Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2010 року Справа № 2а-3655/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої–судді –ОСОБА_1
при секретарі –Дегтярьові Д.В.
за участю:
представників позивача –ОСОБА_2
представників відповідача –ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Паліївська»до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень.
ОСОБА_4:
СТОВ «Агрофірма «Паліївська»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень Маловисківської МДПІ
-№ 0000512310/0 від 30.08.2010 р. щодо визнання податкового зобов’язання за платежом: податок на додану вартість в розмірі 214 280 грн.;
- № 0009311720/0 від 30.08.2010 р. щодо визначення податкового зобов’язання за платежом: податок з доходів найманих працівників в розмірі 2 538 грн. 72 коп.;
В обґрунтування позовної заяви СТОВ «Агрофірма «Паліївська»зазначило, що визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість Маловисківською МДПІ шляхом винесення податкового рішення –повідомлення є помилковими, оскільки ні Законом України «Про податок на додану вартість», ні Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не передбачений порядок визнання суми податкового зобов’язання шляхом винесення податкового повідомлення –рішення за порушення ст.11.21 та 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»та вимог постанов КМУ № 271 від 26.02.1999 р., № 805 від 12.05.1999 р.
Вищезазначеними Законами України запроваджене поняття податкового повідомлення, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом, тобто, вказані приписи стосуються податкових зобов’язань, які встановлюються контролюючим органом.
Щодо податкового повідомлення –рішення про визнання податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників СТОВ «Агрофірма «Паліївська» зазначає наступне.
Акт перевірки не містить посилання на первинні документи, які стали підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 846,24 грн.
Також СТОВ «Агрофірма «Паліївська»зазначено, що у разі виявлення зазначених у п.17.1.9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Маловисківська МДПІ повинна була застосувати лише штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, а не нараховувати суму основного платежу.
Маловисківська МДПІ не погоджуючись з вимогами адміністративного позову подала заперечення на нього, які обґрунтовані тим, що матеріалами перевірки встановлено своєчасне не перерахування сум ПДВ на спец. рахунок з метою цільового використання цих коштів. Не перераховані на окремий рахунок кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. В акті перевірки зазначено, що починаючи з лютого 2008 р. по грудень 2008 р. несвоєчасно перераховано СТОВ «Агрофірма «Паліївська»на спец.рахунок суму ПДВ в розмірі 904 грн., що залишається в розпорядженні платника податку, чим порушено вимоги п.11.21 ст.11 ЗУ «Про податок на додану вартість».
Також в акті перевірки відображено, що згідно поданої декларації з січня 2008 р. по декларації за вересень 2008 р. в загальній сумі 213 376 грн. не перерахована зазначена сума на спец.рахунок, внаслідок чого порушено п.11.29 ст.11 ЗУ «Про податок на додану вартість».
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про обґрунтування позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009311720/0 від 30.08.2010 р. Також представник позивача під час судового розгляду справи надав суду відомості про те, що позивач не мав можливості здійснювати перерахування сум ПДВ на спец. рахунок, оскільки даний рахунок арештований в порядку виконавчого провадження, а тому в разі перерахування сум ПДВ на даний рахунок СТОВ не мало б можливості цільового використання зазначених сум.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, так як Маловисківська МДПІ при винесенні оскаржуваних рішень діяла в межах і на підставі Законів України.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 26.11.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 01.12.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Паліївська»(далі позивач), як юридична особа зареєстроване Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, відомості про нього внесено до державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.121).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст.1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Маловисківська МДПІ (далі відповідач), в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.
Посадовими особами Маловисківської МДПІ на підставі направлень від 20.07.2010 р. № 36-2310-30746534, від 03.08.2010 р. № 38-2310-30746534 у період з 20 липня 2010 р. по 09 серпня 2010 р. проведено планову виїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Паліївська»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт № 79-2310-30746534 від 12.08.2010 р. (а.с.9-54), висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, СТОВ «Агрофірма «Паліївська»:
1. п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 «Про порядок нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємством молоко та м’ясо в живій вазі. До бюджету стягується сума ПДВ 904 грн.;
2. п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», абз. 2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг), власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року «271 , ст..5 п.5.1, п.5.3 пп.5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». До бюджету стягується сума ПДВ –213 376 грн.
3. Пп.6.1.1 п.6.1, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, ст..7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. «а»пп.16.1.2, п.16.1 ст.16 , пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за результатами встановлених порушень вимог податкового законодавства під час перевірки до бюджету донараховано податок в сумі 846,24 грн. та нараховано пеню в сумі 12 854,76 грн.
Маловисківською МДПІ на підставі акту перевірки акт № 79-2310-30746534 від 12.08.2010 р. винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0000512310/0 від 30.09.2010 р. (а.с.7) по податку на додану вартість в сумі 214 280 грн.;
- № 0009311720/0 від 30.09.2010 р. (а.с.8) по податку з доходів найманих працівників у сумі 846,24 грн. –за основним платежем та 1 692,48 грн. –штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 2 538,72 грн.
На вищезазначені податкові повідомлення –рішення позивачем були подані скарги до Маловиськівської МДПІ. За результатами розгляду скарги винесено рішення про результати розгляду первинної скарги, за якими відмовлено позивачу в задоволенні скарги (а.с.55-58).
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 30.08.2010 р. з податку на додану вартість по вітчизняних товарів, суд зазначає наступне.
У «Висновку»(11.21) акта перевірки зазначено, що загальна сума ПДВ, яка несвоєчасно перерахована на спеціальний рахунок, рахувалась по особовому рахунку як борг і підлягає стягненню до державного бюджету в безспірному порядку –904 грн.
У «Висновку»(11.29) акта перевірки зазначено, що загальна сума ПДВ, яка несвоєчасно перерахована на спеціальний рахунок, підлягає стягненню до державного бюджету в безспірному порядку –213 376 грн.
У відповідності до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно п. 1.1 ст. 1 зазначеного Закону платники податків –юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Позивачем до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена):
- № 4393 від 20.03.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 67 грн. (а.с.102-104);
- № 6093 від 17.04.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 180 грн. (а.с.106-109);
- № 10918 від 20.06.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 183 грн. (а.с.86-87);
- № 15464 від 18.08.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 74 грн. (а.с.88-89);
- № 26183 від 19.01.2009 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 400 грн. (а.с.78-79).
Відповідно до ч.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР в редакції яка була чинною на момент виникнення правовідносин, до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно абз.2 п.6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам по поставлені ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805 (яка була чинною на час виникнення правовідносин), за результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його небюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість, з урахуванням коштів, перерахованих відповідно до пункту 5 цього Порядку. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на небюджетний рахунок кошти і виписку територіальних органів Державного казначейства з небюджетного рахунка. Суми податку на додану вартість, визначені переробним підприємством за окремою податковою декларацією, щодо яких переробне підприємство не подало органу державної податкової служби підтвердження їх перерахування на небюджетний рахунок, вважаються такими, що використовуються переробним підприємством не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.
Суми ПДВ визначені в зазначених вище податкових деклараціях своєчасно на спец. рахунок позивачем сплачені не були.
Позивачем до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена):
- № 3020 від 20.02.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 38 974 грн. (а.с.94-97);
- № 4392 від 20.03.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 2 320 грн. (а.с.90-92);
- № 6092 від 17.04.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 11 528 грн. (а.с.98-100);
- № 15462 від 18.08.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 21 662 грн. (а.с.84-85);
- № 17334 від 19.09.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 91 250 грн. (а.с.82-83);
- № 20294 від 20.10.2008 р. в п.23 визначена сума ПДІ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання в розмірі 47 642 грн. (а.с.80-81).
Відповідно до ч.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР в редакції яка була чинною на момент виникнення правовідносин, до 1 січня 2009 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 (яка була чинною на час виникнення правовідносин), залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Суми ПДВ визначені в зазначених вище податкових деклараціях своєчасно на спец. рахунок позивачем сплачені не були.
В судовому засіданні розбіжностей по сумах, які повинні були перераховані на спец.рахунок не встановлено, і сторонами не заперечувались. Суд приходить до висновку, що позивачем було самостійно визначено суму, яка підлягала перерахуванню на спец.рахунок, а тому така сума повинна бути стягнена податковим органом в безспірному порядку.
Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г”підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
У відповідності до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган.
Вищезазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Ч.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ визначено, що самостійне узгодження податкового зобов'язання: податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до розділу 3 «Порядок складання податковими органам податкових повідомлень»Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253, Податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у таких випадках:
а) якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;
г) якщо згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є податковий орган;
ґ) якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації;
д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено чинним законодавством.
Аналізуючи вимоги вищезазначених норм законодавчих актів, суд приходить до висновку, що позивач самостійно визначив суми ПДВ в податкових деклараціях, а відтак він самостійно визначив та узгодив дану суму податкового зобов’язання. Більш того, суд вважає, що в разі своєчасного подання платником податків податкової декларації, за умови відсутності фактів заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у таких податкових деклараціях, а також арифметичних або методологічних помилок у них, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання, у відповідача не було правових підстав для визначення податкового зобов’язання саме контролюючим органом.
Висновки суду збігаються з правовою позицію викладеною в ухвалі Вищого Адміністративного суду України від 08 квітня 2010 року по справі К-3187/09.
Відповідно до податкового законодавства, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, а тому суд вважає наявними у відповідача можливості, застосування передбачених чинним законодавством заходів щодо погашення податкового боргу.
Суд не дає оцінку факту чи використовувались грошові суми, які підлягали до перерахуванню на спец.рахунок за цільовим призначенням, оскільки з даного приводу в судовому засіданні заперечень сторонами не заявлено, а також в зв’язку з тим, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність факту цільового використання коштів від своєчасного перерахування коштів на спец. рахунок.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0009311720/0 від 30.08.2010 р. з податку з доходів найманих працівників, суд зазначає наступне.
В розділі 3.5.8.2 «Правомірність надання соціальних пільг по податку з доходів фізичних осіб»акту перевірки зазначено, що в 2008-2009 роках та першому кварталі 2010 р. при оподаткування доходів фізичних осіб, в розмірах що не перевищують 890 грн., 940 грн., 1220 грн. застосовано податкову соціальну пільгу, документи на право пільг пред’явлено в повному обсязі. Перевіркою даного питання встановлення надання соціальної пільги за договором цивільно-правового характеру та застосування податкової соціальної пільги при звільненні, що підтверджено даними відомостей нарахування заробітної плати і наказів про прийняття на роботу в порушення вимог податкового законодавства.
Оскаржуваним рішенням донараховано податок в сумі 846,24 грн. та нараховано штраф в сумі 1 692,48 грн.
Відповідно до п.1.13 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року N 889-IV, податок - податок з доходів фізичних осіб; оподаткування - порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб; платник податку (у відповідних відмінках) - платник податку з доходів фізичних осіб. Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, що акт перевірки не містить посилань на первинні документи, які стали підставою для донарахування податку з доходів з фізичних осіб в сумі 846,24 грн., так як в п.5 Додатку 4 до акту перевірки зазначено перелік первинних документів, а саме: накази, заяви про застосування податкової соціальної пільги по податку з доходів фізичних осіб (а.с.131-132).
Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року N 889-IV, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
В судовому засіданні спору щодо розміру суми, з якої проводилось нарахування податку та суми самого податку позивачем не заперечувались.
Суд приходить до висновку про необґрунтованість посилань позивача, що в разі встановлення порушення податкового зобов’язання, відповідач мав право лише застосувати штраф у подвійному розмірі без нарахування податкового зобов’язання, виходячи з наступного.
П.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-III, визначено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Згідно пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Виходячи із зазначеного позивачу правомірно було нарахована сума податкового зобов’язання в сумі 846, 24 грн. та штрафна санкція в сумі 1692,48 грн. (846,24 грн. х 2).
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 30.09.2010 р., яким нараховане податкове зобов’язання з ПДВ, порушені вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме: відповідач в частині визначення податкового зобов’язання по ПДВ шляхом винесення оскаржуваного рішення діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано. Також судом встановлено, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0009311720/0 від 30.09.2010 р., яким нараховане податкове зобов’язання по ПДФО та штрафні санкцій, винесено з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджено сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 980630.147.1 від 08.10.2010 р. ( а.с.2).
Керуючись ст. ст. 86, 159 –163 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Паліївська»до Маловисківської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Маловисківської об’єднаної державної податкової інспекції від 30 серпня 2010 р. № 0000512310/0.
Присудити сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Паліївська» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1,70 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30.10.2010 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_1