Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2461/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Бубличенко В.П.

ОСОБА_2 при секретарі Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша кіровоградська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 4 вересня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог: Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позивачі зазначали, що вони є рідними дітьми ОСОБА_6, яка померла 21 лютого 2012 року та ОСОБА_4, який помер 8 березня 1999 року, які за життя проживали у домоволодінні по провулку Скалистому,2 м.Кіровограда. Дане домоволодіння складається з: житлового будинку літ. «А» житловою площею - 18,3 кв.м., житлового будинку «ББ1Б2б1б2», який складається з двох квартир № 2 житловою площею 16,4 кв.м. та кв.№ 3 житловою площею 21,3 кв.м. та господарських будівель: сараю літ.«Е,З», погреба літ. «Г», душу «Д» та гаражу «Ж». При цьому квартира № 2 в будинку «ББ1Б2б1б2» була збудована їхніми батьками ще в 1968 році і рішенням виконкому Кіровоградської міської ради № 149 від 26 лютого 1993 року було вирішено залишити за ними на праві особистої власності житловий будинок «ББ1Б2б1б2» житлова площа по кв. № 2 - 16,4 кв.м.; по кв. № 3 - 21,3 кв.м. у спірному домоволодінні, яке було доповнено рішенням виконкому Кіровоградської міської ради № 232 від 30 березня 1993 року словами: «з закріпленням квартири № 2 (житлова площа 16,4 кв.м.) за гр. ОСОБА_4 та квартири № 3 (житлова площа 21,30 кв.м.) за гр. ОСОБА_5М.».

Після смерті батька спадщину прийняли: дружина померлого ОСОБА_6 та вони, але, враховуючи той факт, що кв. № 2, яку будували батьки, так і не була здана в експлуатацію, отримати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці не мали можливості.

Після смерті матері до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини вони і звернулись, але оформити права на спадщину не мають можливості, так як їм стало відомо, що ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7, померлої 23 січня 2002 року, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 жовтня 2002 року, зареєстроване в реєстрі за № 3-2667, де до складу успадкованого відповідачкою після смерті матері майна було включено і спірну кв.№ 2 у будинку «Б Б1 Б2», яка померлій не належала та на момент смерті ОСОБА_7 не була введена в експлуатацію. Тому вони і просили визнати частково недійсним зазначене свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 4 вересня 2015 року позов задоволений. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 жовтня 2002 року, зареєстроване в реєстрі за № 3-2667, видане ОСОБА_5, в частині включення до складу успадкованого майна у вигляді глинобитного будинку літ. «Б Б1 Б2» кв. № 2 житловою площею 16,4 кв.м по провулку Скалистому,2 м. Кіровограда.

Суд дійшов висновку про те, що забудовником кв.№2 у будинку «ББ1Б2» по провулку Скалистому,2 являвся ОСОБА_4, який помер у 1999 році, а оскільки на момент смерті ОСОБА_7, померлої 2002 року, вищезазначена кв. №2 не була введена в експлуатацію, тому і не входила до складу спадкового майна.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зазначається, зокрема, що права забудовника у ОСОБА_4 на час його смерті були відсутні, а тому й відсутні підстави для звернення до суду спадкоємців, оскільки порушень у зв»язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб не відбулося. Суд не перевірив спадкову справу, та справу, яка зберігається в БТІ, не впевнився на підставі якого документа нотаріус включила до свідоцтва про право на спадщину один з житлових будинків. При цьому, у свідоцтві дані про будинок літ.»Б Б1Б2» кВ.2, на які послався суд, відсутні. Також безпідставно суд не задовольнив заяву про застосування строків позовної давності.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, її представника, які підтримували доводи скарги, представника позивачів, яка заперечувала проти доводів скарги, третьої особи, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що  забудовником спірної квартири №2 являвся ОСОБА_4, який помер у 1999 році, і на момент смерті ОСОБА_7, померлої 2002 року, вищезазначена квартира не була введена в експлуатацію, а відтак не входила до складу спадкового майна, тому в даній частині свідоцтво є недійсним.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилались, зокрема, на те, що у оскаржуваному свідоцтві про право на спадщину до складу успадкованого відповідачем після смерті матері майна було включено і спірну квартиру, яка померлій не належала.

Заперечуючи проти цих доводів, відповідач посилалась на необґрунтованість вимог та застосування строку позовної давності.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 жовтня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі № 3-2667, виданого державним нотаріусом Першої кіровоградської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_7, померлої 23 січня 2001 року, спадкове майно складається з 3/4 частин домоволодіння з надвірними будівлями по провулку Скалистому,2.

Це домоволодіння складається з двох жилих будинків: дерев`яномазаного і глинобитного, загальною жилою площею 34,8 кв.м., має надвірні будівлі, розташовані на земельній ділянці (а.с.30).

Матеріалами цивільної та інвентарної справи, наданої ОКП КООБТІ та оглянутої у судовому засіданні апеляційного суду, також підтверджується, що для оформлення спадщини на ім»я ОСОБА_5 ОКП КООБТІ була видана довідка-характеристика №160/2 від 3 вересня 2002 року для подання в нотаріальну контору, згідно короткої технічної характеристики якої домоволодіння №2 по пров.Скалистому складається з двох житлових будинків: дерев`яномазаного «А» площею 18,3 кв.м. і глинобитного «Б Б1 Б2» площею 16,4 кв.м. (по кв.2). При цьому зазначено, що рішенням Кіровоградського міськвиконкому від 26 квітня 2002 року № 502 затверджено акт введення в експлуатацію в житловому будинку «Б» кв.2 площею 16,4 кв.м (а.с.23-25, 28).

Матеріалами справи також підтверджується, що зазначене рішення міськвиконкому від 26 квітня 2002 року оскаржувалося у судовому порядку та у позові щодо його скасування було відмовлено і судове рішення набрало законної сили (а.с.131-142, 181-182).

Із оглянутої у судовому засіданні інвентарної справи №23157 по пров.Скалистий,2 вбачається, що ідеальні частки власників визначені по всьому домоволодінні, а не окремо по житловим будинкам.

У судовому засіданні апеляційного суду третя особа - державний нотаріус ОСОБА_8, підтвердив, що при видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння зазначається частка у праві власності на все домоволодіння. У якій саме квартирі чи будинку знаходиться ця частка, нотаріус не може зазначити у свідоцтві, оскільки йому це невідомо. Згідно ж до вимог складання нотаріальних документів, у описовій частині свідоцтва на підставі довідки-характеристики БТІ описується характеристика всього домоволодіння.

З урахуванням викладеного та зазначення у описовій частині свідоцтва технічної характеристики домоволодіння, в яке входять два жилих будинки, безпідставним є посилання позивача щодо включення до складу успадкованого відповідачем майна після смерті матері спірної квартири №2 у будинку «ББ1Б2».

Як представник позивачів, так і відповідач та її представник не заперечували, що з вимогами про виділення часток в натурі у спірному домоволодінні №2 по пров.Скалистому власники не зверталися і частки не виділялися, про що не містять таких відомостей і матеріали цивільної та інвентарної справи.

Тобто, у оскаржуваному свідоцтві про право на спадщину від 14 жовтня 2002 року зазначена ідеальна частка спадкового майна у всьому домоволодінні, що спростовує доводи позивачів щодо включення до складу успадкованого відповідачкою після смерті матері майна саме спірної квартири № 2.

Таким чином, оскаржуване свідоцтво видане нотаріусом відповідно до вимог чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5 та Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 3 лютого 1994 року №6/5.

З урахуванням викладеного, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним свідоцтва в оскаржуваній частині, яка являється описовою характеристикою всього домоволодіння.

Посилання на те, що при оформленні спадщини після смерті батька у 1999 році спірна квартира №2 не була включена до складу спадщини, цих висновків не спростовує, оскільки свідоцтво видавалось на підставі довідки БТІ від 13 серпня 1999 року, згідно короткої технічної характеристики якої було записано лише жилий будинок «А» площею 18,3 кв.м із зазначенням, що жилий будинок літ.»ББ1Б2б1б2» не здано в експлуатацію, в розрахунок не включати (а.с.215).

В той же час висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності грунтується на доказах та вимогах чинного законодавства, оскільки позивачам стало відомо про наявність спірного свідоцтва про право на спадщину від 14 жовтня 2002 року після смерті матері 21 лютого 2012 року.

Посилання у скарзі на те, що про ці обставини було відомо їх матері, та при розгляді іншої справи цих висновків не спростовує.

Враховуючи, що судом першої інстанції не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають цим обставинам, неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 4 вересня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша кіровоградська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: