ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 р. | № 9/12-АП (06) |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Українська транспортна компанія”, м. Запоріжжя (далі –ТОВ “Укртранс”)
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006
зі справи № 9/12-АП-06
за позовом ТОВ “Укртранс”
до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя (далі –відділення АМК)
про визнання рішення недійсним.
Судове засідання проведено за участю представників:
ТОВ “Укртранс” –Рященка В.В.,
відділення АМК –не з’явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Укртранс” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 19.10.2005 № 04/54-05 та накладення на позивача штрафу в сумі 5000 грн.
Рішенням названого господарського суду від 08.02.2006 (суддя Нечипуренко О.М.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 (колегія суддів у складі: суддя Антонік С.Г. –головуючий, судді Мірошниченко М.В., Юхименко О.В.), у задоволенні позову відмовлено. Названі судові акти попередніх інстанцій з посиланням на приписи статей 7, 17, 22, 221 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” мотивовано тим, що ТОВ “Укртранс” допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі –Закон) у вигляді неподання інформації в установлені головою відділення АМК строки, а тому оспорюване рішення відділення АМК є законним і обґрунтованим.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Укртранс” просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції з даного спору та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає про відсутність у відповідача передбачених законом підстав для витребування інформації.
У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК заперечує проти її доводів, зазначаючи про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:
- адміністративною колегією територіального відділення АМК у розгляді справи № 04/54-05 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийнятті оспорюваного рішення з’ясовано таке:
у зв’язку із здійсненням моніторингу цін на послуги з вантажних перевезень та з метою здійснення контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, на підставі наказу Антимонопольного комітету України від 20.05.2003 № 51 “Про запровадження органами Комітету моніторингу пріоритетних ринків” територіальними відділеннями було надіслано листи (запити) автотранспортним підприємствам, які надають послуги з вантажних автоперевезень та мають найбільші обсяги;
11.07.2005 ТОВ “Укртранс” було надіслано запит за № 04-29.3/03-4022 про надання інформації з терміном відповіді 23.07.2005, причому в запиті зазначалося про можливість відповідальності у разі ненадання інформації згідно з Законом;
відповідь на запит у встановлений термін не надійшла, у зв’язку з чим директора ТОВ “Укртранс” 27.07.2005 було запрошено до відділення АМК на 04.08.2005 для надання пояснень щодо факту неподання витребуваної інформації;
04.08.2005 директор названого товариства до відділення АМК не прибув, про що працівниками цього відділення складено акт;
адміністративною колегією відділення АМК було видано розпорядження від 17.08.2005 № 120-р “Про початок розгляду справи”, про що ТОВ “Укртранс” повідомлено листом від 18.08.2005 № 04-29.3/03-4539, в якому також порушувалося питання щодо причин ненадання інформації;
відповідні документи –запит від 11.07.2005, запрошення, лист від 18.08.2005 –отримані ТОВ “Укртранс” згідно з поштовими повідомленнями про вручення;
- на день прийняття оспорюваного рішення ТОВ “Укртранс” витребуваної інформації відділенню АМК не надало;
- згідно з оспорюваним рішенням:
дії ТОВ “Укртранс” з неподання інформації на запит територіального відділення АМК у встановлені головою цього відділення строки визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону;
на підставі частини другої статті 52 Закону ТОВ “Укртранс” притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 5000 грн.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).
Згідно з пунктом 5 статті 17 названого Закону голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений, зокрема, такими повноваженнями: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Аналогічний за змістом припис містить підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р.
Статтею 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” визначено, зокрема, що:
- вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов’язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом;
-невиконання вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 221 названого Закону суб’єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов’язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Всупереч твердженню скаржника, Закон України “Про Антимонопольний комітет України” не містить якогось вичерпного переліку випадків, “при яких здійснюються повноваження” голови територіального відділення АМК вимагати відповідну інформацію у суб’єктів господарювання та інших осіб.
Не може бути взято до уваги також інші доводи касаційної скарги, з огляду на таке:
- дійсно, відповідно до статті 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” названий Комітет приймає власні нормативно-правові акти у формі розпоряджень, а згідно з статтею 9 названого Закону голова Антимонопольного комітету України видає, зокрема, накази, обов’язкові для працівників цього Комітету (а не для господарюючих суб’єктів). Однак вміщене у запиті про надання інформації посилання на наказ Антимонопольного комітету України № 51 не впливає на правову оцінку судом обставин даної справи, оскільки повноваження голови територіального відділення АМК щодо витребування інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, визначено не наказом № 51, а наведеними приписами Закону України “Про Антимонопольний комітет України” та названого Положення, і ці приписи є обов’язковими незалежно від видання даного наказу;
- згадані Закон та Положення не передбачають обов’язкового прийняття головою територіального відділення АМК будь-якого попереднього, - до надіслання ним запиту про надання інформації, - рішення (розпорядження) з цього приводу.
Пункт 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначає неподання інформації, зокрема, територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою такого відділення строки як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною другою статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 цього Закону накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Судовими інстанціями належним чином з’ясовано наявність підстав для такої відповідальності ТОВ “Укртранс” і відповідність розміру цієї відповідальності вимогам чинного законодавства.
Відтак у Вищого господарського суду відсутні підстави для скасування законних і обґрунтованих судових рішень.
Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 зі справи № 9/12-АП-06 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Українська транспортна компанія” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь