думку колективного сільськогосподарського підприємства “Артіль-Центр”, позивач був зобов'язаний здійснювати оплату за заброньовані номери відповідачу за первісним позовом із розрахунку 2570,00 грн. за кожен день. Враховуючи часткову оплату позивачем за первинним позовом у розмірі 55000,00 грн., Колективне сільськогосподарське підприємство “Артіль-Центр” просить стягнути з приватного підприємства “Кримпрофтур” 70930,00 грн. збитків.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні положення про договір та норми, що регулюють відносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення - частковому скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2006 між Філією "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" (Пансіонат) та приватним підприємством “Кримпрофтур” (Туроператор) було укладено договір № 4.
Предметом зазначеного договору, згідно з пунктом 1, є надання відповідачем комплексу послуг у пансіонаті „Перлина" за встановлену плату у номерах з частковими зручностями. Туроператор (позивач) повинен забезпечити 100% заповнення заброньованих номерів за принципом „Циклічні заїзди" у період з 15.06.2006 у кількості відпочиваючих відповідно до пункту 1.1 договору.
Орієнтовна вартість договору, згідно з пунктом 3.1, складає 239010,00 грн.
Пунктом 3.2 договору передбачено обов'язок приватного підприємства „Кримпрофтур" по внесенню передплати у розмірі 10000,00 грн. та остаточного розрахунку не пізніше, ніж за 10 днів до початку заїзду.
Відповідальність сторін визначена статтею 5 договору.
Зазначений договір, за взаємною згодою сторін, було розірваний 03.08.2006 (а. с. 63-65).
Судом першої інстанції встановлено, що на момент розірвання договору відповідачем за первинним позовом фактично надано послуг на суму 27030,00 грн., у той час, як приватним підприємством „Кримпрофтур" було перераховано 55000,00 грн. про що свідчать платіжні доручення.
Різницю у 27030,00 грн. позивач вважає коштами, безпідставно набутими відповідачем, з чим погодився і суд першої інстанції.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
На думку колегії, оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам не у повному обсязі з наступних підстав.
Задовольняючи первісний позов, суд посилався на норми статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Однак з умов договору № 4 від 14.03.2006 випливає, що не пізніше чим за 10 днів до чергового заїзду у пансіонат "Туроператор" зобов'язаний провести повну оплату вартості наданих під „Циклічні заїзди" послуг на підставі виставленого "Пансіонатом" рахунку.
Згідно з пунктом 5.2 договору у разі, якщо "Туроператор" направляє меншу кількість клієнтів, чим передбачено угодою про кількість клієнтів у заїзд "Пансіонат" повернення передплати не проводиться та надання меншої кількості послуг не рахується заборгованістю "Пансіонату".
Оскільки невиконання умов договору у формі ненаправлення обумовленої кількості відпочиваючих мало місце саме з вини позивача, останній, згідно з вищезгаданим пунктом 5.2 договору, повинен нести несприятливі наслідки такого невиконання.
Крім того, пунктом 3.8 договору передбачено, що у період його дії сторони щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, проводять звірку взаєморозрахунків та підписують акт виконаних робіт Якщо у акті зафіксована заборгованість "Туроператора" перед "Пансіонатом", вона має бути погашена не пізніше трьох банківських днів після підписання цього акту.
Доказів наявності зазначених актів позивачем суду не надано.
З огляду на вищенаведене висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення суми 27970,00 грн. як безпідставно набутої відповідачем суперечить фактичним обставинам справи, що, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування або зміни рішення.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, судова колегія не вбачає правових підстав для покладення на Колективне сільськогосподарське підприємство "Артіль-Центр" в особі Філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" обов'язку по поверненню спірної суми.
Одночасно правильним є судове рішення у частині відмови у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності з умовами договору та діючим законодавством України.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані посиланням на норми статтей 224, 225 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних доказів, які б свідчили про те, що заброньовані за приватним підприємством "Кримпрофтур" номери пансіонату не були використані Колективним сільськогосподарським підприємством "Артіль-Центр" в особі Філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" на власний розсуд у період дії договору.
Наданий Колективним сільськогосподарським підприємством "Артіль-Центр" в особі Філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" журнал реєстрації оцінюється критично як внутрішній документ позивача.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги Колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" в особі Філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" у частині необхідності задоволення зустрічного позову як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" в особі філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2006 року у справі № 2-7/14915-2006 скасувати в частині задоволення позовних вимог приватного підприємства "Кримпрофтур" до Колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" в особі Філії "Перлина" колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" про стягнення 27970,00 грн.
3. У позові приватному підприємству "Кримпрофтур" до колективного сільськогосподарського підприємства "Артіль-Центр" про стягнення 27970,00 грн. відмовити.
4. В іншій частині рішення залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А. Щепанська
Н.П. Горошко