ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 липня 2006 р. |
№ 08/05-06 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Ізюмського комунального виробничо-водопровідно-каналізаційного підприємства, м. Ізюм Харківської області (далі -Ізюмське КВВКП)
на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2006
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2006
зі справи № 08/05-06
за позовом Ізюмського КВВКП
до Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”, м. Київ, в особі його Харківської дирекції, м. Харків (далі -ДППЗ “Укрпошта”)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Ізюмського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, м. Ізюм Харківської області (далі -Ізюмське ЖРЕП)
про стягнення 84081,79 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Ізюмського КВВКП -Криси О.В.,
ДППЗ “Укрпошта” -Попова О.С.,
Ізюмського ЖРЕП -Мацюкіна В.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Ізюмське КВВКП звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ДППЗ “Укрпошта” 84081,79 грн. збитків, спричинених наданням відповідачем послуг поштового зв'язку неналежного рівня якості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2006 (суддя Ковальчук Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 (колегія суддів у складі: суддя Олійник В.Ф. -головуючий, судді Кравець Т.В., Істоміна О.А.), у задоволенні позову відмовлено. Названі судові акти місцевого та апеляційного господарських судів з посиланням на приписи статей 255, 1166 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мотивовано відсутністю вини відповідача у завданні позивачеві матеріальних збитків, оскільки причиною невключення грошових вимог Ізюмського КВВКП до реєстру вимог кредиторів Ізюмського ЖРЕП є саме неподання позивачем доказів на підтвердження факту своєчасного звернення з відповідною заявою до боржника.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Ізюмське КВВКП просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій та задовольнити позовні вимоги. Скаргу мотивовано порушенням відповідачем законодавчо встановленого порядку пересилання поштових відправлень шляхом зазначення на календарному штемпелі невірної дати приймання поштового відправлення, що призвело до відхилення грошових вимог позивача до Ізюмського ЖРЕП в ході їх розгляду у справі про банкрутство останнього.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2004 порушено провадження у справі № Б-48/89-04 про банкрутство Ізюмського ЖРЕП, про що 10.11.2004 було опубліковано оголошення у газеті “Голос України” № 211 (3961);
- 10.12.2004 Ізюмське КВВКП здало на підприємство поштового зв'язку заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 84081,79 грн. для пересилання рекомендованим листом, що підтверджується даними касового чека від 10.12.2004 № 215600426655;
- під час оформлення названого поштового відправлення на календарному штемпелі об'єкта поштового зв'язку було зазначено 11.12.2006 як дату приймання пошти;
- розпорядником майна Ізюмського ЖРЕП було відхилено зазначені грошові вимоги Ізюмського КВВКП з мотивів пропуску позивачем 30-денного терміну, встановленого для їх подання, в зв'язку з чим позивача не було включено до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2004;
- позивачем не оскаржено в апеляційному та/або касаційному порядку ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2004 про затвердження реєстру кредиторів Ізюмського ЖРЕП.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо правомірності стягнення з ДППЗ “Укрпошта” суми грошових вимог, відхилених Ізюмським ЖРЕП з мотивів пропуску позивачем строку звернення, встановленого статтею 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Згідно ж зі статтею 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Оскільки, як вірно зазначено судовими інстанціями, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони, позивач повинен довести факт наявності втрат майнового характеру як результат неправомірної поведінки відповідача.
Господарські суди як на мотив відмови у позові послалися на недоведеність Ізюмським КВВКП причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та збитками в сумі 84081,79 грн., оскільки безпосередньою причиною виникнення у позивача названих збитків є відхилення боржником та господарським судом грошових вимог позивача внаслідок неналежної реалізації Ізюмським КВВКП процесуальних прав щодо доказування підстав своїх вимог і заперечень.
Відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155, про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Пунктом 92 названих Правил визначено, що послуги поштового зв'язку оплачуються під час їх замовлення за діючими тарифами готівкою у національній валюті або шляхом безготівкового розрахунку із застосуванням платіжних карток, розрахункових чеків та інших розрахункових документів.
З урахуванням наведених законодавчих приписів, слід погодитись з попередніми судовими інстанціями в тому, що виданий об'єктом поштового зв'язку касовий чек є достовірним доказом дати прийняття до пересилання поштового відправлення. Відтак обґрунтованими є висновки названих судових інстанцій про відсутність вини відповідача у виникненні збитків у Ізюмського КВВКП.
Таким чином, господарські суди у розгляді даного спору, з достатньою повнотою встановивши обставини, що входять до предмету доказування зі справи, надали цим обставинам правильну юридичну оцінку, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 зі справи № 08/05-06 залишити без змін, а касаційну скаргу Ізюмського комунального виробничо-водопровідно-каналізаційного підприємства - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь