СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
19 березня 2007 року |
Справа № 2-27/14200-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 23.04.1999, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_2 від 01.02.2007, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1;
відповідача:ОСОБА_4, довіреність НОМЕР_2 від 03.03.2007, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 17.11.2006 року у справі № 2-27/14200-2006,
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
про стягнення 64427,49 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2006 року у справі №2-27/14200-2006 (суддя Воронцова Н.В.) частково задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення 64427,49грн.
Суд стягнув з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 суму упущеної вигоди у розмірі 14427,49грн., суму моральної шкоди у розмірі 2000,00грн., 322,15грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Суд скасував заходи забезпечення позову, які було застосовано ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2006 року.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач вказує на те, що господарським судом було порушено норми статті: 4-2 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; статті 56 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає; статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
Крім того, суд першої інстанції не дослідив документи, які було додано до позовної заяви та прийняв позов до розгляду не маючи доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Таким чином, на думку відповідача, суд першої інстанції розглянув справу без повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Плута В.М., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі на суддю Прокопанич Г.К.
За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
В судовому засіданні з 05.03.2007 року по 19.03.2007 року було оголошено перерву.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення суми упущеної вигоди у розмірі 14427,49грн. і суми моральної шкоди у розмірі 50000,00грн. (а. с. 2-4).
Позивач свої позовні вимоги мотивовував тим, що маючи на розрахунковому рахунку борг відповідача він би міг сплатити за товар більше на суму заборгованості, відповідно і прибуток отриманий би більший. За період з 24.01.2005 по даний час ним упущена вигода склала суму у розмірі 14427,49грн. Вказаний факт потягнув до зменшення суми закупки товару на суму боргу для подальшої реалізації, труднощами у відношенні виконання договірних забовязань перед постачальниками при веденні своєї фінансово - господарської діяльності.
Крім того, позивач повідомив про те, що з моменту виникнення критичної ситуації, після укладання угоди з відповідачем у справі, позивач пережив душевну травму і нервовий стрес, намагаючись знайти шляхи і можливості виходу з критичної фінансової ситуації, переукладав договори зі своїми партнерами по бізнесу, витрачав особистий і робочий час на судові засідання. Таким чином, на підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
Також, позивачем у справі було заявлено клопотання, відповідно до якого він просив в цілях забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, а саме на АДРЕСА_2, що належить на праві власності за договором купівлі - продажу від 14.07.1996 реєстраційний НОМЕР_3, в зв'язку з тим, що 03.10.2006 призначено засідання суду у місті Керчі про зняття арешту, накладеного ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2005.
Господарським процесуальним кодексом України статтями 66 та 67 передбачено, що господарський суд за заявою сторони має право вживати заходи по забезпеченню позову, а у тому числі накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Суд першої інстанції враховувавши той факт, що судом вказані заходи можуть застосовуватися тільки за наявністю переконливих підстав та за умовою, що є достатньо обґрунтоване припущення, що майно на протязі розгляду спору може бути передане іншому суб'єкту господарювання, що невживання таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду з даного спору, на думку судової колегії, вірно дійшов висновку про те, що клопотання позивача підлягає задоволенню та забезпечив позов шляхом накладання арешту на майно відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, а саме на АДРЕСА_2, що належить на праві власності за договором купівлі - продажу від 14.07.1996, реєстраційний НОМЕР_3 ОСОБА_3 до розгляду спору по суті.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір НОМЕР_2 від 14.01.2005, відповідно до якого позивач (продавець) забовязаний був передати у власність відповідача (покупець) товар (електроди). (а. с. 75).
Згідно з пунктом 2.2 вказаного договору, загальна сума договору визначається відповідно до накладних.
В пункті 5.1 вказаного договору зазначено, що покупець проводить оплату за товар на протязі 7 банківських днів з моменту відвантаження товару, тобто 04.01.2005.
На підставі того, що відповідач не сплачував в добровільному порядку суму заборгованості за даним договором, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 суми заборгованості за договором НОМЕР_2 від 14.01.2005.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2005 у справі №2-16/5616-2005 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 було задоволено та стягнено з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 17800,00грн. боргу, 181,60грн. державного мита і 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Отже, 13.05.2005 вказане рішення вступило в закону силу, в зв'язку з чим господарським судом Автономної Республіки Крим було видано відповідний наказ від 13.05.2005. (а. с. 78).
На підставі вказаного наказу господарського суду Автономної Республіки Крим, державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Керченського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2005. (а. с. 98).
Місцевим господарським судом було встановлено, що відповідач у справі частково сплатив вказану заборгованість відповідно до наявних у справі платіжних документів, а саме за період з 24.01.2005 по 30.08.2006 відповідачем у справі було погашено 15959,01грн.
Як визначено у частині 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 4 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
На думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що якщо би відповідач сплатив позивачу у справі борг своєчасно і у повному обсязі, то позивач зміг би отримати значно більше доходів, якби його право не було порушено.
Більше того, несвоєчасна сплата заборгованості відповідачем привела до розладу господарських взаємовідносин позивача з іншими його контрагентами.
Позивачем було отримано від товариства з обмеженою відповідальністю НПП "Контакт" за накладною НОМЕР_4 від 24.01.2005 зварювальне обладнання і електроди на суму 36552,00грн., строк оплати за товар наступив 27.01.2005. В зв'язку з несплатою позивачем суми за товар, товариство з обмеженою відповідальністю НПП "Контракт" 30.01.2005 направило на адресу позивача лист з вимогою сплати боргу на протязі 15 календарних днів. Однак грошових коштів у позивача виявилося недостатньо в зв'язку з несплатою відповідачем у справі суми боргу за договоромНОМЕР_2 від 14.01.2005, і позивач був вимушений сплатити борг перед товариством з обмеженою відповідальністю НПП "Контракт" частинами.
Також, 25.04.2005 за накладною НОМЕР_5 товариство з обмеженою відповідальністю "Герафак" відвантажило кальцій вуглецевий на суму 23000,00грн. За договором НОМЕР_6 від 25.04.2005 позивачем не було додержано порядку розрахунків, а саме оплата за товар на протязі 14 календарних днів з моменту поставку товарів не була здійснена в зв'язку з недостатньою сумою на розрахунковому рахунку, грошей у позивача не вистачало в зв'язку з несплатою відповідачем у справі суми боргу за договором НОМЕР_2 від 14.01.2005.
Таким чином, у зв'язку з вказаною несплатою, 11.05.2005 товариство з обмеженою відповідальністю "Герафак" звернулось з позовною заявою до позивача у справі. В зв'язку з недостатністю коштів, позивач був вимушений сплачувати борг перед товариством з обмеженою відповідальністю "Герафак" частками.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що сума боргу відповідача на 31.08.2006 склала - 2200,99грн. (18160,00грн. - 15959,00грн. = 2200,99грн.). На реалізуємий товар позивача була встановлена націнка у розмірі 15%. Всього за період з 24.01.2005 по 30.08.2006 товар для здійснення фінансової діяльності закупався позивачем 56 разів з розрахунку 27+29 = 56.
Середнє число закупки товарів позивачем склало 2,3 рази на місяць з розрахунку : 56 разів : 24 місяці = 2, 3 рази. Строк несплати за отриманий товар відповідачем склав 19 місяців, а саме з 25.01.2005 по 30.08.2006.
Отже, сума упущеної вигоди за вищевказаний період склала - 14427,49грн. (2200,99грн. сума боргу на 30.08.2006 х 15% націнки х 2,3 раз середньомісячна закупка х 19 місяців несплати товару = 14427,49грн.).
Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з вищевказаною недостачею грошових коштів, розладом господарських взаємовідносин з іншими контрагентами, труднощами з усуненням конфліктних ситуацій, позивачем у справі було понесено певних моральних страждань, нервовий стрес.
Але, заявлена позивачем сума моральної шкоди у розмірі 50000,00грн. на думку місцевого господарського суду є несорозмірною з отриманими позивачем моральними стражданнями.
Таким чином, на думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00грн. необхідно задовольнити частково і стягнути з відповідача у справі 2000,00грн. моральної шкоди.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки апеляційна скарга не містить жодного доводу, за яким оскаржується рішення, не зазначено яку норму матеріального права було порушено судом при прийнятті рішення, яке оскаржується.
Крім того, відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Також, в рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2006 вказано, що відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 тричі не забезпечила явку свого представника в судове засідання, хоча про день розгляду справи відповідача було повідомлено рекомендованою поштою. У зв'язку з цим справа розглянута у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2006 року у справі № 2-27/14200-2006 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді Г.К. Прокопанич
В.І. Гонтар