КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2007 № 7/631
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Шостак Є.А., дов. № 11/98 від 07.11.2006р.
відповідача: Кудрявцев П.М., дов. № 17/39 від 09.02.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Газ-тепло"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2006
у справі № 7/631 (Якименко М.М.)
за позовом Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до Дочірнє підприємство "Газ-тепло"
про стягнення 4788971,91 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 7/631 від 16.11.2006р. позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства “Газ-тепло” на користь Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз”, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - 17641,58 грн. – пені, 3337,60 грн. – 3 % річних, 25500 грн. – державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Дочірнє підприємство “Газ-тепло” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 7/631 від 16.11.2006р. та у задоволенні позову відмовити.
Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення місцевого є законним та обґрунтованим, о тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва у справі № 7/631 від 16.11.2006р. без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного суду встановила наступне.
Судом встановлено, що 01.10.2005 позивач та відповідач уклали Договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати послуги з транспортування природного газу по магістральних газопроводах позивача, що передається відповідачем підприємствам згідно з укладеними договорами, а Відповідач зобов'язується оплатити зазначені послуги.
Фактична кількість газу, протранспортованого у відповідному місяці позивачем затверджується актом виконаних послуг з транспортування природного газу, підписаного представниками позивача та відповідача, на підставі Реєстру фактично транспортованих обсягів природнього газу відповідача магістральними газопроводами позивача (п. 2.6.2 (Договору).
На виконання умов Договору позивач протранспортував газ відповідача на загальну суму 4901948.03 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних послуг по транспортуванню природного газу, оригінали яких дослідженні судом у судовому засіданні, а належним чином завірені копії знаходяться у матеріалах справи.
Оплата послуг з транспортування газу здійснюється на підставі Актів (п. 2.6.2 Договору) та тарифу (п. 5.1 Договору) відповідачем шляхом перерахування коштів, по мірі їх надходження від споживачів теплової енергії на розподільчий рахунок відповідно до затвердженого алгоритму. Остаточний розрахунок за послуги з транспортування газу, що були надані згідно з даним Договором, здійснюється відповідачем до 30.09.2006 року (п. 6.1 Договору).
Відповідач частково виконав свої зобов'язання за Договором, а саме: частково оплатив надані послугу на загальну суму 133955,30 грн. Таким чином, сума основного боргу Відповідача на момент пред'явлення позову до суду складає 4767992,73 грн.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням, (копії у матеріалах справи), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 4767992,73 грн.
Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування санкцій, передбачених чинним законодавством або договором.
За несвоєчасну оплату послуг з транспортування газу в терміни, зазначені в п. 6.1 даного Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 7.2 Договору).
Позивачем наданий розрахунок пені відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в частині стягнення з відповідача 17641,58 грн. - пені та 3337,60 грн. 3% річних, відповідно до розрахунку заборгованості нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов'язання позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства “Газ-тепло” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2006 року у справі № 7/631 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 101 – 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Газ-тепло” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2006 року у справі № 7/631 без змін.
Матеріали справи № 7/631 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Лосєв А.М.
26.03.07 (відправлено)