КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.03.07 р. № 25/595-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача - Кравчук Т.О., дов. № 141/9/10-110 від 01.02.2007р.
відповідача-1: Савіна О.С., дов. № 655-06 від 22.08.2006р.
відповідача-2: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Господарського суду м.Києва від 21.12.2006
у справі № 25/595-А (Морозов С.М.)
за позовом СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків
до ЗАТ "Компанія "Росток"
ЗАТ "Завод нестандартного обладнання"
про визнання недійсними господарських зобов"язань за договором № 49/03 від 30.03.2004
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. № 01-23/3/270 склад судової колегії змінено, справу № 25/595-А передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Лосєв А.М.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду міста Києва від 21.12.2006р. у справі № 25/595-А в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 31.08.2006р. у справі № 28/129-А та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та вважає, що постанова є законною та обґрунтованою, а тому просить суд постанову місцевого суду залишити в силі.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що 30.03.2004р. між ЗАТ «Компанія Росток» (покупець) та ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 49/03 від 30.03.2004р., у відповідності до умов якого покупець купує труби (н/ж 0,8х18Н10Е по ТУ 14-3-1780-91 Ф89х0,5х10) в кількості 164, 5 п.м. за ціною 25 397, 00 грн. (без ПДВ). Загальна вартість договору складає 5 013 367, 80 грн. в тому числі 835 561, 30 грн..
На виконання договору ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» було виписано податкову накладну від 30.03.2004р. № 54 на суму 5 013 367, 80 грн. (в тому числі ПДВ 835 561, 30 грн.). Товар було передано по довіреності № 746430 від 01.03.2004р., розрахунки між сторонами за угодою підтверджені виписками банку.
Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків
До угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Позивачем не надано належних доказів визнання договору фіктивним. Зокрема, доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були підроблені позивачем не надано, не надано доказів, які б свідчили про складення завідомо неправдивих документів звітності, притягнення до відповідальності чи порушення кримінальної справи проти посадових осіб (директора, бухгалтера підприємства) у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.
Фактичне виконання зобов'язань підтверджується довідкою № 11/26-0/00227560 від 29.06.2006р., складеною за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства України ЗАТ «Компанія «Росток» з питання правильності визначення сум податкового кредиту при придбанні труб нержавіючих та сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні експортних операцій з продажу труб нержавіючих іноземній компанії.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до договору № 49/03 від 30.03.2004р. відповідач 1 придбав труби (н/ж 0,8х18Н10Е по ТУ 14-3-1780-91 Ф89х0,5х10) в кількості 164, 5 п.м. за ціною 25 397, 00 грн. на суму 4 177 806, 50 грн. (без ПДВ), сплативши ПДВ - 835 561, 80 грн., всього на суму 5 013 367, 80 грн. Той же товар в подальшому експортовано на суму 4 261 866 грн. без ПДВ згідно пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України ,,Про податок на додану вартість". Таким чином, вартість продажу товару перевищує вартість його купівлі (без врахування ПДВ), а тому операція з купівлі та подальшого продажу відповідачем 1 труби нержавіючої є прибутковою.
Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи з того, що підприємництво - це самостійна діяльність особи на власний ризик з метою отримання прибутку, враховуючи те, що при здійсненні операцій по купівлі та подальшому продажу труби нержавіючої відповідач 1 отримав прибуток, ця операція відноситься до господарської діяльності позивача. Труби придбавалися відповідачем 1 з метою подальшого використання їх у власній господарській діяльності, а тому витрати на придбання товару правомірно віднесені відповідачем до складу валових витрат, а суми ПДВ до податкового кредиту.
Вказаний товар в тій же кількості відповідачем 2 експортовано згідно з договором № 69/05 від 11.05.2004р.. Одержувачем товару заявлена компанія “R.S.N.&F.L.L.C.”. (США). Товар вивезений за межі митної території України 25.05.2004р.. Факт вивозу товару підтверджується належним чином оформленою вантажною митною декларацією №703010000/4/102588 від 24.05.2004р..
У відповідності до Інструкції "Про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. за № 443/2247 (із змінами та доповненнями):
графа - 1 містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК - визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України;
графа - 2 містить відомості про відправника товарів - АК «Росток»;
графа - 8 містить відомості про одержувача товарів;
графа - 17 містить відомості про країну призначення;
графа - 29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.
Вантажна митна декларація надана відповідачем 1 має особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи з метою підтвердження факту існування товару, отриманого позивачем за договором № 49/03 від 30.03.2004р. судом першої інстанції було направлено запит до Маріупольської митниці, яка підтвердила, що товар за ВМД №703010000/4/102588 від 24.05.2004р. був вивезений за межі митної території України 25.05.2004 (лист Маріупольської митниці від 12.12.2006 № 11-15/19/7075).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в травні 2004 року у власності ЗАТ «Компанія Росток» знаходилась труба нержавіюча, яку було отримано останнім від ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» за договором № 49/03 від 30.03.2004р. та 25.05.2004р. експортовано згідно договору № 69/05 від 11.05.2004р..
Відповідно до ст. 355 Митного кодексу України заявлена в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину є адміністративним правопорушенням.
Позивачем не надано відповідних протоколів про порушення митних правил за наслідками експорту трубної продукції згідно ВМД №703010000/4/102588 від 24.05.2004р. чи постанов які свідчать про вчинені адміністративні порушення, натомість відповідач 1 стверджує про їх відсутність.
За таких обставин, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що позивачем не доведено належним чином, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угод і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів у формі умислу.
Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Крім того, позивачем не надано доказів визнання недійсними установчих документів відповідачів, не зазначено доказів, які б свідчили, що відповідачем-1 та відповідачем-2 не сплачені податки за спірним договором.
Наявність умислу у сторін за угодою означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» та ЗАТ «Компанія Росток» позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків задоволенню не підлягає, а постанова Господарського суду міста Києва від 21.12.2006р. у справі № 25/595-А не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 198, п.4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 21.12.2006р. № 25/595-А залишити без змін.
2. Матеріали справи № 25/595-А повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді
Зубець Л.П.
Лосєв А.М.