КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2007 № 7/630
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Шостак Є.А., дов. № 11/98 від 07.11.2006р.
від відповідача -Кудрявцев П.М., дов. № 17/39 від 09.02.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Газ-тепло"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.12.2006
у справі № 7/630 (Якименко М.М.)
за позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"
до Дочірнє підприємство "Газ-тепло"
про стягнення 4788971,91 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 7/630 від 07.12.2006р.позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства “Газ-тепло” на користь Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз”, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - 30492,44 грн. – індексу інфляції, 12216,52 грн. – 3 % річних, 70758,10 грн. – пені, 10907,89 грн. – державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Дочірнє підприємство “Газ-тепло” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 7/630 від 07.12.2006р. та у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного суду встановила наступне.
Судом встановлено, що 01.10.2005 позивач та відповідач уклали договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача природний газ власного видобутку, надалі газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до п. 3.1 приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу, оформляється актами приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками позивача і відповідача.
Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 1 до Договору п. 5.1 Договору викладено у наступній редакції: оплата спожитого газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування на рахунок позивача вартості переданого газу в термін до 31 березня 2006 року.
31 січня 2006 позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 6930173,16 грн., що підтверджується актом № 01-ПГ/1855 приймання передачі природного газу.
09.03.2006 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої позивач зобов"язався передати відповідачу природний газ на загальну вартість 12453560,29 грн. в березні 2006 р. (п. п. 1. 3 Додаткової угоди №2), а відповідач зобов'язався оплатити прийнятий природний газ до 10 травня 2006 року (п. 4 Додаткової угоди № 2).
31 березня 2006 позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 977321,83 грн., що підтверджується актом № 03-ПГ/1855 приймання передачі природного газу.
Ціна реалізації газу власного видобутку “Продавця” “Покупцеві” за одну тисячу метрів кубічних, що передається в березні 2006р. за договором складає 548,00 грн., крім того ПДВ 20% - 109,69 грн., разом 657,60 грн.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання за Договором, як вбачається з матеріалів справи, основний борг відповідача за Договором складає 977321,83 грн.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням та виписки з банку, копії у матеріалах справи, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 977321,83 грн., в зв’язку з відсутністю предмету спора.
Згідно п.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходи, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування санкцій, передбачених чинним законодавством або договором.
Відповідно до п. 6.2 в разі не оплати або несвоєчасної оплати за переданий газ у строки, зазначені у п. 5.1. даного Договору, Відповідач сплачує на користь Позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Позивачем наданий розрахунок пені відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в частині стягнення з відповідача 30492,44 грн. збитків від інфляції та 12216,52 грн. 3% річних, відповідно розрахунку, якій наданий позивачем та не заперечується відповідачем, за прострочення виконання зобов’язання, позов підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на те, що зазначені вимоги, були предметом розгляду суду при розгляді справи № 42/260 є необґрунтованими, оскільки вимоги не були предметом розгляду суду по суті з того ж предмету і з тих же підстав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства “Газ-тепло” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2006 року у справі № 7/630 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 101 – 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Газ-тепло” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2006 року у справі № 7/630 без змін.
Матеріали справи № 7/630 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Лосєв А.М.
26.03.07 (відправлено)