СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
20 березня 2007 року | Справа № 20-3/332 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Кондратюк Микола Петрович, директор;
відповідача: Кочкаренко Вікторія Олександрівна, довіреність №33/10-011 від 20.10.06;
Форостян Ірина Вікторівна, довіреність №11/10-011 від 05.04.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 19.01.2007 року у справі № 20-3/332
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вест-Юнікс" (вул. Ревякіна, 30-а,Севастополь,99000)
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вест-Юнікс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя №0000053500/0 від 18.07.2006 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 21427,65 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 10713,83 грн.
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 19.01.2007 року у справі № 20-3/332 позов задоволено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що визнання недійсними установчих документів на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005 року та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача (товариства з обмеженою діяльністю „Дінал”), яким були виписані податкові накладні, не тягне за собою недійсність всіх угод укладених з моменту державної реєстрації та не позбавляє правового значення виданих за такими угодами податкових накладних. Тому суд вважав правомірним віднесення сум податку на додану вартість сплачених позивачем по накладним контрагента до складу податкового кредиту.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005 року було встановлено, що від імені засновника товариства з обмеженою діяльністю „Дінал” –Демент’єва В.О., діяла невстановлена особа, яка також підписувала від його імені податкові накладні, тому віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі цих накладних є неправомірним.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 06.03.2007 року у зв’язку з хворобою судді у складі колегії було замінено суддю Черткову І.В. на суддю Голика В.С.
Слухання справи, призначене на 06.03.2007 року, було відкладено за клопотанням представника позивача.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 20.03.2007 року у зв’язку з хворобою судді у складі колегії було замінено суддю Голика В.С. на суддю Градову О.Г.
У судовому засіданні 20.03.2007 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі у період з 21.06.2006 року до 30.06.2006 року було проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вест-Юнікс" з питання взаємовідносин з товариством з обмеженою діяльністю „Дінал” у період з 01.01.2003 року до 01.04.2006 року. По результатах перевірки був складений акт №1132/10/35-004/19450834 від 05.07.2006 року.
В ході перевірки було встановлено, що позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме, у червні 2003 року та лютому 2004 року був занижений податок на додану вартість на загальну суму 21427,65 грн.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000053500/0 від 18.07.2006 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 21427,65 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 10713,83 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Так, під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вест-Юнікс" при здійсненні господарських операцій з контрагентом –товариством з обмеженою діяльністю „Дінал” віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 21125,47 грн. відповідно до податкових накладних, складених особою від імені товариства з обмеженою діяльністю „Дінал”, яка не мала повноважень на їх складання, що призвело до заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.
Судовою колегією також встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005 року статут товариства з обмеженою діяльністю „Дінал”, установчий договір, а також діяльність визнані недійсними з моменту реєстрації, тобто з 05.12.2002 року, протокол збору учасників визнаний недійсним з моменту його складання з 25.11.2002 року, а свідоцтво платника податку на додану вартість під №363555455 від 25.12.2002 року визнано недійсним з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість, тобто з 25.12.2002 року.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
У пункті 5 зазначеного Порядку встановлено, що Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення господарських операцій з позивачем товариство з обмеженою діяльністю „Дінал” було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, що також не оспорюється податковим органом.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за умови необізнаності покупця щодо такої.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене судова колегія вважає недоведеним факт порушення позивачем вимог норм Закону України „Про податок на додану вартість” та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 19.01.2007 року у справі № 20-3/332залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
О.Г. Градова